Олігосахариди
Олігосахари́ди — хімічні сполуки, в яких кілька залишків молекул моносахаридів з'єднані між собою ковалентними зв'язками. Це проміжний клас вуглеводів між моно- і полісахаридами.[1] Серед них найпоширеніші дисахариди, які утворені внаслідок сполучення залишків двох молекул моносахаридів. Наприклад буряковий (або тростинний) цукор — сахароза — складається із залишків глюкози та фруктози, а солодовий — мальтоза — лише з залишків глюкози. Дисахариди мають солодкий присмак. Вони, як і моносахариди, добре розчинні у воді.
Приклади
До олігосахаридів належать циклодекстрини.[1] При гідролізі інуліну з утворюється фруктоза і деяка кількість фрукто-олігосахаридів.[2]
Терапевтичні ефекти
- Відсутність олігосахаридів й інших необхідних біологічно активних речовин у коров'ячому молоці при вигодовуванні дітей призводить до порушень у формуванні кишкової мікробіоти дитини.[3]
Примітки
- М. О. Полумбрик. Вуглеводи в харчових продуктах і здоров'я людини[недоступне посилання з липня 2019]. — К.: Академперіодика, 2011. — 487 с // «Журнал Національної академії медичних наук України», 2011, т. 17, № 3[недоступне посилання з липня 2019]
- Т. Приліпко Лимонна кислота у сиропах із цикорію[недоступне посилання з липня 2019] // Продовольча індустрія АПК Науковий журнал[недоступне посилання з червня 2019]. — № 4/2011[недоступне посилання з червня 2019]
- Няньковський С. Л., Івахненко О. С., Добрянський Д. О. Проблеми харчування дітей раннього віку[недоступне посилання з липня 2019] // Здоров'я дитини Науково-практичний журнал[недоступне посилання з червня 2019]. — № 4(25), 2010[недоступне посилання з липня 2019]
- М. В. Камінська Зміни у видовому складі мікробоценозу кишечнику щурів при згодовуванні біомаси дріжджів SACCHAROMYCES CEREVISIAE та PHAFFIA RHODOZYMA // Біологія тварин Науково-теоретичний журнал[недоступне посилання з липня 2019]. — 2007, Том 9 № 1-2[недоступне посилання з липня 2019]
Література
- Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.