Пеленський Зенон Павлович
Зе́нон Павло́вич Пеле́нський (псевдо: «Зеленко», «Ходя», «Пакс», «Франк»; * 26 липня 1902 с. Тулиголове, Городоцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії — † 30 жовтня 1979, Мюнхен, ФРН) — український політичний діяч, член УВО, член-засновник ОУН, крайовий провідник ОУН на західноукраїнських землях (листопад 1929 — червень 1930), в'язень польських тюрем, діяч УНДО, член-засновник УГВР.
| Зенон Пеленський | |
|---|---|
 2-й крайовий провідник ОУН .jpg.webp){kind=small} | |
| листопад 1929 — червень 1930 | |
| Попередник | Богдан Кравців |
| Наступник | Юліан Головінський |
| Народився |
26 липня 1902 с. Тулиголове, Городоцький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія |
| Помер |
30 жовтня 1979 (77 років) Мюнхен, ФРН |
| Похований | |
| Відомий як | політик |
| Політична партія | Організація українських націоналістів |
Сидять зліва направо 1 ряд: Юліан Вассиян, Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський, Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, Володимир Мартинець, Микола Вікул.
Стоять зліва направо 2 ряд: Іван Малько, Осип Бойдуник, Максим Загривний, Євген Зиблікевич, Петро Кожевників, Дмитро Демчук, Леонід Костарів, Олесь Бабій, Ріко Ярий, Михайло Антоненко, Зенон Пеленський.
Стоять зліва направо 3 ряд : Юрій Руденко, Ярослав Барановський, Степан Охримович, Степан Ленкавський, Андрій Федина, Ярослав Герасимович, Теофіл Пасічник-Тарнавський, Олександр Згорлякевич
Біографія
Вищу освіту здобув у Берліні, водночас працюючи берлінським кореспондентом «Діла», співредактором журналу «Розбудова нації» у Празі.
У лютому 1929 на західно-українських землях було сформовано першу Крайову Екзекутиву ОУН у такому складі:
- Богдан Кравців — Крайовий Провідник;
- Зенон Пеленський — заступник Крайового Провідника і політичний референт;
- Степан Охримович — організаційний референт;
- Зенон Коссак, член СУНМ і УВО — бойовий референт;
- Степан Ленкавський — ідеологічний референт;
- Михайло Колодзінський, член СУНМ і УВО — референт військового вишколу;
- Іван Габрусевич — керівник підреферентури юнацтва.
Було вирішено організувати видання під польською окупацією леґальної української націоналістичної преси. Цією справою зайнявся особисто Зенон Пеленський, він відкупив інформативний тижневик «Український Голос», що виходив у Перемишлі, від тогочасного його видавця проф. Ґреґолинського і перетворив його на «орган націоналістичної думки», перебравши у свої руки редакторство.
Пізніше не полишав редакторської роботи і був головним редактором видань: «Свобода», щоденника «Новий час» та місячника «Шлях Нації» у Львові.
Після загибелі 30 вересня 1930 р. Юліяна Головінського керівництво Організацією Українських Націоналістів на західньоукраїнських землях перебрав організаційний референт КЕ ОУН Степан Охримович, який зробив деякі зміни в складі Крайової Екзекутиви. Зі складу колишньої КЕ вибули Богдан Кравців, ув'язнений у зв'язку з нападом під Бібркою і засуджений на З роки тюрми, і Зенон Пеленський покликаний восени 1930 року до польського війська і пізніше теж засуджений на бібрському процесі на 3 роки тюрми.
Зенон Пеленський був співтворцем УГВР[1] (у Президії УГВР від 1944)[2] і одним із засновників ЗП УГВР і ОУН-з[3].
На еміграції у Мюнхені редагував тижневик «Українська трибуна», «Український самостійник».
1955—1967 — член редакції радіо «Свобода», голова Спілки українських журналістів на еміграції.
Похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені.
Звернення Воюючої України до всієї української еміграції
Під «Зверненням Воюючої України до всієї української еміграції» (жовтень 1949)[4] стоїть підпис-псевдо неідентифікованого члена УГВР Професор Г.Зелений. Є припущення, що Г.Зелений, а також професор Зенон Зелений, що постійно згадується у книзі «Обмануті надії. Спогади колишніх юнаків протилетунської оборони», — це Зенон Пеленський.
Родина
Дружина Зенона Пеленського Ольга померла 29 вересня 1962 року в США після тривалої хвороби.
Дочка Марта навчалась на хіміка в одному з американських університетів.
Публіцистика
Примітки
- М.Прокоп. У 40-і роковини протинімецької боротьби. // «Сучасність» (Мюнхен), 4.10.1981.
- П.Содоль. Українська Повстанча Армія 1943-49. Довідник. — Нью-Йорк, «Пролог», 1994.
- Ю.Римаренко. З ким і проти кого. Нариси і статті. — К.: «Дніпро», 1983.
- Звернення Воюючої України до всієї української еміграції[недоступне посилання з грудня 2021]
Джерела та література
- Герасимова Г. П. Пеленський Зенон Павлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 108. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Дужий П. Роман Шухевич — Політик, Воїн, Громадянин
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Мірчук П. Нарис історії ОУН. Перший том: 1920—1939.
- Померла дружина З. Пеленського // Свобода. — 1962. — Ч. 188 (2 жовт.).
Посилання
- Реєстр старшин УПА, провідників ОУН та членів УГВР[недоступне посилання з липня 2019]
| Попередник Богдан Кравців |
|
2-й Крайовий провідник ОУН листопад 1929 - червень 1930 |
|
Наступник Юліан Головінський |