Пуреш

Пуреш (? — 9 квітня 1241) — мокшанський цар (каназор)[1], очільник мокшанського ранньофеодального політичного утворення, відомого у руських літописах як «Пурешева волость», котра сполучила низку князівств. Мав сина Атямаса і доньку Нарчатку. У літописних зводах XII й XIII століть Пуреш згадується як сучасник Пургаса і його основний суперник.

Пуреш
каназор мокші
476 — 15 березня 493
 
Народження: ХІІ ст.
Смерть: 1241(1241)
Легниця, Польща
Поховання: Легниця, Польща
Діти: Атямас, Нарчатка

Поволжя

Землі, об'єднані під владою Пуреша, включали басейни річок Цни, Вада, середньої течії річок Мокші і Сури. Здобув ряд перемог у війнах з заліськими князівствами[2]. З 1220 року — союзник володимирського князя Юрія Всеволодовича у війні з Пургасом і булгарским ханом Алмушем за гирло Оки[3]. Підтримував союзницькі відносини з половецьким ханом Котяном[4].

За Лаврентіївським літописом, 1229 року «того ж літа переможи Пургаса Пурешев син з Половці, побив Мордву і всю Русь Пургасову, а Пургас ледь вмале утече»[5].

Нашестя моголів у вересні 1236 року поставило Пуреша перед вибором, оскільки його володіння, розташовані в лісостеповій зоні, були відкриті для монгольської кінноти. Прийнявши пропозицію Батия, Пуреш став його васалом і разом зі своїм військом супроводжував монголів у їхньому поході в Центральну Європу.

Європейський похід

У початку 1241 року військо Пуреша брало участь у взятті Любліна і Завихоста як авангард монгольської армії[6]. Під час облоги фортеці Сандомир в лютому і Кракова в березні 1241 року мокшани зазнали значних втрат.

Напередодні битви при Легниці (1241 рік) Пуреш повів таємні переговори з Генріхом Благочестивим про перехід на сторону німців і богемів, сподіваючись при їх підтримці вийти з-під влади Батия[7]. Після таємних переговорів 8 квітня 1241 року Пуреш відмовився воювати з німцями, посилаючись на великі втрати, і сказав Субедею, що його воїни втомилися. Субедей наказав відвести мокшанські війська в тил на відпочинок і здати зброю їх змінникам. Він обіцяв дати воїнам Пуреша нову зброю, яку доставляли обозами з тилу. У ніч на 9 квітня монголи перебили багатьох з них сплячими. Першими були вбиті каназор Пуреш і його син Атямас. Ті, кому вдалося втекти, повернулися в землі мокшан і повідомили про те, що сталося, Нарчатці, дочці Пуреша. Нарчатка, на чолі зібраної нею армії, спустошила тили монголів. Наступним етапом монголо-мокшанського протистояння стало Золотарівське побоїще.

Хроніки і літописи, що згадують Пуреша

Образ царя Пуреша в літературі
  • Образ царя Пуреша яскраво зображений в психологічній драмі А. Пудіна «Каназор»[8].
  • Пуреш є одним з основних дійових осіб в епічній поемі Я. Кулдуркаева «Ерьмезь»[9].

Див. також

Посилання
  1. Первушкин В. И. Пуреш / Пензенская энциклопедия. М. : Научное издательство «Большая российская энциклопедия», 2001. С. 509.
  2. Юрченков В. А. Мордовский народ: вехи истории. — Саранск, 2007.
  3. Юрченков В. А. Мордовский народ: вехи истории. — Саранск, 2007. — с. 93
  4. Лурье Я. Общерусские летописи. С. 49-55; 2) Летопись Тверская // Словарь книжников и книжности Древней Руси. Вып. 2. (вторая половина XIV—XVI в.). 4.2. Л., 1989.
  5. Владимир Вольфович Богуславский. Славянская энциклопедия. Киевская Русь – Московия: в 2 т. Т.2 Н-Я. — ОЛМА Медиа Групп, 2001. — С. 219. — ISBN 9785224022519.
  6. John Bridges. The «Opus Majus» of Roger Bacon. Elibron Classics, 2000.
  7. Itinerarium fratris Willielmi de Rubruquis de ordine fratrum Minorum, Galli, Anno gratia 1253. ad partes Orientales.
  8. Пудин А. И. Пьесы: в трех книгах (Том 2), Саранск, 2007, ISBN 5749312062, 9785749312065
  9. «О древних временах. Об эрзянском народе», Сборник. Саранск, 1994, ISBN 5-7595-0978-0

Література
  • Первушкін В. І. Пуреш. 94.25.70.110. / Пензенська енциклопедія. — М.: Наукове видавництво «Велика Російська енциклопедія», 2001, с. 509.
  • Аліхова А. Е., М. Ф. Жіганов, П. Д. Степанов. З давньої та середньовічної історії мордовського народу. — Саранськ, 1959.
  • Гольмстен В. В., Горюнова Є. І. Про мордовському феодалізмі // Короткі повідомлення про доповіді і польові дослідження Інституту історії матеріальної культури. Т. VIII. — М., Л., 1940.
  • Пудалов Б. М. Початковий період історії найдавніших міст Середнього Поволжя. (XII ѕ перша третина XIII в.). — Нижній Новгород, 2003
  • Фомін В. В. Пургасова Русь. Інститут Російської історії РАН, 2007.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.