Передільське

Переді́льське — село в Україні, у Станичо-Луганському районі Луганської області. Населення становить 1191 осіб. Орган місцевого самоврядування — Передільська сільська рада.

село Передільське
Країна  Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Станично-Луганський
Рада Передільська сільська рада
Основні дані
Засноване 1776
Населення 1191
Площа 6,51 км²
Густота населення 182,95 осіб/км²
Поштовий індекс 93615
Телефонний код +380 6472
Географічні дані
Географічні координати 48°45′25″ пн. ш. 39°08′56″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 42 м
Місцева влада
Адреса ради 93615, Луганська обл., Станично-Луганський р-н, с.Передільське, вул.Центральна,100
Карта
Передільське
Передільське
Мапа

Географія

Географічні координати: 48°45' пн. ш. 39°8' сх. д. Загальна площа села — 6,5 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 48 км від районного центру. Найближча залізнична станція — Краснозерівка, за 7 км[1]. Поблизу села протікає річка Айдар.

Археологія

Стоянки пізньої давньокам'яної та ранньої середньокам'яної (осокорівська культура) доби.

На околицях села кургани епохи міді-бронзи (III — початок I тисячоліття до н. е.).

Також виявлено поселення салтівської культури (VIII—X століття н. е.), а також [1][2].

Історія

Населений пункт засновано в середині XIX століття донськими козаками та вихідцями з центральних губерній Російської імперії[1][2].

У 1932–1933 роках Передільська сільська рада постраждала від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 82 особи, імена яких встановлено[3].

Наприкінці 1960-х років у селі діяли центральна садиба радгоспу «Україна», восьмирічна школа, бібліотека і клуб[1].

1 лютого 2015-го загинув під час артилерійського обстрілу терористами з БМ-21 вогневих позицій підрозділів 80-ї бригади поблизу села Передільське старший лейтенант 80-ї бригади Сергій Невеличук. 1 травня 2015 року у Передільському бійцями батальйону «Айдар» було повалено пам'ятник Леніну[4].

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 1191 особу, з них 9,57 % зазначили рідною мову українську, 90,34 % — російську, а 0,09 % — іншу[5].

Примітки
  1. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область, 1968, с. 841.
  2. Высоцкий В. И. (2003). Исторические аспекты топононимов Луганщины. Луганск. с. 196.
  3. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область, 2008, с. 540-542.
  4. Бійці «Айдару» на Луганщині знесли два пам'ятники Леніну
  5. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua

Джерела
  • Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 939 с.
  • Михайличенко В.В., Борзенко М.О., Жигальцева В.Л. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Луганська область. — Луганськ : Янтар, 2008. — 918 с. — 3500 прим.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.