Організація економічного співробітництва та розвитку
Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), (англ. Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD)) — міжнародна організація, що об'єднує 37 країн світу, більшість з яких є країнами з високим доходом громадян та високим ІРЛП і розглядаються як розвинені. Договір про ОЕСР був підписаний 14 грудня 1960 в Парижі, але вступив у дію 30 вересня 1961 на базі Європейської організації економічного співробітництва з метою координації економічної політики країн-членів ОЕСР і погодженням програми допомоги країнам, що розвиваються.
| Організація економічного співробітництва та розвитку | |
|---|---|
 | |
.jpg.webp) | |
 | |
| Гасло | Better policies for better lives, Des politiques meilleures pour une vie meilleure, Lepší politiky pro lepší životy і Mejores políticas para una vida mejor |
| Тип |
міжнародна організація[1] видавництво міжурядова організація[2] |
| Засновано | 16 квітня 1948 і 30 вересня 2010 |
| Галузь | international governmental or non-governmental organizationsd[3] |
| Країна |
.svg.png.webp){kind=small} Франція |
| Штаб-квартира | Château de la Muetted |
| Членство | Couperin Consortiumd[4], Міжнародний статистичний інститут і Network for Greening the Financial Systemd[5] |
| Офіційні мови | англійська і французька |
| Офіс голови | Secretary-General of the Organisation for Economic Co-operation and Developmentd |
| Генеральний секретар | Thorkil Kristensend[6], Emiel van Lennepd, Jean-Claude Payed, Don Johnstond, Хосе Анхель Гурріа Тревіньо і Mathias Cormannd |
| Партнерство | United Cities and Local Governments[7] |
| Дочірня(і) організація(ї) |
OECD Development Centred Nuclear Energy Agencyd Європейська Конференція Міністрів Транспорту International Transport Forumd Міжнародне енергетичне агентство |
| Членів | 38 країна |
| Вебсайт | oecd.org |
 Організація економічного співробітництва та розвитку у Вікісховищі | |
Організація об'єднує 37 найбільш економічно розвинених країн світу — більшість держав Європейського Союзу, США, Австралія, Швейцарія, Норвегія, Південна Корея, Японія та інші. Штаб-квартира розміщена у Парижі (Франція)
ОЕСР також активно співпрацює з державами світу, які не є членами організації (зокрема з Україною), у рамках спеціалізованих програм, міжнародних заходів тощо.
Офіційними мовами ОЕСР є англійська і французька.
Поточним генеральним секретарем ОЕСР є Хосе Анхель Гурріа Тревіньо (з 2006 року).
Загальна характеристика
Установа виникла у 1948 як Організація європейського економічного співробітництва (ОЄЕС) під керівництвом французького економіста Роберта Марджоліна для допомоги у керівництві здійсненням Плану Маршалла для економічної реконструкції Європи після Другої Світової Війни. Пізніше список членів союзу розширився неєвропейськими країнами, а у 1961 році він був перетворений на Організацію економічного співробітництва та розвитку. Починаючи з моменту свого створення, ОЕСР ставить за мету посилювати економіку країн-членів, просувати ринкову економіку та представницьку демократію, розвивати вільні ринки, сприяти зростанню як розвинутих країн, так і тих, що розвиваються.
ОЕСР сьогодні об'єднує 37 країн-членів і надає урядам цих країн рекомендації з вивчення, розробки та покращення соціально-економічної політики. Вони беруть до уваги позитивний досвід, намагаються знайти шляхи вирішення спільних проблем, скоординувати внутрішню та міжнародну політику, які, особливо в час мондіалізації економіки, мають формувати все більше і більше однорідний ансамбль. Дискусії в рамках ОЕСР можуть розгортатися навколо чисто формальних рішень, наприклад, введення суперечливих юридичних норм, які заважають вільному переміщенню капіталів та послуг, виробленню заходів по боротьбі з корупцією або забороні державних субсидій у суднобудівництві. Але більш часто такі дискусії дозволяють урядам бути більш поінформованими з тим, щоб потім в національних рамках приймати рішення по всіх аспектах державної політики та краще відчувати їх вплив на міжнародну спільноту. Вони дають можливість пізнавати і діяти з урахуванням думок інших країн.
Країни-члени ОЕСР
ОЕСР — це товариство «багатих» країн, які поділяють спільні ідеї. Його країни-члени виробляють 2/3 світових матеріальних цінностей та послуг. Головною вимогою до членства є дотримання принципів ринкової економіки та демократичного плюралізму.
Ядром цієї організації спочатку стали країни Європи та Північної Америки. Нині до ОЕСР входять 37 членів[8]
| ||||
| ||||
|
|
|||
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
.svg.png.webp){kind=small}
- Європейська комісія бере участь разом із країнами-членами ЄС у роботі ОЕСР.[9]
Діяльність ОЕСР
На відміну від Світового Банку та Міжнародного валютного фонду, ОЕСР не надає фінансування. Організація є місцем вивчення та дискусій і здійснює пошуки та аналіз, які допомагають урядам визначити стратегію виходу на формальні угоди між країнами-членами і які будуть реалізовуватися національними інституціями чи в інших міжнародних домовленостях. Ця часто непомітна робота, на думку країн-членів ОЕСР, є основною і дуже ефективною, оскільки, починаючи зі збору та аналізу даних і до колективної дискусії щодо політики, яка проводиться. Взаємне вивчення урядами, багатостороннє спостереження та здійснення відповідного тиску (погоджуйтеся чи реформуйтеся) є найефективнішими засобами ОЕСР.
Визначаючи перешкоди на шляху ефективності, зростання та інновацій, ОЕСР часто спонукає уряди приймати складні політичні рішення з тим, щоб підвищити ефективність їх економік.
Дискусії, які іноді виникають в надрах самої ОЕСР, приводять до угод між урядами щодо застосування єдиних «правил гри» в питаннях міжнародного співробітництва. Ці дискусії можуть також виливатися або у формальні угоди, наприклад, щодо боротьби з корупцією, експортних кредитів, руху капіталів, прямих іноземних інвестицій, або у норми та моделі міжнародної фіскальної політики чи рекомендації та директиви щодо захисту навколишнього середовища.
Деякі комітети, робочі групи, програми, стандарти, форуми, центри, конвенції та ради
- Комітет з конкуренції ОЕСР
- Комітет з питань державного управління ОЕСР
- програма ОЕСР/SIGMA
- Інвестиційний комітет ОЕСР
- Стандарти ОЕСР щодо офіційного тестування тракторів сільськогосподарського та лісового призначення
- Комітет з політики територіального розвитку ОЕСР
- Глобальний форум з транспарентності та обміну податковою інформацією
- Комітет з питань туризму ОЕСР
- Комітет з питань сприяння розвитку ОЕСР
- Центр розвитку ОЕСР
- Конвенція ОЕСР про боротьбу проти підкупу іноземних публічних посадових осіб в міжнародних комерційних операціях
- Рада з питань суднобудування ОЕСР
- Робоча група з транспорту ОЕСР
- Комітет з питань фінансових ринків
- Комітет з питань фіскальних справ
- Комітет з питань освітньої політики
- Керуюча рада Міжнародного енергетичного агентства (МЕА)
ОЕСР і Україна
Україна розпочала співпрацю з ОЕСР у 1997 р. У 2003 р. Урядом України створена міжвідомча Координаційна рада у зв'язках з ОЕСР, яку очолював Віце-прем'єр-міністр України Сергій Тігіпко. На даний момент Координаційну раду очолює Міністр економічного розвитку і торгівлі[10].
Мінекономрозвитку України співпрацює з ОЕСР у рамках виконання Євразійської програми конкурентоспроможності (проект ОЕСР «Стратегія секторної конкурентоспроможності для України»).
У лютому 2013 Кабінет Міністрів України затвердив план дій щодо поглиблення співробітництва між Україною та Організацією економічного співробітництва та розвитку на 2013—2016 роки.[11]
13 березня 2014 ОЕСР призупинила процес вступу Російської Федерації через її політику стосовно України. Також країни-члени ОЕСР вирішили поглибити співпрацю з Україною для подальшого зміцнення нинішньої співпраці, а також поділитися досвідом з новим керівництвом, щоб воно успішно вирішило посталі перед ним проблеми.[12]
2 липня 2014 р. Кабінет Міністрів України уповноважив Міністра економічного розвитку та торгівлі підписати Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України і Організацією економічного співробітництва та розвитку щодо поглиблення співробітництва.[13].
Примітки
- A cinco años de los Panama Papers, cuáles son las causas abiertas en la Justicia argentina
- Foro Global Anticorrupción e Integridad de la OCDE 2021
- 20th Century Press Archives — 1908.
- http://www.couperin.org/presentation/notre-organisation/les-membres-de-couperin/items?cid=162id=221lang=fr
- https://www.ngfs.net/en/about-us/membership
- https://www.oecd.org/about/secretary-general/listofoecdsecretaries-generalanddeputiessince1961.htm
- http://www.oecd.org/cfe/regional-policy/Observatory-on-Subnational-Government-Finance-and-Investment.htm
- oecd.org: List of OECD Member countries - Ratification of the Convention on the OECD (Станом на 01.01.2021)
- OECD’s country websites (Zugriff am 28. Mai 2010)
- Про утворення Координаційної ради у зв'язках з Організаціє... | від 18.03.2015 № 122. zakon3.rada.gov.ua. Процитовано 20 жовтня 2016.
- Розпорядження Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2013 р. № 132-р «Про затвердження плану дій щодо поглиблення співробітництва між Україною та Організацією економічного співробітництва та розвитку на 2013—2016 роки»
- ОЕСР відмовилася від Росії на користь України Економічна правда, 13 березня 2014
- Уряд України cхвалив Меморандум про взаєморозуміння з ОЕСР щодо поглиблення співробітництва Перший національний, 4 липня 2014
Література
- Нестерович В.Ф. Стандарти Організації економічного співробітництва та розвитку щодо урегулювання лобіювання / В.Ф. Нестерович. Історико-правовий часопис. 2016. № 1. С. 75-79.
- Т.1. Шинкаренко. Організація економічного співробітництва та розвитку // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Т. Шинкаренко. Організація економічного співробітництва та розвитку // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.515 ISBN 978-966-611-818-2
Посилання
- Організація економічного співробітництва і розвитку // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Офіційний вебсайт ОЕСР (англ.) — (фр.)