Ойґен фон Бем-Баверк

Народився 1851 року в сім'ї державного службовця. Його батько обіймав високу посаду віце-губернатора Моравії. Шкільну освіту отримав в елітній гімназії у Відні. Його шкільним другом був Фрідріх фон Візер, що став відомим економістом і професором кафедри економіки Віденського університету. Згодом Бем-Баверк поріднився зі своїм шкільним товаришем, одружившись з його сестрою.

Вступив до Віденського університету. Звернув на себе увагу професора Карла Менґера, ідеї якого розвивав надалі. Потім кілька років вивчав політичну економію в університетах Лейпцига, Єни і Гейдельберга у одних з найбільш відомих економістів того часу — Карла Книса, Вільгельма Рошера і Бруно Гільдебранда. Після закінчення освіти в 1879 році нетривалий час працював в міністерстві фінансів.

У 1880 році отримав посаду викладача в університеті Інсбрука, в 1884 році став професором. У 1889 році повернувся в міністерство фінансів на посаду радника міністра. Представляв уряд в нижній палаті парламенту.

Тричі обіймав посаду міністра фінансів Цислейтанії (однієї з двох складових частин Австро-Угорської імперії). Перший раз знаходився на займаній посаді недовго — з 19 червня до 30 вересня 1895 року, після чого був призначений професором Віденського університету і одночасно увійшов в його керівництво. У 1897-1898 роках знову зайняв пост міністра фінансів в першому уряді фон Франкентурна. У 1889 році був членом верхньої палати парламенту Австро-Угорської імперії. У січні 1900 року в третій раз став міністром в першому уряді Ернеста Кербера.

У 1904 повернувся до академічної діяльності в Віденському університеті. Його учнями були Людвіг фон Мізес, Йозеф Шумпетер та Отто Бауер, що стали згодом відомими економістами та політичними діячами. У 1907 вступив на посаду віце-президента, а в 1911 — президента австрійської академії наук.

Помер в невеликому селі в Тіролі в 1914 році. В знак визнання заслуг Бем-Баверка в 1983 році його портрет був зображений на 100-шилінговій банкноті.

Час проведений в міністерстві фінансів був вкрай неспокійним. У 9 травня 1873 року Австро-Угорщина пережила економічну кризу і Біржовий крах 1873 року. Імперія виявилася в боргах з її знеціненою валютою — австрійським гульденом. У 1892 році була проведена грошова реформа і гульден замінили австро-угорською кроною. Існуючі до введення нової валюти банкноти викуповувалися на третину за срібні монети, а на дві третини за банкноти, які забезпечувалися золотом. У 1899 році уряд був змушений припинити розмін на золото. Під час світової економічної кризи 1900-1903 років Бем-Баверк займав пост міністра фінансів однієї з двох складових частин Австро-Угорщини Цислейтанії. Під час кризи в 1901 році уряд прийняв широкомасштабну програму інвестування в громадські роботи, будівництво залізниць, будівель, телефонних і телеграфних ліній. По завершенню кризи в парламент був направлений запит на відновлення золотого стандарту (вільного обміну паперових грошей на золото).

Міністр фінансів Ціслейтанії Бем-Баверк в своєму кабінеті

Під час перебування Бем-Баверка в міністерстві фінансів з'явився закон про надання субсидій та безпроцентних кредитів новоствореним підприємствам, за яким підприємець-початківець міг отримати з бюджету до третини необхідного капіталу. Досягнута відносна стабільність фінансів дозволила забезпечити довіру до австро-угорської крони і нормальний економічний розвиток до самого початку Першої світової війни. У 1904 році після тридцятирічної перерви держава змогла вийти на характерні для передових держав світу темпи зростання економіки. Було також досягнуто позитивне сальдо торгового балансу (імпорт склав 97 % від експорту). Фактично після стабілізації фінансового сектора в імперії були забезпечені необхідні умови для прискорення модернізації: вільний ринок товарів і робочої сили, стабільна грошова система, наявність великих національних і іноземних капіталів.

Також Бем-Баверк ввів прогресивне оподаткування, реформував податкову систему з введенням прибуткового податку, скасував існуючу кілька століть субсидію на цукор.

Будучи міністром фінансів однією з двох складових частин Габсбурзької монархії був обачний і консервативний. Йозеф Шумпетер, який охарактеризував життя Бем-Баверка як «витвір мистецтва», відзначав, що на відповідальному посту він виявляв «… неподільну відданість своїй справі, безкорисливість, широкі інтелектуальні інтереси, широкий кругозір і справжню простоту».

Мюррей Ротбард про критику марксизму Бем-Баверка писав: «Через два роки після виходу третій том [ „Капіталу“ Маркса ] піддався детальної нищівній критиці у великій рецензії Бем-Баверка „До завершення марксистської системи“. І по закінченні століття нищівний розгром третього тому, а отже, і всієї марксистської системи залишається остаточним і безповоротним. У сфері професійної економічної теорії вердикт Бем-Баверка відразу став користуватися беззаперечним авторитетом і з тих пір зберігає його, успішно виконуючи роль щеплення від марксистського вірусу і, безсумнівно, від трудової теорії вартості — принаймні для економістів. На жаль, аргументи Бем-Баверка були занадто спеціальними, щоб отримати великий вплив поза середовищем професійних економістів, й з тих пір марксизм виявився надзвичайно привабливим для багатьох соціологів, істориків, літераторів і інших інтелектуалів, котрі, як правило, слабо розбираються в економіці»[5].

• Австрійська школа
• Великі економісти до Кейнса
• Людська діяльність: Трактат з економічної теорії (основна праця Людвіга фон Мізеса)
• Одним з відвідувачів лекцій Бем-Баверка у Відні був Микола Бухарін.

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Марк Блауг. 100 великих економістів до Кейнса = Great Economists Before Keynes: A Introduction to the Lives and Works of 100 Economists of the Past. — Економічна школа, 2005. — С. 704. — ISBN 5-902402-11-5.