Попельнасте

Є назви, історія походження яких не викликає сумніву, наприклад Гайове, Діброва, Піщаний Брід, Зелений Барвінок. В той же час існують назви населених пунктів, історія яких сягає у глибину віків. На кордоні з Дніпропетровщиною серед неосяжного степу розкинулося село Попельнасте.

Відомо, що в Україні з 14 ст. розвивалося виробництво поташу, який виробляли з попелу спалених дерев. Біля кожного такого виробництва була попільня — сховище для зберігання попелу. Звідси і походить назва села, а це значить, що у давні часи в цих краях були лісові масиви[1].

Інша версія походження назви села, від, начебто, імені одного з місцевих священиків — здається малоймовірною.

Розглянемо хронологію подій. «Около 1765 г. по распоряжению Новороссийской губернской Канцелярии в Балке Глиняной основана и открыта была государственная воинская слобода Попельнастая….»

Так повідомляє Феодосій Макаревський в своєму описі Катеринославської єпархії. Відкрили і вже дали назву. Далі автор зазначає, що першим священиком Івано-Богословської церкви (вона була закладена 1 червня 1772, а 16 грудня 1773 освячена) був Діонісій Дем'яновський та Симеон Ревуцький.

Як бачимо, перші сім років село взагалі не мало церкви. Згадку ж про диякона цієї ж таки церкви, Гната Попельницького, знаходимо в церковній ревізії лише за 1782 рік. Цей диякон нічим не вирізняється з довгого переліку прізвищ служителів місцевої церкви. Та й село вже 17 років як існує з своєю власною назвою! Тож яка була потреба нарікати його вдруге, та ще й іменем не священика, а нижчого за саном звичайного диякона? До того ж село назване Попельнастим, а не Попельницьким!

Тому, очевидно, прізвище і назва села поєдналися в народній уяві вже пізніше. Породила ж народну версію походження — часткова співзвучність дияконового прізвища та назви села. Так, імовірно, виникла ця легенда. А вже через декілька поколінь вона почала сприйматися як незаперечний факт[2].

Поблизу Попельнастого навесні 1648 року відбувалась Битва під Жовтими Водами під проводом Богдана Хмельницького. Про це свідчить академічна «Історія Української РСР».[3]

В 1752—64 роках село входило до складу Новослобідського козацького полку (на 1763 рік у складі 6 роти).

Станом на 1886 рік в селі, центрі Попельнастівської волості Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії, мешкало 3672 осіб, налічувалось 612 дворів, працювала церква православна та школа[4].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 6035 осіб (3030 чоловічої статі та 3005 — жіночої), з яких 5890 — православної віри[5].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 223 жителі села[6].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1417 осіб, з яких 636 чоловіків та 781 жінка.[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1336 осіб.[8]

На території сільської ради працюють два сільськогосподарські підприємства: СТОВ ім. Шевченка та ТОВ «УкрАгроКом», ФОП Донченко О. М. та понад 250 осіб, які обробляють землі самостійно.

У селі діє загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дитячий дошкільний навчальний заклад, лікарська амбулаторія, сільський будинок культури, поштове відділення, дві бібліотеки.

Село газифіковане, є вуличне освітлення, станція мобільного зв'язку, одинадцять торгових точок. Село має потужний рекреаційний потенціал та перспективи розвитку зеленого туризму. Безліч ставків та незаймана природа з реліктовими рослинами є справжньою окрасою Попельнастого.

Уродженцями села є Герої Радянського Союзу О. І. Дидишко (1911—1944) і І. Д. Очеретько (1908—1989).

В селі провів свої дитячі роки Герой Радянського Союзу Г. М. Калиниченко (1903—1943).

• Інтернет-сайт села
• Село Попельнасте^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Погода в селі Попельнасте