Пранаяма

Один цикл дихання поділяється на стадії:

1. пурака — тобто вдихання, наповнення легень
2. речака — видихання, спорожнення легень
3. кумбхака — затримка дихання.

   затримка дихання при наповнених легенях називається антара кумбхака

   затримка дихання при порожніх легенях, після видихання, називається баг'я кумбхака.

Падмасана — поза для пранаями

Перш, ніж розпочати заняття пранаямою, тіло садхаки повинно бути дещо загартоване асанами. Зазвичай, рішення про те, що фізичні кондиції учня дозволяють йому приступити до пранаями, приймає наставник (ґуру). Перед початком дихальних вправ потрібно спорожнити живіт та сечовий міхур. Найкраще виконувати пранаяму натщесерце або, принаймні, через шість годин після важкої їжі. Найкращий час для занять — ранок, до сходу сонця, або вечір, після заходу сонця. Пранаяма виконується в чистому, добре провітреному, вільному від комарів та інших комах, негамірному місці.

Найкраща поза для пранаями — падмасана (поза лотоса). Якщо її важко виконати, то можна сісти в будь-яку іншу позу з прямою, перпендикулярною до підлоги спиною. Дихання майже у всіх вправах виконується через ніс. При цьому не повинно відчуватися напруження м'язів обличчя, очей, вух, шиї, плечей, рук та ніг. Руки та стегна необхідно розслабляти свідомо, бо вони напружуються під час вправ автоматично. Язик повинен залишатися непорушним, бо інакше в роті накопичуватиметься слина. Очі при виконанні пранаями потрібно заплющити, щоб не відволікатися.

Пранаяму можна виконувати не раніше, ніж через 15 хвилин після легких занять асанами. Асани ніколи не повинні виконуватися одразу ж після пранаями. Садхака повинен контролювати себе і ніколи не перенапружуватися. Потрібно намагатися витримувати однакову тривалість вдихання і видихання. Після занять пранаямою необхідно 5-10 хв. полежати в шавасані (поза мерця).

Бандхи — положення, в яких певні органи тіла напружені. Для пранаями важливі джаландхара-бандха, уддіяна-бандха та мула-бандха.

Джаландхара-бандха — таке положення підборіддя, коли воно опускається у ямку на грудині, напружуючи шию та горло.

Уддіяна-бандха — підняте положення діафрагми, коли всі внутрішні органи відтягнуті назад до хребта.

Мула-бандха — скорочення м'язів у районі анусу.

Тантричні тексти стверджують, що метою пранаями є підняття кундаліні — згорнуту в кільце (як змія) енергію, локалізовану біля основи хребта у районі муладхара-чакри.

Основною і базовою пранаямою є уджаї-пранаяма. Це метод повільного глибокого дихання через ніс із короткими затримками перед видиханням і вдиханням («кумбхакі»), без роздування живота. Цю пранаяму можна виконувати в будь-який час дня, і, без джаландхара-бандхи, навіть йдучи чи лежачи.

Інші типи дихальних вправ проводяться із вдиханням та видиханням через різні ніздрі, із різними тривалостями вдихання, видихання та затримок, різкі, рвучкі вдихання і видихання, вдихання ротом із скрученим в трубочку язиком, неплавне вдихання та видихання із затримками посеред процесу тощо.

Згідно з уявленнями йоги, ці різні дихальні вправи змушують прану протікати різними каналами (наді) та стимулювати різні чакри в тілі.

Кілька дослідників повідомляють, що пранаяма корисна при лікуванні психічних захворювань, пов'язаних із стресом [1], покращує автономні функції[2], знімає симптоми астми[3][4] та зменшує ознаки окислювального стресу [5][6]. Лікарі стверджують, що заняття пранаямою покращує стабільність психіки, виробляє силу волі і тверезість міркувань[7], а також, що постійні заняття пранаямою продовжують життя та ясність думки в старості[8].

• Зміна концентрації кисню (збільшується при інтенсивному диханні) і вуглекислого газу (збільшується при затримках діхання) в організмі;
• Включення в роботу в процесі дихання різних груп дихальних м'язів (та вплив через те на психо-емоційний стан практика);
• Масаж внутрішніх органів;
• Вплив на тиск;
• Рефлекторний вплив на симпатичну і парасимпатичну нервову систему.[9]

Пранаяма, як будь-який медичний інструмент, є двосічним мечем і може не тільки допомогти, а й нашкодити. Всі тексти з йоги, починаючи з традиційної індійської літератури, застерігають проти невмілого використання пранаями і рекомендують займатися нею під керівництвом досвідченого вчителя (ґуру).

• Iyengar B. K. S.. Light on Yoga. — New York : Schocken Books, 1977. — ISBN 0-8052-1031-8.