Петрашик Володимир Ігорович

Петрашик Володимир Ігорович
Місце проживання Київ
Національність українець
Alma mater НАОМА
Галузь мистецтвознавство
Заклад НАОМА
Посада головний редактор журналу «Образотворче мистецтво»
Звання доцент, старший викладач НАОМА
Ступінь кандидат мистецтвознавства
Відомий завдяки: арт-критик, історик мистецтва, мистецтвознавець, музеєзнавець

Петра́шик Володи́мир Ігорович (нар. 25 липня 1985, м.Чортків Тернопільській області ) — український арт-критик, історик мистецтва, мистецтвознавець, музеєзнавець, кандидат мистецтвознавства (2012), доцент (з 2015), член НСХУ (з 2008) .[1],головний редактор журналу «Образотворче мистецтво (з 2020) .[2] .[3] Автор монографій, понад 200 наукових публікацій з теорії, історії та практики образотворчого мистецтва, куратор мистецьких проєктів.

Петрашик Володимир Ігорович -2021
Обкладинка книги В. Петрашика "Микола Бурачек: портрет на тлі епохи". 2014
Обкладинка книги В. Петрашика "Авангардний бойчукіст Онуфрій Бізюков".2018

Життєпис

Народився 25 липня 1985 у місті Чорткові на Тернопільщині. Батько Ігор Васильович Петрашик —інженер, Мельничук Любов Федорівна мати —бібліотекарка.
2003 – закінчив гімназію «Рідна школа» ім. Маркіяна Шашкевича м. Чорткова. Публікувати статті почав з 2003.
2008 Закінчив НАОМА, факультет теорії та історії мистецтва . Педагоги з фаху: О. Федорук, Ю.Могилевський, Л.Міляєва.
Працював старшим науковим співробітником у НХМУ (2004–2005).
2008–2011 – навчався в аспірантурі НАОМА.
2012 захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства на тему: «Творчість Миколи Бурачека в контексті мистецької культури України першої половини ХХ ст.», керівник О. Федорук.
2019–2020 працював старшим науковим співробітником науково-дослідного відділу КНУКІМ
З 2010 - викладач, старший викладач, доцент кафедри теорії та історії мистецтва НАОМА ( по цей час, з перервою).
2012–2015 працював ученим секретарем відділення образотворчого мистецтва НАОМА
З 2020 року  — головний редактор журналу «Образотворче мистецтво», де починав працювати у 2006, починаючи з помічника редактора відділу. Підтримуючи багаторічні традиції відомого журналу, започаткував чимало новацій, збільшив акцент на інтернет-версії.[3]

Творча діяльність

Особливу увагу В. Петрашик приділяє дослідженням маловідомих сторінок історії українського мистецтва, які намагались приховати у радянські часи. Фундаментальні монографії присвячено творчості видатних митців початку ХХ сторіччя Миколи Бурачека та Онуфрія Бізюкова. Аналітичний підхід автора розкриває потаємні мотиви творчості, цитуючи творчі кредо художників та пов’язує з соціально-політичними подіями, що зумовили драматичні повороти долі та відбились на тематиці картин. Дослідник підтверджує факти біографій документами з архівів. З них вимальовується сутність творчої діяльності, яка набуває загальнолюдського, позачасового значення. Так, В. Петрашик звертає увагу на принципову відмінність між свідомо-конструктивним методом та поверховим реалізмом, аналізуючи творчість О. Бізюкова: «Під архітектонікою він розумів побудову речей ладом ритму, рівноваги, цілісності й контрасту, що простежується у полотні «На плоту» (1932-1933) із зібрання Національного художнього музею України, бо вважав , що саме в архітектоніці і закладено мистецьку цінність твору на відміну від натуралістичного мистецтва. Бо критерієм реалістичного мистецтва є подібність зображення із зовнішнім виглядом предметів.» [4].

Мистецтвознавець охоплює науковими дослідженнями різні історичні періоди, знаходячи між ними сутнісні перетини.[5][6][7][8]

Він вивчає особливість мистецтва різних регіональних шкіл України та просліджує взаємодію українського й зарубіжного мистецтва[9].[10][11][12]

В. Петрашика цікавлять особливості жанрів у мистецтві, від виготовлення декоративних до цифрових творів, специфіка роботи сценографів, ілюстраторів, станковістів.[13]. [14].[15].[16]

В.Петрашик створив яскраву галерею творчих портретів художників, серед них Охрім Судомора, Яків Гніздовський , Микола Стороженко, Валентина Виродова-Готьє, Георгій Нарбут , Віктор Маринюк, Олег Голосій, Степан Рябченко, Олег Тістол та багато інших.

Він є автором та членом редколегій наукових збірників, що видаються під егідою Національної академії наук України та Національної академії мистецтв України. Бере участь у підготовці до друку окремих томів « Енциклопедії Сучасної України» та «Шевченківського словника», рецензує книгу «Термінологія сучасного мистецтва»[17].

Педагогічна діяльність

Володимир Петрашик велику увагу приділяє викладацькій діяльності, адже від закладених знань та їх ґрунтовного опанування залежить якість і напрямок розвитку культури в майбутній Україні.

З 2010 з деякими перервами він – викладач і доцент Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Серед охоплених ним дисциплін «Історія українського мистецтва XVIII ст.»; «Історія українського мистецтва XІХ ст.»; «Історія українського мистецтва XХ – поч. ХХІ ст.»; «Основи колекціонування», «Концептуальні проблеми сучасного мистецтва»; «Методика наукових досліджень» та інші. [18]

Монографії
  • Володимир Петрашик. Микола Бурачек: портрет на тлі епохи. К.: Сіті прес компані. 2014. ISBN 978-617-7126-02-6
  • Володимир Петрашик. «Авангардний бойчукіст Онуфрій Бізюков. К.: Софія А.2018. ISBN 978-617-7031-74-0

Вибрані публікації Володимира Петрашика
  • Олександр Храпачов. Творчий портрет // Художники України. – К. – 2007. – С. 1-2.
  • «Вірний принципам правди». (Стаття до каталогу художника Віктора Пузиркова ) – К. – 2019 – 2020. – С. 4 – 10.
  • Юрій Скандаков. Повернення феномену. (Стаття до каталогу художника Юрія Скандакова) – К. – 2020. – С. 4 – 12.
  • Ян Станіславський і Микола Бурачек – натхненні красою української природи // Художня культура. Актуальні проблеми. – № 4. – Київ, 2007. – С. 383 – 395.
  • Епіка Тараса Данилича // Образотворче мистецтво. – 2007. – № 1. – С. 68 – 69.
  • Комо киян // Образотворче мистецтво. – 2007. – № 1. – С. 100 – 101.
  • Синкретична спадщина Миколи Бурачека та її внесок в український пленеризм // Художня культура. Актуальні проблеми. – № 5. – Київ, 2008. – С. 425–440.
  • Декілька сторінок з історії української культури першої половини ХХ ст. // Образотворче мистецтво. – 2008. – № 2. – С. 12 – 14.
  • Яків Гніздовський // Образотворче мистецтво. – 2008. - №4. – С. 46 – 47.
  • Утверджувати українське графічне мистецтво – Дмитро Парута // Образотворче мистецтво. – 2008. - №4. – С. 74 – 75.
  • Володимир Цюпко – гармонія форми // Образотворче мистецтво – 2009. – №1. С. 66 – 67.
  • Творячи прекрасне – творив вічне: Охрім Судомора // Образотворче мистецтво – 2009. – №2. С. 30 – 31.
  • Живописні візії Сергія Рєпки // Образотворче мистецтво. – 2010. – 2/3. – С. 34 – 35.
  • Осяяний Божою благодаттю ( Миколі Стороженкові – 85!) // Образотворче мистецтво. – № 4. – 2013. – С. 50 – 53.
  • Вишуканий живопис Майстра (До 85-річчя Валентини Виродової-Готьє) // Образотворче мистецтво. – 2019. – № 3.
  • Українська абетка Георгія Нарбута // Образотворче мистецтво. – № 2.– 2020. – С. 138
  • Віктор Маринюк. «Жити уважно» // Образотворче мистецтво. – № 3-4.– 2020. – С. 88 – 89.
  • Олег Голосій. Живопис нон-стоп // Образотворче мистецтво. – № 1.– 2020. – С. 126 – 127
  • «60 років Незалежності» Олега Тістола // Образотворче мистецтво. – № 1.– 2021. – С. 68 – 71.

Примітки
  1. Довідник Національної спілки художників України.Київ.2021, ст.225
  2. сайт журналу «Образотворче мистецтво»
  3. Журналу «Образотворче мистецтво» – 85 років// «Антиквар». 09.06.2021
  4. Володимир Петрашик. «Авангардний бойчукіст Онуфрій Бізюков. К.: Софія А.2018, ст. 36
  5. В. Петрашик. Естетика форми й образу в мистецтві шістдесятників // Образотворче мистецтво. – № 3-4.– 2020. – С. 67 – 72.
  6. В. Петрашик. Кілька думок про молоде українське мистецтво // Образотворче мистецтво. – № 2.– 2020. – С. 2 – 3.
  7. В. Петрашик. Сучасне мистецтво починається з традиції // Образотворче мистецтво. – № 2.– 2020. – С. 6 – 11.
  8. В. Петрашик. Мистецтво в часи пандемії // Образотворче мистецтво. – № 3-4.– 2020. – С. 4 – 6.
  9. В. Петрашик. Харківщина мистецька, історія, традиції, сучасність // Образотворче мистецтво – 2008. - №4. – С. 149.
  10. В. Петрашик. В Україні нове, в Європі – забуте, старе! (Творчість і роздуми) // Образотворче мистецтво. – № 4. – 2014. – С. 54 – 55.
  11. В. Петрашик. «Арт-Ню у Кременчуці». Вступна стаття до каталогу «Всеукраїнського трієнале ню», Кременчук, 2019. – С. 5 – 8.
  12. В. Петрашик. Українські струмки в течіях європейського малярства: паризький період Миколи Бурачека // Образотворче мистецтво. – № 4 за 2010. – № 1 за 2011. – С. 58–Петрашик.
  13. В. Петрашик. Кераміка: магія глини і вогню // Образотворче мистецтво – 2009. – №3. С. 76 – 77
  14. В. Петрашик. Українська сценографія початку ХХІ століття: тяглість чи поступ? // Образотворче мистецтво. – № 3 – 4 за 2011. – С. 60 – 61.
  15. В. Петрашик. З історії книговидань. Джон Флексман і його ілюстрації до трагедій Есхіла // Образотворче мистецтво. – № 3-4.– 2020. – С. 73 – 74.
  16. В. Петрашик. Цифровий всесвіт Степана Рябченка // Образотворче мистецтво. – № 2.– 2020. – С. 92 – 95.
  17. Володимир Петрашик. Перший фундаментальний словник "Термінологія сучасного мистецтва" // Образотворче мистецтво. 2011. № 2. С. 122.
  18. В. Петрашик Дипломники НАОМА // Образотворче мистецтво. – №3. – 2008 – С. 128 – 129.

Джерела
  • Ковальчук О. Достойна пошана майстра // Образотворче мистецтво. 2019, № 4. С. 154.
  • Довідник Національної спілки художників України.Київ.2021, ст.225

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.