Петрович-Негош

Після падіння світського князівства Црноєвичів під тиском Османської імперії, і духовна, і світська влада в Чорногорії зосередились в руках православних митрополитів. Владика Данило із заможного роду Петровичів з села Негоші, який правив у 1697-1735 роках, об'єднав чорногорські землі в єдину державу. Чорногорія з 1711 року користувалася де-факто незалежністю від Османської імперії, хоча отримала офіційне міжнародне визнання як незалежна держава тільки у 1878 році.

У XVIII і XIX ст. чорногорські владики отримували допомогу від Російської імперії та грошові субсидії від царського уряду. Номінально входячи до складу Османської імперії, Чорногорія фактично не підкорялася султанові, вважаючи себе самостійною державою, маючи дипломатичну та фінансову протекцію Москви. Оскільки православні митрополити повинні бути дотримуватися целібату, влада переходила від дядька до племінника.

Наступник Данила Сава (1700—1781), поступився владою своєму племіннику Василю (1709—1766), який фактично правив Чорногорією з 1750 року і грав головну роль в політичному житті країни. Коли після його смерті влада знову опинилась у Сави, в Чорногорії почались заворушення, а в країні з'явився «самозванець».

Степан Малий, видаючи себе за російського імператора Петра III, правив у Чорногорії в 1766-1773 роках, до тих пір, поки не був убитий найманим вбивцею. Хоча Степан Малий в 1768 році видав грамоту, проголосивши відділення світської влади від церковної, традиція митрополичого правління у Чорногорії не перервалася: після вбивства самозванця та смерті Сави влада перейшла до митрополита Петра I Негоша (1747—1830).

Підтримка чорногорців Степана Малого та їх наступна самостійна політика викликала невдоволення Росії, яка відмовила чорногорській владі у постійній грошовій допомозі, а Катерина II не прийняла Петра І Негоша в Петербурзі, куди він прибув у 1785 році.

При Петрі I та Петрі II Петровичі (1813—1851) Чорногорія вела безперервні війни з османами за незалежність і досягла в цьому значних успіхів. Петро II здобув популярність не тільки як державний діяч, але і як великий поет, мислитель свого часу. Велике значення Петро II надавав просвітницькій роботі серед народу, розвитку освіти та культури.

У 1852 році митрополит Данило II вирішив одружитися та секуляризувати Чорногорію, ставши князем Данилом I. Його наступник Нікола I проголосив Чорногорію королівством у 1910 році. За час свого тривалого правління князь Нікола домігся визнання незалежності своєї держави іншими державами того часу та через численні династичні шлюби увів свою родину у коло європейської аристократії.

У 1916 король Нікола І скинутий з престолу після вторгнення й окупації його країни Австро-Угорщиною. Офіційно заарештований Підгорецькою асамблеєю в 1918 році, а Чорногорія була анексована Сербією, яка в свою чергу разом з іншими південнослов'янськими країнами утворила Королівство сербів, хорватів і словенців.

Більшість значних представників династії поховані у старій столиці Чорногорії Цетинє, у Цетинському монастирі чи у палацовій церкві Різдва Богородиці. Владика Петро II похований в мавзолеї на горі Ловчен.

Королі Чорногорії (1910—1918): Петрович-Негош

№	Ім'я	Портрет	Народився	Помер	Роки правління	Коментар
1	Нікола I Петрович-Негош		7 жовтня 1860	1 березня 1921	28 серпня 1910 — 26 листопада 1918	Прийняв титул короля (1910). При ньому Чорногорія брала участь в Балканських війнах (1912-1913), Першої світової війни (1914-1918) У січні 1916 року, після окупації Чорногорії Австро-Угорщиною, втік до Франції, але продовжував претендувати на трон до своєї смерті.	-

26 листопада 1918 Чорногорія офіційно увійшла до складу Королівства Сербів, Хорватів і Словенців, а 3 жовтня 1929 стала частиною Королівства Югославія. З 12 червня 1941 по 1943 Чорногорія окупована військами держав Осі, країна оголошена королівством-сателітом Італії. У 1944 терен країни повністю звільнений від окупантів.

Після закінчення Другої світової війни Чорногорія стала частиною Федеративної Народної Республіки Югославія (29 листопада 1945), потім отримала статус Народної республіки в її складі (31 січня 1946). Після перетворення ФНРЮ в Соціалістичну Федеративну Республіку Югославію, Чорногорія стала Соціалістичною республікою у складі СФРЮ (7 липня 1963).

Рід Петровичів-Негошів продовжується і у XXI столітті, його нащадки мешкають у Чорногорії та інших країнах.

12 липня 2011 Скупщина Чорногорії прийняла закон «Про статус нащадків династії Петровичів-Негошів», визнавши офіційний статус нащадків Чорногорського королівського дому в своїй країні.

Закон проголошує нащадками династії всіх нащадків чоловічої статі короля Чорногорії Миколи I Петровича й їхніх дружин.

Закон передбачає надання громадянства Чорногорії всім чоловічим представникам династії, їх дружинам і дітям. При цьому дозволяється зберігати громадянство інших країн, так як зараз нащадки династії, в основному, є громадянами Франції.

Старший спадкоємець династії чоловічої статі отримує статус Представника нащадків династії.

Відповідно до закону, Представник нащадків династії:

• Може використовувати геральдичні символи династії.
• Може бути уповноважений Президентом Чорногорії, Головою Скупщини або Головою Уряду виконувати певні протокольні і неполітичні функції.
• Є головою Керівного комітету фонду Петровичей-Негошей
• Має право на використання державних об'єктів, відповідно до порядку, встановленим Урядом.
• Має право на використання першого поверху Палацу Петровичей в Підгориці, який призначений для особливо важливих державних церемоній, і коли цього вимагає протокол, має пріоритет перед іншими користувачами цього приміщення.
• Отримуватиме щомісячну зарплату, рівну заробітній платі Президента Чорногорії.
• Має право на адміністративне та технічне забезпечення діяльності з боку служби державного протоколу Чорногорії.

Також створено Фонд Петровичей-Негошей, чия діяльність «спрямована на розвиток культури Чорногорії, участь в гуманітарних проектах і розвиток діяльності в інтересах Чорногорії та її традицій». Фонду заборонено брати участь у політичній діяльності.

Для здійснення діяльності фонду уряд Чорногорії надасть протягом семи років 4,3 мільйона євро.

Нащадкам династії будуть надано спеціально побудований будинок в Цетинє площею 300 кв. м. з ділянкою до 5 тисяч кв. м., а також надана квартира площею 130 кв. м. в Подгориці. Крім того нащадкам буде надано особняк короля Миколи I в Негуші з правом користування прилеглими садами і луками.

• The Njegoskij Fund Public Project Private family archives-based digital documentary fund, focused on history and culture of Royal Montenegro
• Official website of the Royal House of Montenegro