Повітряні сили Німеччини

Повітряні сили Німеччини або Люфтва́ффе (нім. Luftwaffe — повітряна зброя) — назва німецьких повітряних сил у складі рейхсверу, вермахту і бундесверу.

Сучасний знак військових Люфтваффе

Історія

Перша світова війна

З появою військової авіації попередник Люфтваффе Імперська повітряна служба Німеччини (нім. Luftstreitkräfte) була організована в 1910 році. Військові мали намір використовувати авіацію перш за все для розвідки на підтримку армії на землі, так само як повітряні кулі були використані протягом Франко-прусської війни 1870—1871 рр.

Хоча військово-повітряна служба використовувала різні типи літальних апаратів (винищувачі, розвідники, бомбардувальники і дирижаблі), найвідомішими для публіки були пілоти-винищувачі, такі як Манфред фон Ріхтгофен («червоний барон»), Ернст Удет, Герман Герінг, Макс Імельман, Вернер Фосс.

До початку 1918 р. на літаках Німеччини і Австро-Угорщини була використана емблема ордену Залізного хреста. Далі було використано грецький хрест чорного кольору на білому фоні.

За Версальським договором Імперська військово-повітряна служба була розпущена і літаки були знищені.

Міжвоєнний період

У зв'язку з забороною на існування військово-повітряних сил в Німеччині військові пілоти мали тримати своє тренування в таємниці. З 1924 по 1933 рр. в Липецьку провадилось тренування німецьких пілотів на літаках радянського, нідерландського і німецького виробництва.

В Німеччині існувала напіввійськова організація «Німецький повітряний союз» (нім. Deutscher Luftverband), яким керував Ернст Удет. 26 лютого 1935 Адольф Гітлер наказав Герману Герінгу створити військово-повітряні сили. Люфтваффе було створено на основі «Німецького повітряного союзу».

Люфтваффе мало добру можливість випробувати пілотів, авіацію і тактику в Іспанській Громадянській Війні 1936—1939, коли Легіон Кондора був відправлений до Іспанії на підтримку анти-республіканського повстання під проводом Франціско Франко.

Друга світова війна

Перед початком війни, Люфтваффе була одною з найсучасніших, наймогутніших і найдосвідченіших військових авіацій у світі. Люфтваффе мало перевагу у літаках перед суперниками. Військово-повітряні сили були невід'ємною частиною доктрини Бліцкригу. Використання пікіруючих бомбардувальників Ju 87 «Штука» (нім. Stuka) для підтримки армії і переважаючих сил тактичних винищувачів були ключами до декількох ранніх успіхів. Месершміт Bf 109 був найбільш різностороннім винищувачем, і його було проектовано коли біплани були ще стандартом. Фокке-Вульф Fw 190 вважається найкращим німецьким винищувачем Другої світової війни. Влітку і восени 1940 р, Люфтваффе програло битву над Британією, першу цілком повітряну битву, що стала першою поразкою Німеччини. Вслід військовим невдачам на Східному фронті, від 1942 року у Люфтваффе почався поступовий занепад. Авіація союзників стала переважати німецьку кількістю. Під кінець війни Люфтваффе не було більше головним чинником, і незважаючи на постачання удосконалених літаків, таких як Месершміт Me262 і Me163, боєздатність сил падала через нестачу палива, недостатність виробничих потужностей і відсутність навчених пілотів.

Холодна війна

Люфтваффе було розпущено в серпні 1946 року.

Люфтваффе було створено знов після приєднання ФРН до НАТО у 1955 р. Більшість літальних апаратів, які використовувало Люфтваффе, було розроблено в США і виготовлено в Німеччині за ліцензією. На фюзеляжі літаки мали знак залізного хреста, на кілі — зображення прапора ФРН.

Багато відомих пілотів-винищувачів, які були у Люфтваффе під час Другої світової війни, стали пілотами військової авіації ФРН і пройшли навчання в США на сучасній техніці. Серед них Еріх Гартманн, ас з найбільшим рахунком (352 збитих літаків), Герхард Баркхорн (301), Гюнтер Ралль (275) і Йоганнес Штайнгофф (176). Штайнгофф, літав на реактивному Ме-262 і зазнав тяжкої аварії на ньому, а згодом став головнокомандувачем Люфтваффе, Гюнтер Ралль був наступником. Гартманн пішов у відставку в чині полковника у 1970 р.

Протягом 1960-х «криза Старфайтера» була великою проблемою в Німеччині, оскільки багато пілотів винищувача Lockheed F-104 Starfighter зазнали аварії. У Люфтваффе 292 з 916 Старфайтерів потерпіли аварії, забравши життя 115 пілотів. Західна німецька публіка вірила в те, що Старфайтер був ненадійним і називала його «творець вдів» (нім. Witwenmacher), літаюча труна (нім. fliegender Sarg) і «цвях у ґрунті» (нім. Erdnagel).

Штайнгофф і його заступник Ралль звернули увагу на те що в інших країнах Старфайтер виявляється набагато безпечнішим — Іспанія не втратила жодного у той самий час. Американські фахівці перекладали відповідальність за аварії на практику агресивних польотів і польотів на дуже малих висотах німецькими пілотами. Штайнгофф і Ралль вирушили в США для навчання інструкторами Lockheed, і помітили деякі специфічні особливості в навчанні, які могли створити ситуації для нещасних випадків. Штайнгофф і Ралль негайно змінили навчальний курс для пілотів Старфайтерів, і кількість нещасних випадків швидко зменшилась до таких же або кращих, ніж в військово-повітряних силах інших країн. Незважаючи на покращення ситуації, Старфайтери було замінено в Німеччині раніше, ніж в інших країнах.

На початку червня 1979 р. Люфтваффе стала отримувати винищувачі-бомбардувальники Panavia Tornado. Всього було отримано 212 літаків.

Об'єднання Німеччини

Військово-повітряна служба НДР (нім. Luftstreitkräfte der NVA) була приєднана до Люфтваффе після об'єднання Німеччини у жовтні 1990. Через те, що в НДР стояли на озброєнні літаки виробництва Східного блоку, такі як Су-17, МіГ-21, МіГ-23 і винищувачі МіГ-29, більша частина обладнання яких була не сумісна із західнонімецьким обладнанням НАТО, тому вони були виведені з експлуатації і продані або передані новим членам НАТО в Східній Європі, таким як Польща і країни Балтії.

Техніка та озброєння

Тип Виробництво Призначення Кількість Примітки Зображення
Бойові літаки
Eurofighter Typhoon Євросоюз багатоцільовий винищувач 123[1] Всього замовлено 180.[1]. З доповіді Міноборони ФРН на 2 грудня 2015 року ПС ФРН мають у своєму розпорядженні всього 55 літаків здатних виконувати бойові завдання.[2]. У листопаді 2020 року стало відомо, що ВПС Німеччини планують отримати додатково 98 літаків[3]
Panavia Tornado IDS

Panavia Tornado ECR

Німеччина винищувач-бомбардувальник

розвідник-бомбардувальник

86[4]


20[4]

З доповіді Міноборони ФРН на 2 грудня 2015 року ПС ФРН мають у своєму розпорядженні 93 літаки Tornado. З них 66 знаходяться в експлуатації, а здатних виконувати бойові завдання лише 29.

F/A-18E/F

EA-18G

 США Винищувач-бомбардувальник 30 (план)

15 (план)

Планується придбати 45 літаків- носіїв ядерної зброї на заміну Panavia Tornado[3]
Транспортні і пасажирські літаки
Airbus A400M Євросоюз транспортний 5[1]. план 53 літаки[1].
Airbus A310

Airbus A310 MRTT

Євросоюз пасажирський

літак-заправник

1[4]

4[4]


створені на базі Airbus A310

Transport Allianz C.160 Transall Євросоюз середній військово-транспортний літак 53[4]
Airbus A340 Євросоюз VIP Транспорт 2[4]
Airbus A319 Євросоюз пасажирський 2[4]
Bombardier Global Express  Канада адміністративний літак 4[4] модель Global 5000
Навчальні літаки
Raytheon T-6 Texan II  США навчально-тренувальний 69[4]
Northrop T-38 Talon  США навчально-тренувальний 40[4]
Гелікоптери
Eurocopter H145M Євросоюз багатоцільовий гелікоптер 15[4] військовий варіант
Sikorsky CH-53G/GA

Sikorsky CH-53GS/GE

Німеччина важкий транспортний гелікоптер

пошуково-рятувальний

64[4]


20[4]

вироблялися за ліцензією в Німеччині
Eurocopter AS 532 Євросоюз VIP гелікоптер 3[4]
БПЛА
Euro Hawk  США розвідувальний БПЛА 1
IAI Heron  Ізраїль розвідувальний БПЛА 3[5]
ППО
MIM-104F Patriot  США зенітний ракетний комплекс 12[4] PAC-3
MANTIS  Німеччина зенітно-артилерійський комплекс 2[4]
Ozelot  Німеччина самохідний зрк 10[4] на основі FIM-92A Stinger
Fliegerfaust 2 Stinger  Німеччина ПЗРК FIM-92 Stinger виробляється за ліцензією компанією EADS в Німеччині.

Див. також

Посилання

Примітки

  1. airbusdefenceandspace.com. Архів оригіналу за 14 жовтня 2016. Процитовано 29 жовтня 2016.
  2. Німецькі ВПС лише наполовину готові до виконання завдань
  3. Німеччина переозброїть ВПС на нову модифікацію Eurofighter. Процитовано 8 листопада 2020.
  4. Military Balance 2016
  5. Military Balance 2011

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.