Ортенберг Давид Йосипович

Давид Йосипович Ортенберг (19041998)  радянський письменник, редактор, журналіст і генерал-майор20 грудня 1942).

Давид Йосипович Ортенберг
Народження 29 листопада 1904(1904-11-29)
Чуднів,
Волинська губернія,
Російська імперія (нині місто Чуднів Житомирської області України
Смерть 26 вересня 1998(1998-09-26) (93 роки)
Москва,
Росія
Поховання Кунцевське кладовище
Національність єврей
Країна  Російська імперія
 СРСР
 Росія
Приналежність  СРСР
 Росія
Партія КПРС
Член Спілка письменників СРСР
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль Жукова
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»

Інших держав:

Біографія

Народився 16 (29 листопада) 1904 рік а в Чуднов е (нині Житомирська область, Україна). Закінчив 7 класів. Учасник Громадянської війни з 1920 по 1921 рр. Член ВЛКСМ з 1920 і РКП (б) з 1921 року.

Після громадянської війни направлений в Ізюмський округ на комсомольську роботу інструктором окружкому ЛКСМУ. Він організовував осередки в низці сіл, мобілізовував бідноту на боротьбу з кулаками. Керував першою в Україні пересувною школою політграмоти, викладав «Азбуку комунізму». Вперше долучився до журналістики, написавши замітку в газету «Червона зоря», де був першим редактором, а також головою першого бюро робсількорів. Будучи робсількором, він посилав замітки і кореспонденції в республіканські газети, друкувався в «Правді». В 1925 рік у став редактором Ізюмської окружної газети «Зоря».<ref> С.Кіперман. Видалення «бергов» </ ref> З грудня 1930 по 1931 працював відповідальним редактором Алчевської районної газети «Більшовіцькій шлях»<ref> Держархів ЛНР. Ф. П-181, оп.1, д.34, л.155. </ Ref>

На початку 1930-х років працював в Дніпродзержинську редактором міської газети «Дзержинець», познайомився з Л. І. Брежнєвим. У другій половині 1930-х був власним кореспондентом газети «Правда» по Україні, а з 1938 був заступником відповідального редактора газети «Красная звезда».

У РККА з 1938 року по мобілізації ЦК ВКП (б). Брав участь в конфлікті на Халхін-Голі в 1939, в радянсько-фінській війні з 1939 по 1940 рік.

З липня 1941 по вересень 1943 року — головний редактор газети «Червона зірка» під псевдонімом «Відмова». На цій посаді брав активну участь у створенні публікації про 28 панфілівців, офіційна версія подвигу яких була вивчена Головною військовою прокуратуроб СРСР і визнана художнім вимислом<ref name = "СД"> Довідка-доповідь «Про 28 панфіловців». Державний архів РФ. Ф.Р — 8131 рах. Оп. 37. Д. 4041. Лл. 310—320. Опубліковано в журналі «Новий світ», 1997, № 6, с.148 </ ref><ref name = "Катусев"> А. Ф. Катусев.  // Військово-історичний журнал.  1990. № 8-9. </ ref><ref> Довідка- доповідь «Про 28 панфіловців» Державний архів РФ. Ф.Р — 8131 рах. Оп. 37. Д. 4041. Лл. 310—320 </ ref>.

З матеріалів допиту кореспондента Коротєєва (проясняють походження числа 28):[1]

Після приїзду в Москву я доповів редактору газети «Красная звезда» Ортенберг обстановку, розповів про бій роти з танками противника. Ортенберг мене запитав, скільки ж людей було в роті. Я йому відповів, що склад роти, мабуть, був неповний, приблизно чоловік 30-40; я сказав також, що з цих людей двоє виявилися зрадниками … Я не знав, що готувалася передова на цю тему, але Ортенберг мене ще раз викликав і питав, скільки людей було в роті. Я йому відповів, що приблизно 30 осіб. Таким чином, і з'явилося кількість боролися 28 чоловік, так як з 30 двоє виявилися зрадниками. Ортенберг говорив, що про двох зрадників писати не можна, і, мабуть, порадившись з кимось, вирішив у передовій написати тільки про одне зрадника[1].

Висновок розслідування прокуратури:[1]

Таким чином, матеріалами розслідування встановлено, що подвиг 28 гвардійців-панфіловців, освітлений у пресі, є вимислом кореспондента Коротєєва, редактора «Червоної зірки» Ортенберга і особливо літературного секретаря газети Кривицького.

З 1944 року — начальник політвідділу 38-ї армії.

У 19461950 роках — начальник Політуправління Московського округу ППО. Звільнений у відставку 29 липня 1950 року.

У 1948 році закінчив ВПШ при ЦК КПРС. Член СП СРСР з 1978 року. Автор ряду книг про війну.

Д. І. Ортенберг помер 26 вересня 1998 року. Похований в Москві на Кунцевському кладовищі.

Нагороди

Твори

Проза

  • Полум'яні межі: Повість. М., 1973.
  • Час не владний. М., 1975.
  • Це залишиться назавжди. М., 1981.
  • Фронтові поїздки. М., 1983.
  • червень-грудень сорок першого. М., 1984.
  • Маршал Москаленко. К., 1984. — (Люди і подвиги)
  • Рік 1942. Розповідь-хроніка. М., 1988. — ISBN 5-250-00051-7 (читати тут)
  • Сорок третій: Розповідь-хроніка. М., 1991. — ISBN 5-250-01172-1 (читати тут)
  • Сталін, Щербаков, Мехліс та інші. М., 1995. — 206, [2] с. — ISBN 5-85024-012-8.

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.