Ортенберг Давид Йосипович
Давид Йосипович Ортенберг (1904—1998) — радянський письменник, редактор, журналіст і генерал-майор (з 20 грудня 1942).
Давид Йосипович Ортенберг | |
---|---|
Народження |
29 листопада 1904 Чуднів, Волинська губернія, Російська імперія (нині місто Чуднів Житомирської області України |
Смерть |
26 вересня 1998 (93 роки) Москва, Росія |
Поховання | Кунцевське кладовище |
Національність | єврей |
Країна |
Російська імперія СРСР Росія |
Приналежність |
СРСР → Росія |
Партія | КПРС |
Член | Спілка письменників СРСР |
Війни / битви | німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
Народився 16 (29 листопада) 1904 рік а в Чуднов е (нині Житомирська область, Україна). Закінчив 7 класів. Учасник Громадянської війни з 1920 по 1921 рр. Член ВЛКСМ з 1920 і РКП (б) з 1921 року.
Після громадянської війни направлений в Ізюмський округ на комсомольську роботу інструктором окружкому ЛКСМУ. Він організовував осередки в низці сіл, мобілізовував бідноту на боротьбу з кулаками. Керував першою в Україні пересувною школою політграмоти, викладав «Азбуку комунізму». Вперше долучився до журналістики, написавши замітку в газету «Червона зоря», де був першим редактором, а також головою першого бюро робсількорів. Будучи робсількором, він посилав замітки і кореспонденції в республіканські газети, друкувався в «Правді». В 1925 рік у став редактором Ізюмської окружної газети «Зоря».<ref> С.Кіперман. Видалення «бергов» </ ref> З грудня 1930 по 1931 працював відповідальним редактором Алчевської районної газети «Більшовіцькій шлях»<ref> Держархів ЛНР. Ф. П-181, оп.1, д.34, л.155. </ Ref>
На початку 1930-х років працював в Дніпродзержинську редактором міської газети «Дзержинець», познайомився з Л. І. Брежнєвим. У другій половині 1930-х був власним кореспондентом газети «Правда» по Україні, а з 1938 був заступником відповідального редактора газети «Красная звезда».
У РККА з 1938 року по мобілізації ЦК ВКП (б). Брав участь в конфлікті на Халхін-Голі в 1939, в радянсько-фінській війні з 1939 по 1940 рік.
З липня 1941 по вересень 1943 року — головний редактор газети «Червона зірка» під псевдонімом «Відмова». На цій посаді брав активну участь у створенні публікації про 28 панфілівців, офіційна версія подвигу яких була вивчена Головною військовою прокуратуроб СРСР і визнана художнім вимислом<ref name = "СД"> Довідка-доповідь «Про 28 панфіловців». Державний архів РФ. Ф.Р — 8131 рах. Оп. 37. Д. 4041. Лл. 310—320. Опубліковано в журналі «Новий світ», 1997, № 6, с.148 </ ref><ref name = "Катусев"> А. Ф. Катусев. // Військово-історичний журнал. — 1990. — № 8-9. </ ref><ref> Довідка- доповідь «Про 28 панфіловців» Державний архів РФ. Ф.Р — 8131 рах. Оп. 37. Д. 4041. Лл. 310—320 </ ref>.
З матеріалів допиту кореспондента Коротєєва (проясняють походження числа 28):[1]
Після приїзду в Москву я доповів редактору газети «Красная звезда» Ортенберг обстановку, розповів про бій роти з танками противника. Ортенберг мене запитав, скільки ж людей було в роті. Я йому відповів, що склад роти, мабуть, був неповний, приблизно чоловік 30-40; я сказав також, що з цих людей двоє виявилися зрадниками … Я не знав, що готувалася передова на цю тему, але Ортенберг мене ще раз викликав і питав, скільки людей було в роті. Я йому відповів, що приблизно 30 осіб. Таким чином, і з'явилося кількість боролися 28 чоловік, так як з 30 двоє виявилися зрадниками. Ортенберг говорив, що про двох зрадників писати не можна, і, мабуть, порадившись з кимось, вирішив у передовій написати тільки про одне зрадника[1].
Висновок розслідування прокуратури:[1]
Таким чином, матеріалами розслідування встановлено, що подвиг 28 гвардійців-панфіловців, освітлений у пресі, є вимислом кореспондента Коротєєва, редактора «Червоної зірки» Ортенберга і особливо літературного секретаря газети Кривицького.
З 1944 року — начальник політвідділу 38-ї армії.
У 1946—1950 роках — начальник Політуправління Московського округу ППО. Звільнений у відставку 29 липня 1950 року.
У 1948 році закінчив ВПШ при ЦК КПРС. Член СП СРСР з 1978 року. Автор ряду книг про війну.
Д. І. Ортенберг помер 26 вересня 1998 року. Похований в Москві на Кунцевському кладовищі.
Нагороди
- Два ордена Червоного Прапора<ref> Пам'ять народу :: Документ про нагороду :: Ортенберг Давид Йосипович, Орден Червоного Прапора. pamyat-naroda.ru. Процитовано 5 грудня 2015. </ ref>
- Орден Богдана Хмельницького II ступеня<ref> [https : //pamyat-naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_predstavlenie46774043/ Пам'ять народу :: Документ про нагороду :: Ортенберг Давид Йосипович, Орден Богдана Хмельницького II ступеня]. pamyat-naroda.ru. Процитовано 5 грудня 2015. </ ref>
- Три ордена Вітчизняної війни I ступеня<ref> Пам'ять народу :: Документ про нагороду :: Ортенберг Давид Йосипович, Орден Вітчизняної війни I ступеня. pamyat-naroda.ru. Процитовано 5 грудня 2015. </ ref><ref> {{Cite web | accessdate = 2015-12- 05 | title = Пам'ять народу :: Документ про нагороду :: Ортенберг Давид Йосипович, Орден Вітчизняної війни I ступеня | url = https://pamyat-naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_nagrazhdenie18941059/%7Cpublisher = pamyat-naroda.ru} } </ ref> <ref> [https: // pamyat- naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_yubileinaya_kartoteka1514034628/ Пам'ять народу :: Документ про нагороду :: Ортенберг Давид Йосипович, Орден Вітчизняної війни I ступеня]. pamyat-naroda.ru. Процитовано 5 грудня 2015. </ ref>
- Орден Червоної Зірки (1940)
- Орден «Знак Пошани»,
- Військовий хрест (Чехословаччина),
- Орден Полярної Зірки (Монголія)
- Медаль «За оборону Сталінграда»
- Медаль «За оборону Москви»<ref> [https: / /pamyat-naroda.ru/heroes/podvig-chelovek_nagrazhdenie1532555503/ Пам'ять народу :: Документ про нагороду :: Ортенберг Давид Йосипович, Медаль «За оборону Москви»]. pamyat-naroda.ru. Процитовано 5 грудня 2015. </ ref>
- Медаль «За перемогу над Німеччиною у 1941—1945 рр.»
Твори
Проза
- Полум'яні межі: Повість. — М., 1973.
- Час не владний. — М., 1975.
- Це залишиться назавжди. — М., 1981.
- Фронтові поїздки. — М., 1983.
- червень-грудень сорок першого. — М., 1984.
- Маршал Москаленко. — К., 1984. — (Люди і подвиги)
- Рік 1942. Розповідь-хроніка. — М., 1988. — ISBN 5-250-00051-7 (читати тут)
- Сорок третій: Розповідь-хроніка. — М., 1991. — ISBN 5-250-01172-1 (читати тут)
- Сталін, Щербаков, Мехліс та інші. — М., 1995. — 206, [2] с. — ISBN 5-85024-012-8.