Поморник довгохвостий

Поморник довгохвостий[2] (Stercorarius longicaudus) — морський птах з родини поморникових (Stercorariidae). Найменший за розміром вид у родині. Гніздиться в арктичних регіонах Євразії та Північної Америки. В Україні рідкісний залітний птах.

?
Поморник довгохвостий

Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Поморникові (Stercorariidae)
Рід: Поморник (Stercorarius)
Вид: Поморник довгохвостий
Біноміальна назва
Stercorarius longicaudus
Vieillot, 1819

Ареал поширення довгохвостого поморника      місця гніздування      місця зимування
Посилання
Вікісховище: Stercorarius longicaudus
Віківиди: Stercorarius longicaudus
ITIS: 176794
МСОП: 22694251
NCBI: 54058
Fossilworks: 83388

Опис
У польоті

Верх голови і задня сторона шиї має чорно-блискуче забарвлення. Горло і груди мають біле забарвлення, на горлі можна побачити жовтуватий відтінок. Спина і вся верхня частина крил пофарбовані в чорно-зелений колір. Примітний довгий хвіст, що дав цьому виду його назву. Молодий птах сірувато-бурий, з жовтуватими вузькими поперечними смугами, голова світліша, основа крайніх першорядних махових пер зверху і зі споду білувата, хвіст без видовжених пер, загострений.

Поширення

Гніздиться в арктичних регіонах Євразії та Північної Америки. На Алясці і на півночі Росії він зустрічається трохи частіше, ніж в інших частинах Арктики. Території, де довгохвостий поморник проводить зиму, розташовані в південній частині Атлантичного океану і в Тихому океані. В Україні дуже рідкісний залітний птах спостерігали його на Сиваші і біля Києва[джерело?].

Підвиди

Виділяють два підвиди[3]:

  • S. l. longicaudus — Vieillot, 1819 — номінативний, поширений у північній Скандинавії та Росії;
  • S. l. pallescens — Løppenthin, 1932 — зустрічається в західному Сибіру, арктичній Північній Америці та в Гренландії.

Чисельність

Гніздову популяцію в Європі оцінюють у 19 800-53 000 пар, або 39 700—106 000 дорослих особин. В Європі гніздиться близько 15 % світової популяції, тому дуже приблизно її оцінюють у 265 000—710 000 дорослих особин.[4]

Поведінка

Вони живляться гризунами, зокрема лемінгами та полівками, полює на птахів, землерийок, комах та споживає ягоди. Зимовий раціон складається, очевидно, з риби, морських безхребетних, ракоподібних та падло.

Кладка в оологічній колекції

Тривалість насиджування близько 23-25 діб. Максимальний розмір кладки два яйця оливкового або зеленувато-бурого кольору з рідкими темно-бурими плямами. Пташенята покидають гніздо за один-два дні після появи на світ, ховаючись потім в низькорослій рослинності від хижаків, зокрема таких як песець. Набувають пір'яного вбрання пташенята на 22-27 день.

Охорона

Загрозливими чинниками для поморника довгохвостого є забруднення морів, знищення чисельності лемінгів через зміни клімату та відстріл на корм собакам в Гренландії.

Примітки
  1. BirdLife International (2012). Stercorarius longicaudus: інформація на сайті МСОП (версія 2013.2) (англ.) 26 листопада 2013
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, F.; Donsker, D., ред. (2016). IOC World Bird List (v 6.1). doi:10.14344/IOC.ML.6.1.
  4. BirdLife International. 2016. Stercorarius longicaudus. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T22694251A86797542. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T22694251A86797542.en. Downloaded on 15 February 2017.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.