Паскевичі

Графський герб Паскевичів-Еріванських на будинку в Гомелі (пл. Леніна 4)

Засновником родини є Федір Цаленко, козак Полтавського козацького полку (приблизно 1698 рік). Його син Яків іменувався вже Пасько-Цалий, а онук Іван Якович був першим, хто використовував прізвище Паскевич. Після остаточної анексії Гетьманщини Російською імперією наприкінці XVIII родина інтегрувалася до російського загальноімперського дворянства.

У 1828 році Іван Федорович Паскевич за успіхи у Російсько-турецькій війні 1828—1829 років отримав графський титул та приставку до прізвища Паскевич-Еріваньський. У 1831 році за успіхи у придушенні Польського повстання 1830—1831 років, отримує князівський титул — «найясніший князь Варшавський», започаткувавши князівську гілку роду. Іван Федорович був перший з українців нагороджений орденом Георгія I-го ступеня.

Князівська гілка роду була внесена до V частини Родовідної книги Санкт-Петербурзької губернії[1].

Дворянську гілку роду внесли до II, III, VI частин Родовідних книг Полтавської, Херсонської, Катеринославської губерній.

Герб Радван, один з різновидів якого використовувався Паскевичами

Герб роду виглядав як щит, де на золотому полі знак, у вигляді корогви з трьома кінцями, увінчаний вістрям стріли. Різновид гербу «Радван»[2]. В Загальному гербовнику дворянського герба не було, але у архівній справі Герольдії о гербі роду Паскевичів (1816), був малюнок цього гербу.

Герб графської гілки роду (1828) був побудований на основі старого гербу з додаваннями нових елементів пов'язаних з подіями отримання титулу. Щит поділений навпіл, у першій (верхній) частині зображення двоголового орла увінчаного короною, на грудях якого у червоному полі вершник; у нижній частині гербу, поділеної навпіл, праворуч у срібному полі башта з руїнами фортеці, яка зазначає взяття цієї фортеці, нижче якої напис Ерівань; ліворуч у блакитному полі зображення «постаменту», як старовинного гербу Паскевичей. Зверху щита розташована графська корона, зверху якої розташовуються три шоломи з золотими обручами, середній з них також увінчаний графською короною, на поверхні якої чорний двоголовий орел з розпростертими крилами, який має над головами корону; інші шоломи увінчані дворянськими коронами з страусовим пір'ям. Праворуч від щита стоїть гренадер, ліворуч вояк у кавказькому одязі. Під щитом девіз: «Честь та вірність».

Постаментом названо Радван, як на гербі дворянського роду, але який був розташований на блакитному полі.

Князівський герб (1831) був також побудований на основі старого герба, а також з використанням елементів графського герба. Щит поділено на чотири частини, у верхній правій частині щита, у золотому полі ображено чорного двоголового орла, увінчаного короною, на грудях якого у червоному полі вершник; ліворуч у блакитному полі зображення «постаменту», як старовинного гербу Паскевичей; знизу праворуч у срібному полі башта з руїнами фортеці, яка зазначає взяття цієї фортеці, нижче якої напис Ерівань; знизу ліворуч зображена сирена з піднятим мечем у правій руці, у лівій руці сирена тримає щиток з зображенням гербу Царства Польського, знизу якого напис: Варшава. Всередині цих частин гербу знаходиться малий щиток, де на червоному полі зображено увінчаного короною чорного двоголового орла. Зверху щита розташована графська корона, зверху якої розташовуються три шоломи з золотими обручами, середній з них також увінчаний графською короною, на поверхні якої чорний двоголовий орел з розпростертими крилами, який має над головами корону; інші шоломи увінчані дворянськими коронами з страусовим пір'ям. Праворуч від щита стоїть гренадер, ліворуч вояк у кавказькому одязі. Під щитом девіз: «Честь та вірність».

На князівському гербу з'явилася «сирена», що є Варшавською русалкою, символом Варшави.

Пізніше з'являється ще один опис князівського герба. Щит поділений на чотири частини зі щитком усередині. У першій, золотої, частині імператорський орел, який несе на грудях Московський герб, в оточенні ланцюгу ордена святого апостола Андрія. У другій, лазуровій, частині срібна корогва на трьох хрест-навхрест покладених прапорах Орловського князя Варшавського полку. У третій, срібній, частині червоні з золотими швами баштою, прикрашену червоним півмісяцем, рогами догори (як згадка про взяття Ерівані ). В четвертій, червоній частині, срібна з золотим хвостом сирена, озброєна золотим вигнутим мечем та червоним з золотою облямівкою щитом, прикрашеним орлом Царства Польського (як пам'ять о взятті Варшави). В середньому, золотому щиті, Імператорський орел, який має на грудях герб Москви та оточений ланцюгом ордена святого апостола Андрія. Нашоломники: середній — імператорський орел, з Московським гербом на грудях, та в оточенні орденського ланцюга. Другий та третій — три страусових пера, середнє срібне, крайні лазурові. Обабіч від щита стоять гренадер, та вояк у кавказькому одязі. Під щитом девіз: «Честь та вірність», срібними літерами на лазуровій стрічці.

На цьому гербі, старий герб Паскевичей, знову було названо корогвою, а сам він був доповнений прапорами полку названому на ім'я Івана Федоровича Паскевича.

Дані про герби Паскевичів, взяти з «Малоросійського гербовника» Модзалевського В. Л..

Князівський герб Паскевичей (ранній варіант)

• Федір Цаленко (I) (?-1698-?) — товариш Полтавського полку[2][1]
  • Яків Федорович Пасько-Цалий (II) (к. XVII- п. XVIII ст.) — син Федіра Цаленко
    • Іван Якович Паскевич (III) (XVIII ст.) — — син Якова Паська-Цалого. Першим став писатися як «Паскевич».
      • Федір Іванович Паскевич (IV)
        • Петро Федорович Паскевич (V) (народився1738) — військовий товариш (1768—1772), бунчуковий товариш (1787), надвірний радник (1791). Дітей не мав.
        • Павло Федорович Паскевич (V) (р.с. 1791)  — полковий осавул Полтавського полку до 1791. Одружений з Матроною Федорівною, мав доньку Любов Павлівну (після шлюбу Левченко)[3].
          • Петро Павлович Паскевич (VI) (1758-1791-?)  — поручник у відставці (1791).
          • Яків Павлович Паскевич (VI) (1763-1791-?)  — поручник у відставці (1791).
          • Осип Павлович Паскевич (VI) (1767-1791-?)  — поручник артилерії (1791).
          • Микола Павлович Паскевич (VI) (1784-1826-?)  — майор (1826)[4].
          • Любов Павлівна (VI) (?-1790-?)  — одружена з Андрієм Олексійовичем Левченко.
          • Надія Павлівна (VI) (?-1771-1791-?) 
        • Іван Федорович Паскевич (V) (р.с. 1791) — військовий товариш (до 1791). Одружений з Анною Олексіївною.
          • Мойсей Іванович Паскевич (VI) (1764-1802-?)  — поручник (1792), надвірний радник (1802).
          • Федір Іванович Паскевич (VI) (1769-?)  — титулярний радник. Одружений з Гоноратою Казимирівною Бочарською.
            • Едуард-Григорій Паскевич (VII) (1812-1837-?)  — прапорщик артилерії (1837).
      • Іван Іванович Паскевич (IV)
        • Григорій Іванович Паскевич (V) (р.н. 1735-1795-?) — військовий товариш (з 1772), бунчуковий товариш (з 1779), надвірний радник (1787). Одружений з Тетяною Дем'янівною (Гайдук), донькою полкового осавула.
          • Федір Григорович Паскевич (VI) (1757/60-1832) — колезький радник. Одружений з Анною Осипівною, до одруження Коробовською (1766—1829).
            • Іван Федорович Паскевич-Еріваньський (VIІ) (1782—1856) — генерал-фельдмаршал, найясніший князь Варшавський (з 1831), граф Еріваньський (з1828), намісник Царства Польського (з 1831). Праправнук Івана Яковича Паскевича. Одружений з Єлизаветою Олексіївною (до одруження Грибоєдовою), двоюрідною сестрою Грибоєдова О. С.. Родина мала дітей Олександру (1821), Анастасію (1822), Анну (1822), Федора (1823). Започаткував княжу гілку родини.
              • Олександра Іванівна Балашова (VIІІ) (1821—1845)  — донька Івана Федоровича.
              • Анастасія Іванівна Лобанова-Ростовська (VIІІ) (1822—1892)  — княгиня. Донька Івана Федоровича.
              • Анна Іванівна Волконська (VIІІ) (1822—1901)  — княгиня. Донька Івана Федоровича. Одружена з Михайлом Дмитровичем Волконським
              • Федір Іванович Паскевич-Еріваньський (VIІІ) (1823—1903) — генерал-лейтенант, найясніший князь Еріваньський і Варшавський. Одружений з Іриною Іванівною, до одруження Воронцова-Дашкова (1835—1925). Родина була бездітною. Був останнім представником княжої гілки родини.
            • Осип Федорович Паскевич (VIІ) (1784—1844)  — генерал-майор. Син Федора Григоровича.
            • Степан Федорович Паскевич (VIІ) (1785—1840)  — дійсний статський радник. Син Федора Григоровича. Слобідсько-Український віце-губернатор (1829—1831). Губернатор Тамбовської (1831—1832), Курської (1834—1835), Владимирської (1835—1836) губерній. Член Ради Міністерства Внутрішніх Справ. Одружений з Катериною Олексіївною, до одруження Троцькою.
              • Іван Степанович Паскевич (VIII) (1825-1882-?)  — дійсний статський радник (1880).
              • Олексій Степанович Паскевич (VIII) (1828/29-?) 
            • Костянтин Федорович Паскевич (VIІ) (1787/90-1836)  — полковник. Син Федора Григоровича. Неодружений.
            • Федір Федорович Паскевич (VIІ) (1798—1844)  — капітан.
          • Анна Григорівна (VI) — одружена з Георгієм Кромидою.
        • Василь Іванович Паскевич (V) (р.н. 1736-1791-?) — прапорщик у відставці (1791). Одружений з Євдокією Гнатівною Давидович, донькою військового товариша. Родина дітей не мала.
      • Василь Іванович Паскевич (IV) (помер до 1791 року)
        • Іван Васильович Паскевич (V) (р.н. 1742-1791-?) — прапорщик у відставці (1791). Одружений з Євдокією Іванівною Коростовець, донькою Опішнянського протопопа.
          • Іван Іванович Паскевич (VI) (1784-?) 
          • Федір Іванович Паскевич (VI) (1787-?) 
          • Марія Іванівна (VI) (1784-?) 
          • Олександра Іванівна (VI) (1788-?) 
        • Яків Васильович Пащенко (V) (р.н. 1749-1791-?) — колезький асесор. Одружений з Катериною Опанасівною.
        • Григорій Васильович Паскевич (V) (помер до1791) — одружений з Феодосією Іванівною.
          • Андрій Григорович (VI) (1740-1791-?) — полковий осавул (1772), бунчуковий товариш (1786), колезький асесор (1791). Одружений з Агафією Максимівною Шарой, донькою значкового товариша.
            • Анна Андріївна (1766-?) — одружена з Василем Камбурлеєм.
          • Іван Григорович Паскевич (VI) (1780-?) 
          • Володимир Григорович Паскевич (VI) (1786-?) 
          • Наталя Григорівна (VI) (1776-?) 
        • Ірина Василівна (V) (?-1791-?) — одружена з Савою Павловичем Марченком.
      • Семен Іванович Паскевич (IV)
        • Григорій Семенович Паскевич (V) (1752—1792) — прапорщик. Одружений з Феодосією Іванівною Шепетковською, донькою протоієрея.
          • Іван Григорович Паскевич (VI) (1784-?) 
          • Самсон Григорович Паскевич (VI) (1786-1793-?) 
          • Марія Григорівна (VI) (1781-?) 
          • Олександра Григорівна (VI) (1783-?) 
          • Татяна Григорівна (VI) (1788-?) 
        • Опанас Семенович Паскевич (V) (1771—1792) — губернський реєстратор.
          • Семен Опанасович Паскевич (VI) (1808-1853-?) — майор (1853). Одружений вдруге з Анною Іванівною Сульчинською.
          • Дмитро Опанасович Паскевич (VI) (1816-?) — поручник.
        • Анастасія Семенівна (V) (1751-1811-?) — одружена з Василем Степановичем Олександровичем, полковим осавулом.
      • Яків Іванович Паскевич (IV)
        • Осип Якович Паскевич (V) (1740-1791-?) — прапорщик у відставці (1791).

Крім того існували ще носії приз віща Паскевич, родинні зв'язки яких остаточно не з'ясовані, серед них:

• Петро Паскевич (роки народження і смерті невідомі) — бунчуковий товариш (1787). Заснував книгарню в Полтаві;
• Федір Євстафійович Паскевич (XIX ст.)   — поручник. Одружений з Варварою Іванівною Кубаровською[5].

Перші представники родини носили прізвище Цаленко чи Цалий і лише третій представник родини взяв собі прізвище «Паскевич». Модзалевський В. Л. у "Малоросійському гербовнику (Том III «Паскевичи») зазначає, що Цалі неодноразово зустрічаються серед полтавців у XVIII ст. Так Пасько (Павло) Цалий (1714), міщанин полтавський; Андрій Цалий, протопіп Кобеляцький, який був одружений з дочкою сотника Кобеляцького (1684—1694) Андрія Хилецького (Хиличенка); Семениха Цала (1722), мешканка Полтави.

• Гуржій О. І.. Паскевичі (Паськевичи) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 82. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Лукомський Г. К., Модзалевський В. Л. Малоросійський гербовник. Репринтне видання з малюнками Єгора Нарбута —К.: Видавництво «Либідь» при Київському університеті, 1993 р.-213 с. (з додатками) ISBN 5-325-00320-8
• Брокгауз Ф. А., Єфрон І. А. Енциклопедичний словник. Т. XXIIA — С. П.б.: Типо-Літографія. І. А. Єфрона, 1897— С.919-920— 960с.
• Модзалевський В. Л. Малоросійський гербовник. Том III (Л-О) — Київ: Типо-Ліграфія «С. В. Кульженко», 1912—824 с.
• Модзалевський В. Л. Малоросійський гербовник. Том IV (П-С) — Київ: Типо-Ліграфія «С. В. Кульженко», 1914—832 с.
• Довідник з історії України