Освіта в Кам'янці-Подільському

Початком літочислення історії української шкільної освіти в Кам'янці-Подільському вважають квітень 1917 року[3]. На надзвичайному губернському засіданні після доповіді Подільського осередку товариства «Просвіта» щодо українізації освіти було прийнято рішення проводити навчання рідною мовою учнів. З цією метою в Кам'янці-Подільському, Вінниці та Балті для вчителів були запровадженні курси з української мови та педагогіки. З осені 1918 року на території губернії запроваджувалось навчання виключно українською мовою[4]

Станом на 1918 рік річна вартість навчання становила 60 карбованців[5].

Нижче приведена таблиця навчальних закладів в Подільській губернії станом на березень 1919 року[6].

Плідною для розвитку середньої освіти в Кам'янець-Подільському була законодавча діяльність Директорії Української Народної Республіки. Так, у червні 1919 року Міністерство освіти УНР висунуло наступні вимоги для середніх навчальних закладів краю[7]:

• дерусифікація;
• вироблення нової навчальної програми згідно тогочасних педагогічних норм;
• забезпечення українськими підручниками.

Становлення професійної школи на Поділлі на початку XX ст. привертало увагу багатьох дослідників[8].

За свідченнями документів, Кам'янець-Подільська технічна школа розпочала діяльність у вересні 1903 року в складі 4 класів і двох відділень. З літа 1906 р. вона мала власний триповерховий будинок, в якому з вересня того ж року розпочалися заняття учнів. Крім того, навчальний заклад мав також у своєму розпорядженні один флігель розміром у 2.5 поверхи та один одноповерховий будинок. Загальна площа навчального закладу становила 448 саженів²[9].

26 квітня 1917 року директор технічної школи відповів керівникові освітнього відомства, що при умові перебування школи у власному будинку утримання паралельних 1 та 2 класів у даний час обійдеться приблизно у 3000 рублів на рік. Паралелі у 3 класі, у зв'язку з викладанням ручної праці і зв'язаної з цим необхідності придбання матеріалів для робіт, обійдуться приблизно 3600 рублів на рік.

Відповідно, утримання паралелей у першому та другому класах давало дефіцит бюджета 1030 руб. на рік на клас, а у 3-5 класах — до 1630 рублів[10].

12 травня 1917 р. о 18.00 в будинку жіночої гімназії С. О. Славутинської відбулося засідання педагогічної ради Кам'янець-Подільської технічної школи, де розглядалося питання про відкриття при закладі у 1917–1918 навчальному році реальних класів. На засідання були запрошені голови Подільської губернської земської управи, повітової земської управи, міський голова, голови польської ради, товариства «Просвіта», учительської спілки, єврейської курії і Нового плану міста. Рішення було підтримано одноосібно[11].

Невдовзі в середній технічній школі були запровадженні наступні підручники:

• Історія

• Грушевський М. Ілюстрована історія України. — К., 1917. — 550 с.; Про старі часи на Україні. Для I і II класів гімназії і початкових шкіл. 2-е вид. — К., 1917; Всесвітня історія в короткім вигляді. Частина перша. Видання друге, К., 1917. — 168 с.
• Коваленко Г. Оповідання з історії України від найдавніших часів, з вступним словом про всесвітню історію з портретами, історичними картами і малюнками. Вид. 3-тє доповнене. — К., 1917. — 212 с.

• Рідна мова

• Тешенко О. Рідні колоски. Читанка для молодших класів гімназії. Частина І, з рисунками та малюнками художників. Видання Товариства шкільної освіти. Вийшло 4 аркуші.
• Грінченки Б. та Грінченко М. Рідне слово. Українська частинка. Перша після граматики книга до читання. Годиться для підготовчих класів середніх шкіл. Вид. 2-е з додатками. — 197 с.
• Курило О. Початкова граматика української мови. Частина І (етимологія). — 46 с.
• Залозний П. Коротка граматика української мови. Частина I і II. Вид. 3-тє. — Прилука, 1917.
• Шерстюк Г. Граматика української мови. Ч.1. Видання т-ва «Вернигора».
• Огієнко І. Граматика української мови. Приклади і матеріал до класної роботи. Для початкових шкіл і низчих класів гімназій. Вид. Череновського.

• Історія української літератури

• Єфремов С. Історія українського письменства. Вид. 3-є т-ва «Вік». Придатне для старших класів середніх шкіл.

• Географія України

• Русова С. Початкова географія. Для молодших класів середніх шкіл. Вид. 2-е.

• Арифметика

• Охріменко З. Арифметика. Збірник арифметичних задач для шкіл початкових (сільських і міських) і низчих класів середніх шкіл. Частина * — Одеса, 1917. — 60 с.; Частина II. — Одеса, 1917.
• Чепіга Я. Задачник для початкових народних шкіл. Рік перший і другий. Вид. Т-ва «Українська школа», придатне для середніх шкіл.
• Степовик. Арифметичний задачник. Частина перша. Вид. 2-е. — Полтава, 1917. Частина друга. Прості дроби і десяткові. Вид. 2-е. — Полтава, 1917.
• Шарко В. Арифметика. Систематичний курс. Ч. І. (цілі числа). Вид. т-ва «Шкільної освіти».

• Геометрія

• Кравчук та Шахрай. Пропедевтична геометрія. Видання т-ва «Вернигора»[12].

Невдовзі усе діловодство у школі було українізовано.

Після евакуації школи із Кам'янця-Подільського влітку 1917 року в приміщення школи вселилися військові. Залишений для нагляду за будинками школи К. В. Бальчевський нічого не міг вдіяти. Такі дії призвели до вандального розграбування шкільного майна[13].

Історія університету починає свій відлік з 17 серпня 1918 року, коли гетьман України Павло Скоропадський підписав Закон «Про заснування Кам'янець-Подільського державного українського університету». Першим ректором університету було обрано відомого вченого-мовознавця, професора, активного учасника українського державотворення Івана Огієнка. Станом на 1 липня 1919 року в університеті нараховувалось 5 факультетів: історико-філологічний, фізико-математичний, правничий, богословський та сільськогосподарський.

В університеті викладали такі визначні особистості:

• Біднов Василь Олексійович
• Тимченко Євген Костянтинович
• Федорів Мирон Олексійович
• Іван Огієнко
• Клименко Павло Володимирович
• Сіцінський Юхим Йосипович
• Драй-Хмара Михайло Опанасович
• Остапенко Сергій Степанович
• Дорошенко Дмитро Іванович
• Архипенко Євген Порфирович
• Русова Софія Федорівна

та інші[14]. Влітку 1920 року більшість студентів університету отримали мандати від Подільської організації Національного союзу та Української студентської громади та пішли працювати інформаторами в українські війська, зокрема в II Подільський корпус. Згодом університет було реформовано у Кам'янець-Подільський інститут теоретичних наук.

26 лютого 1921 року рішенням колегії Укрголовпрофосу на базі Кам'янець-Подільського інституту теоретичних наук було утворено два самостійних визих навчальних заклади — інститут народної освіти та сільськогосподарський інститут.[15] На початку свого існування інститут складався з 2 факультетів — професійної освіти та соціального виховання. У свою чергу, факультет професійної освіти поділявся на два відділи — соціально-історичний та фізико-математичний. У структурі фізико-математичного відділу існувало два підвідділи: природничий і виробничий. Головним завдання факультету професійної освіти була підготовка викладачів загальноосвітніх шкіл та технікумів. Факультет соціального виховання готував кадри педагогів-колективістів, педагогів-організаторів та спеціалістів для освітніх закладів для дітей з відхиленнями у стані здоров'я і шкіл-семирічок.[16].

На підставі положення тимчасового статуту про вищу школу, затвердженого Народним комісаром освіти України від 25 липня 1921 року, приймальна комісія Кам'янець-Подільського інституту народної освіти під керівництвом професора М. Драй-Хмари прийняла на навчання у перший курс 300 студентів, а на підготовче відділення — 150 слухачів. Обов'язковою умовою прийому в навчальний заклад була наявність письмової рекомендації партійного органу, профспілки чи комітету незаможних селян. Після закінчення польових робіт 1 листопада 1921 року в інституті почався навчальний рік.[17] Упродовж 1921–1922 навчального року був розширений бібліотечний фонд інституту, а також створено: фізичну, хімічну та зоологічну навчальні лабораторії, астрономічна обсерваторія, музей мистецтв, археологічний музей.

Наприкінці жовтня 1922 року Кам'янець-Подільський інститут народної освіти на підставі рішення прозидії Укрголовпрофосу Народного комісаріату освіти України був реформований. Його було перетворено у навчальний педагогічний заклад соціального виховання з дошкільним і шкільним відділенням на базі математичних, природничих та соціально-економічних наук із запровадженням спеціалізації.[18] У 1923 році було ліквідовано факультет професійної освіти, а хімічне відділення виділене в самостійну структуру з відділеннями силікатних та бродильних речовин. На його базі незабаром був створений хімічний технікум.

У березні 1922 року почались репресії проти викладачів інституту. Спочатку були проведені обшуки у квартирах.[19] Частина викладачів потрапили до в'язниць. За наказом політкомісара С. Чалого № 3 від 8 жовтня 1921 року були заборонені будь-які відпустки.[20]

У 1921–1922 роках по інституту прокотилась хвиля пролетаризації, в ході якої була проведена студентська перереєстрація. З цією метою Головпрофосвіти спільно з політкомісарами ВНЗ розробили «Положення про проведення генеральної чистки»[21]. За наказом політкомісара інституту від 10 травня 1922 року з 15 по 20 травня 1922 року була проведена перереєстрація усіх без винятку студентів. У результаті трудових та політичних чисток з ВНЗ було відраховано близько 500 осіб[22], ще 150 студентів було відраховано за порушення трудової дисципліни[23]. У той час набула поширення практика розгляду справ про відрахування на товариського суду за звинуваченням у «трудовому дизертирстві».

З 1925–1926 навчального року в інституті було запроваджено чотирічне навчання. З 1928 року в інституті почав функціонувати екстернат.

3 вересня 1930 року Кам'янець-Подільський інститут народної освіти було реорганізовано в інститут соціального виховання на базі факультету соціального виховання з наступними відділеннями: агробіологічне, техніко-математичне, історико-економічне та мовно-літературне. Була скасована посада ректора та запроваджена посада директора. Запроваджувався принцип єдиноночальності. Згідно рішення пленуму ЦК ВКП(б) від листопада 1929 року виборність директора, його заступників та деканів скасовувалась і замінялась призначеннями. Ліквідовувалось правління інституту. При директорові створювалась дорадчий орган — вчена рада.

Було здійснено ряд змін у внутрішньому розпорядку ВУЗа. Запроваджувався безперервний тиждень та безперервний навчальний рік. Канікули відбувались у різний час для кожного відділу. Прийом до інституту запроваджувався двічі на рік — 1 вересня та 1 травня. З 1923 року обов'язковими при вступі стали вступні іспити.

Відповідно до партійних директив прийом у ВНЗ здійснювався на класовій основі. Так, згідно циркуляра Народного комісаріату освіти УСРР до усіх конкурсних комісій від 26 квітня 1930 року наголошувалось про конкурсний відбір по куріям (в залежності від соціального походження). Згідно постанови Кам'янець-Подільського ортпаркому від 27 травня 1930 року встановлювались такі квоти на прийом до Інституту соціального виховання:

• робітники та батраки — 40%;
• селяни та колгоспники — 50%;
• діти фахівців — 10%.[24]

У 1931–1932 роках розпочалась уніфікація методів та форм навчання відповідно до постанови ЦВК СРСР від 19 вересня 1932 року «Про навчальні програми й режим у вищій школі та технікумах».

Згідно постанови Раднаркому УСРР від 10 березня 1933 року інститут соціального виховання був перетворений у Кам'янець-Подільський педагогічний інститут, однак вже у 1935 році розпорядженням Наркомату УСРР Кам'янець-Подільський педагогічний інститут було ліквідовано.[25]