Південно-Західні залізниці

У травні 1868 року взялися до будівництва Києво-Балтської залізниці, як продовження лінії Балта — Одеса. Рух поїздів на цій лінії було відкрито через 4 роки.

7 червня 1870 року було покладено початок існування Південно-Західним залізницям.

Пасажирський вокзал у Києві почали будувати за казенний рахунок відразу для двох залізниць — Києво-Балтської та Курсько-Київської.

Впродовж 1870—1876 років побудовані ділянки Жмеринка — Волочиськ, Бердичів — Старий Кривин.

Статут новоствореного товариства Південно-Західних залізниць був затверджений царем 9 червня 1878 року. Остаточне об'єднання Одеської, Києво-Брестської та Берестейсько-Граєвської залізниць відбулось 1 липня 1878 року.

З Південно-Західними залізницями пов'язана біографія інженера і вченого в галузі залізничного транспорту Олександра Бородіна, тут він працював з 1879 по 1896 роки[2]

1883 року приєднана збиткова і незавершена Бендеро-Галацька лінія протяжністю 293,5 км[3].

Майже до 90-х років XIX століття паровози Південно-Західної залізниці працювали на дровах, лише на південних ділянках (від Жмеринки до Одеси) — на англійському вугіллі, що доставлявся до Одеського порту. Після 1885 року всі паровози поступово стали переводити на донецьке вугілля[4].

Впродовж 1888—1889 років у Києві по Театральній вулиці (нині — буд. № 6 по вулиці Лисенка) за проектом архітекторів О. фон Гогена та Б. Куликовського споруджено будівлю Управління Південно-Західних залізниць.

Відкриття залізничного вокзалу станції Роздільна у 1893 році.

Впродовж 1889—1890 років було споруджено залізниці Вапнярка — Тростянець (1889), Демківка — Христинівка, Козятин I — Умань (обидві 1890).

У 1890—1897 роках ділянки Жмеринка — Могилів-Подільський, Козятин I — Умань, Христинівка — Шпола, Бердичів — Житомир.

1897 року було збудовано лінію Пирятин — Красне (тепер лівий берег Дніпра навпроти Черкас).

З 1 січня 1897 року до Південно-Західних залізниць приєднана Фастівська лінія (Фастів — Знам'янка з гілками, побудована на кошти приватного товариства в 1876 році, а з 6 жовтня 1902 року — Волинська лінія (лінія Київ — Коростень), споруджена за розпорядженням уряду.

Мапа Південно-Західних залізниць, видання 1899 року

1901 відкрита залізниця Користівка — П'ятихатки.

1907 року — Миколаїв — Херсон.

1913 відкрито лінії від Водопою (Миколаїв) до Снігурівки. В тому ж році розгорнута довжина головних колій становила 3906 верст, у тому числі 1349 верст — дві колії. Рухомий склад налічував 1480 паровозів, 31809 товарних і 1650 пасажирських вагонів. В управління Південно-Західної залізниці входили служби колії, тяги, руху, телеграфу, комерційної, зборів та матеріальної. Крім того, були ще канцелярія начальника залізниці, бухгалтерія, навчальний відділ і лікарська служба.

30 листопада 1913 року відбулося відкриття товарно-пасажирського руху на ділянці Проскурів — Старокостянтинів I — Шепетівка. Одночасно почалися роботи з продовження залізничної лінії від Шепетівки до Коростеня, а також прокладання шляху Шепетівка — Ізяслав — Ланівці та Ярмолинці — Гусятин (ці магістралі стали до ладу у 1915—1916 роках).

1914 відкрито залізницю Бобринська — Одеса.

1915 гілка від Аккермана до Басарабяска (тепер Молдова).

1916 року споруджено і лінію Коростень — Виступовичі (на Мозир)[4].

1925 року стала до ладу лінія Ніжин — Чернігів.

1928 року збудовано лінію Чернігів — Овруч.

1930 року — Чернігів — Горностаївка.

1931 року збудовано залізницю Ворожба — Хутір-Михайлівський та Хутір-Михайлівський — Чигинок.

1935 року — лінію Овруч — Білокоровичі.

1936 року стали до ладу дві лінії — Фастів I — Житомир та Калинівка I — Старокостянтинів I.

Південно-Західні казенні магістралі станом на 1 січня 1903 року мали загальну протяжність 7 168 верст.

Вартість Південно-Західних залізниць на 1 січня 1903 року визначена в 421 млн. карбованців (без рухомого складу, поставленого на шляхи за час казенної експлуатації).

Станом на 1 січня 1904 співробітників на залізниці працювало понад 50 тис. осіб.

Витрати на навчання і утримання одного учня в училищі при Південно-Західній залізниці становили 13 карбованців на місяць, а викладач отримував 290—300 карбованців. Середня виручка з одного залізничного пасажира у 1904 році становила 1 карбованець 5 копійок. Обід для службовців залізниці був пільговим і коштував 10 копійок[5]. Протягом 1900—1902 років було збудовано лінію Київ-Волинський — Ковель протяжністю близько 400 км.

У 1905 році валовий дохід — 56 млн. крб., валова витрата — 55,2 млн. крб. (по експлуатації — 36,5 млн. крб., відсотки і погашення за капіталом споруди — 18,7 млн. крб.), чистий дохід — 805 тис. крб. Паровозів — 1343, пасажирських вагонів — 1327, вантажних вагонів — 28484. Перевезено пасажирів — 9,5 млн., вантажів — 712,4 млн. пудів.

• Бльох Іван Станіславович — був першим головою правління товариства Південно-Західних залізниць (1878—1881)
• Вербицький Олександр Матвійович — автор проекту Київського вокзалу, понад 30 років працював в Південно-Західних залізницях спочатку архітектором шляхової служби, а потім головним архітектором.

• Ковельська залізниця
• Будівля Управління Південно-Західної залізниці
• Південно-Західна залізниця
• Одеська залізниця
• Одесько-Кишинівська залізниця
• Придністровська залізниця
• Гомельське відділення Білоруської залізниці
• Берестейське відділення Білоруської залізниці

• Кульчицький С. В. Залізничне будівництво в Україні 19 — початку 20 століть // Енциклопедія історії України. — Т. 3. — К.: Наукова думка, 2005.
• Історія залізничного транспорту Росії. Том 1. С.-Петербург. 1994.(рос.)

• Андреев, П. Иллюстрированный путеводитель по юго-западной железной дороге. — 1898. — 560 с.(рос.)
• В.И.Дышлюк, П.Г.Зубец, П.И.Москаленко, Т.А.Мукминова, И.Г.Черната, Н.Н.Шавловский, В.В.Шимко, А.И.Яроменюк. Юго-Западная железная дорога. Вчера. Сегодня. Завтра. 1870-1995 гг. / под редакцией Б.С.Олейника. — Киев : Транспорт Украины, 1995. — 245 с. — ISBN 5-7707-7927-6.(рос.)

• Юго-Западные железные дороги // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Юго-западные железные дороги // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 1907—1909. (рос.)