Полівінілацетат

Полівінілацетат (скорочено ПВА), [−CH2 − CH (OCOCH3)]n — полімер вінілацетату.

Полівінілацетат

Polyvinyl acetate
Назва за IUPAC poly (1-acetyloxiethylene)
Інші назви PVAc, PVA
Ідентифікатори
Номер CAS 9003-20-7
PubChem 7758
Номер EINECS 618-358-7
KEGG C12282
ChEBI 32028
SMILES
InChI
Номер Бельштейна 8192148
Властивості
Молекулярна формула (C4H6O2)n
Молярна маса 86.09 g/mol/unit
Небезпеки
MSDS MSDS
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Історія

Англійськими вченими в 1951 році було з'ясовано, що при полімеризації вінілацетату в толуольному розчині в присутності каталізатора (суміш перборату натрію і оцтового ангідриду) утворюється продукт близький за властивостями до натуральних смол — полівінілацетат.[1]

Використання

Інертний прозорий нетоксичний полімер без смаку і запаху, густиною 1180—1190 кг/м3. Його молекулярна маса знаходиться в межах від 10000 до 1600000 залежно від способу і умов полімеризації. Має аморфну структуру. Теплостійкість по Віка становить 37−38°С, температура склування — 28°С.[2]

Полівінілацетат стійкий до дії світла при підвищеній температурі (до 100°С) і до температурної дії.[2] При 120°С розвивається незворотня пластична течія. При нагріванні до 170°С проходить деструкція полівінілацетату, яка супроводжується виділенням оцтової кислоти і утворенням подвійних зв'язків у головному ланцюгу. При цьому під дією температури і кисню повітря проходить зшивання макромолекул з утворенням нерозчинного полімеру.[2]

Полівінілацетат, як полярний полімер, набухає у воді, руйнується під дією сильних кислот і лугів.[2] В присутності водних розчинів, кислот і лугів при нагріванні він легко гідролізується в полівініловий спирт. Добре розчиняється в багатьох органічних розчинниках, добре суміщається з пластифікаторами, з ефірами целюлози, з хлорованим каучуком, а також з деякими поліефірами і фенолформальдегідними олігомерами.[2]

Полівінілацетат (ПВА) містить сильно полярні групи (С(О)СН3,–ОН).[3][4]

Водні дисперсії (ПВАД) плівкоутворюючий і клеючий матеріал. Можливе використання як лаків, плівок, клеїв (широковідомий клей ПВА) для склеювання картонної тари під харчові продукти.[5]

Примітки
  1. ВЕЩИ И ВЕЩЕСТВА: Ю.Л.Пирумян. Превращения жевательной резинки / «Химия и жизнь» 1981, №03, Научно-популярный журнал Академии наук СССР. ISSN 0130-5972 (с.:72)
  2. Масленнікова Л.Д., Шелест І.В. Вплив полівінілацетату на зміну структури поліакрилату[недоступне посилання з липня 2019] Восточно-Европейский журнал передовых технологий[недоступне посилання з червня 2019]. — 2011, №1/9[недоступне посилання з липня 2019]
  3. Гупало О.П. Високомолекулярні сполуки / О.П. Гупало, Н.М. Ватаманюк. – К. : Вид- воНМКВО. – 1993. – 243 с
  4. Химическая энциклопедия словарь. – М. : Изд-во "Советская энциклопедия". – 1990. – Т. 1. – 623.
  5. Шефтель В.О. Вредные вещества в пластмассах. - М.: Химия, 1991. — 574 с. ISBN 5-7245-0590-8

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.