Орлово-Іванівка
Орло́во-Іва́нівка — село в Україні, у Шахтарському районі Донецької області. Населення становить 965 осіб.
| село Орлово-Іванівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Донецька область |
| Район/міськрада | Горлівський район |
| Громада | Хрестівська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA14060130110052016 |
| Облікова картка | Орлово-Іванівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1764 |
| Населення | 965 |
| Площа | 50 км² |
| Густота населення | 19.3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 86231 |
| Телефонний код | +380 6255 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°10′12″ пн. ш. 38°28′11″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
215 м |
| Водойми | Балка Михайлівка |
| Відстань до обласного центру |
65,9 км |
| Відстань до районного центру |
18 км |
| Найближча залізнична станція | Кумшацький |
| Відстань до залізничної станції |
8,9 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 86231, с. Орлово-Іванівка, вул. Центральна |
| Сільський голова | Олейнікова Юлія Миколаївна |
| Карта | |
  Орлово-Іванівка | |
 Орлово-Іванівка | |
| Мапа | |
| |
Загальні відомості
Відстань до райцентру становить близько 18 км і проходить автошляхом місцевого значення.
Землі села межують із територією Бахмутського району Донецької області.
Унаслідок російської військової агресії Орлово-Іванівка перебуває на території ОРДЛО. Селом тече Балка Михайлівка.
Історія
На території сучасної Орлово-Іванівки люди жили з давніх-давен. Про це свідчать археологічні знахідки знарядь праці первісних людей кам'яної доби. Залишили свої сліди і скіфи: один із курганів був розташований на західній околиці села, пограбований іще в давні часи. А от скіфські кам'яні баби були обов'язковим атрибутом біля воріт поважних селян.
Нова історія села бере свій початок із середини 18 століття, а саме з 1764 року. Саме тоді полковнику Олексію Орлову були надані російською імператрицею Катериною II землі в басейні приток р. Кринки для сільськогосподарського освоєння. Після успішних воєн із Османською Туреччиною, створення Чорноморського флоту, Росія потребувала продовольства для забезпечення армії і флоту та заселення земель колишнього Дикого поля. Олексій Орлов переселив кріпаків зі свого села Матусів (батьківщина предків Анни Ахматової) Черкаського повіту Київської губернії до села Олексіїво-Орловка, яке стало центром волості. Частину селян було поселено в Орлово-Іванівці, де землі О. Орлова межували із землями поміщика Іванова. Частина переселенців-кріпаків була із села Сулинівка того ж Черкаського повіту, тому цілком зрозуміло, чому до сьогодні поряд з основною назвою села Орлово-Іванівка на побутовому рівні успішно функціонує і назва Сулинівка[джерело?].
Станом на 1873 рік у селищі Олексієво-Орловської волості Міуського округу Області Війська Донського, мешкало 960 осіб, налічувалось 175 дворових господарств, 40 плугів, 150 коней, 160 пар волів, 1367 овець[1].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1170 осіб (583 чоловічої статі та 587 — жіночої), з яких всі — православної віри[2].
Війна на сході України
Вночі з 4 на 5 серпня 2014 року в часі російсько-української війни під час виходу з оточення українські військові потрапили у засідку терористів біля села Орлово-Іванівка, поцілив снаряд із 2С9 «Нона» в бойову машину. Волонтер-журналіст Олександр Рудоманов повідомив, що в бою загинули 6 десантників, інформація офіційно не була підтверджена. Згодом стало відомо, що загинули старший лейтенант Руднєв Андрій Володимирович, молодші сержанти Дубов Ігор Леонідович, Сергій Русєв, старші солдати Віктор Мельников, Максим Міщенко, солдат В'ячеслав Морозюк. 14 листопада загинув під час бойового зіткнення колони техніки з провіантом із проросійськми терористами солдат 168-го центру Василь Решетняк. 17 листопада 2014-го загинули під час поїздки за полеглими військовиками сержант Олександр Будько, молодші сержанти Яніс Лупікс й Анатолій Олійник — автомобіль підірвався на протитанковому радіокерованому фугасі. 4 грудня 2014-го сержант 169-го центру ЗСУ Олександр Пономаренко під Орлово-Іванівкою зазнав смертельних поранень.
Населення
За даними перепису 2001 року населення села становило 965 осіб, із них 79,38 % зазначили рідною мову українську, 19,48 % — російську, 0,31 % — білоруську, 0,21 % — польську, 0,1 % — вірменську та молдовську мови[3].
Примітки
- рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с., (стор. 234)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-55)
- Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua