Оврах Андрій Володимирович

О́врах Андрі́й Володи́мирович (16 грудня 1985(1985-12-16), Немирів, Вінницька область, Українська РСР, СРСР) — український скульптор. Член Національної спілки художників України з 2008 р.[1]

Оврах Андрій Володимирович
Народження 16 грудня 1985(1985-12-16) (36 років)
Немирів, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Жанр скульптура
Навчання Львівська академія мистецтв
Діяльність художник
Твори «Осінь», «Відпочинок» (2003), «Весна», «Берегиня», «Пробудження», «Материнство», «Початок», «Перлина» (2004), «Внук ветерана», «Забави» (2005), «Мрія», Меморіальна дошка О. Є. Сидорову, «Родина», «Мавка», «Дід Михайло» (2006), «Мати з немовлям», «Ріг достатку», «Гоголь» (2007), «Вінниця — перлина Поділля», Пам'ятник жертвам Голодомору (2008), «Афроторс», «Художник», «Гніздо» (2009), «Боксер» (2011), «Мадам Прунмаєр» (2013), «Танго», «Млинок» (2016), «Дуплет» (2017) та ін.

Життєпис

Народився у м. Немирів у мистецькій родині Оврахів, батько Оврах Володимир, заслужений художник України, мати Оврах Тамара, художниця декоративно-прикладного мистецтва. Закінчив з відзнакою відділення монументальної скульптури Львівської національної академії мистецтв (2008). Педагоги: Я. І. Скакун,В. М. Гурмак, І. М. Самотос. Одружений. Живе і працює у м. Вінниці.

Творчість

Працює у жанрах станкової та монументальної скульптури, графіки. З 2003 року бере участь у численних виставках та пленерах кам'яної скульптури, зокрема у Вінниці,Львові, Києві, у містах Польщі — Плавна та Шидлов, с.Буша на Вінниччині, фестивалі у Буковелі, молодіжному пленері у Немирові. Серед опанованих матеріалів — камінь (граніт, вапняк, пісковик), гіпс, бетон, шамот, бронза, синтетичні смоли та ін.

Перший і улюблений матеріал митця – глина, якому він довіряє інтимні переживання і філософські питання пізнання світу. Відповідно, у станкових творах, виконаних у техніці шамоту, можна вирізнити два напрямки: символічно-асоціативний та портретно-імпресіоністичний. До архаїчних взірців «палеолітичних венер» тяжіють роботи у шамоті «Берегиня» і «Пробудження» (2004 р.), оздоблені «шнурковою» орнаментальною імпровізацією. Ще більш узагальненими, ніби утвореними тектонікою земних надр, є об’єми за величною темою зародження життя – «Материнство» (2004 р.), «Початок» (2004 р.), «Мати з немовлям» (2007 р.), могутня потенційна динаміка яких сконцентрована у глибині форми.

— Т. Г. Журунова, мистецтвознавець

Меморіальна дошка Сидорову О. Є. на будинку № 38 по вулиці Архітектора Артинова у Вінниці. Скульптор А. Оврах

Спільно з батьком — Володимиром Оврахом і старшим братом Романом у 10-х роках ХХІ ст. створив низку знакових робіт — пам'ятників Т. Шевченку у м. Баранівка на Житомирщині, Героям Небесної сотні у м. Броди на Львівщині та у м. Тячеві на Закарпатті[2], композитору М. Леонтовичу у с. Марківка на Вінниччині, державному діячеві С. Петлюрі у Вінниці[3] та ін.

Примітки
  1. Художники Вінниччини: 1976—2016. До 40-ліття Вінницької обласної організації Національної спілки художників України, 2015 — C. 257.
  2. У Тячеві урочисто відкрили і освятили пам'ятник Небесні Сотні // Закарпаття-онлайн. — 2014. — 1 грудня.
  3. В Україні відкрили перший пам'ятник Петлюрі // Сьогодні. — 2017. — 14 жовтня.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.