Мокша (народ)

Móкша, мокшани (мокш. Мокшет/Mokshat) — фіно-угорський народ, корінне населення Середньої Волги, зокрема Республіки Мордовія. За офіційною національною номенклатурою, прийнятою в РФ, мокша — етнічна група мордви; за твердженнями частини мокшанських організацій — окремий народ.

Мокша
Мокшанки у традиційному вбранні, XIX ст.
Кількість ~800.000
Ареал Росія
Мордовія, Пензенська область, Тамбовська область, Татарстан, Саратовська область
Вірменія, Австралія, США
Близькі до: Угро-фінські народи, ерзя, марійці
Мова мокшанська, російська, татарська
Релігія Православ'я, Лютеранство, Мокшень кой
Темниківське князівства на карті мішарських князівств
Етнічний прапор мокшан
Мокшанська, російська та ерзянська мови на табличці у Саранську
Діалекти ерзян та мокшан у Мордовії
Розселення ерзян та мокшан у Мордовії

Мокша — типові європеоїди з переважанням північночорноморького антропологічного типу[джерело?]. Мокшанська мова — з підгрупи фіно-волзьких мов, фіно-угорської мовної групи. Разом з ерзянською мовою формує підгрупу мордовських мов.

Починаючи з 1950-х, чисельність мокші в Мордовії та Росії невпинно зменшується. Серед причин: закриття мокшаномовних шкіл, міграція поза межі Мордовії, економічна депресія, пропаганда національного нігілізму. Більшість сучасних мокшан — двомовні (говорять мокшанською та російською мовами), хоча до Другої світової переважала мокшано-ерзянська та мокшано-татарська двомовність[джерело?]. Більшість мокшан сповідують православ'я, є також лютерани і прихильники традиційної релігії — мокшень кой.

Весільне вбрання. Нагрудні прикраси мокшанки, Тамбовська губернія, Темниківський повіт, кінець XIX - поч. XX століття

Етимологія етноніма

Етнонім «мокша», яким представники народу користувалися з давніх часів для самоназви, запозичений зі стародавніх індоєвропейських мов. Найпоширеніша версія походження етноніму - це прив'язка до гідроніму Мокша. Також окремі вчені простежують зв'язок із санскритським словом meksha, що означає «витікати, проливати».

Старожили села Мохши, що на річці Мокша, припускають, що річка одержала свою назву за іменем давньої поганської богині на ім'я Мокош. У витоку річки розташована оглядова альтанка, а поруч встановлена скульптура. Їй поклонялися лісові племена, які жили в цих місцях тисячу років тому, вважали Мокош покровителькою родючості. Назву залишено древнім індоєвропейським племенем, що мешкали на берегах річки Оки, які говорили мовою, близькою до балтійських мов.[1]

Історія

У XIII столітті вели війни з ерзянами, під керівництво князя Пуреша увійшли до складу монгольської армії під час Західного походу монголів. Брали участь у битві при Легниці, однак через невірність мокшанське військо було знищене монголами. У відповідь у монгольських тилах починається повстання під проводом Нарчатки, яка за фольклорними джерелами була дочкою Пуреша. У руських літописних джерелах тогочасне державне утворення мокшан відоме як Пурешева волость.

У 1388 у ядрі мокшанської етнічної території утворюється Темниківське князівство під владою татарських князів.

Країна Мокшан і територія розселення

Перша інформація про чисельність мокшан з'явилася в результаті перепису 1926 р. У документі містяться дані про 392 400 представників етносу. У роки радянської влади з'явилася тенденція об'єднання мокши і ерзі в єдиний народ, тому відомості про зміну показника невідомі. Перепис 1989 р. показав, що на території нинішньої Республіки Мордовія проживало 180 000 представників народу мокша. У 2010 р. мокшанами називали себе лише 4767 осіб. На різке скорочення показника вплинула потужна пропагандистська політика, спрямована на об'єднання двох націй в єдиний народ. Дослідники оцінюють чисельність мокші в 300 000 осіб.[2]

Більшість мокшан продовжують мешкати на своїх історичних землях, які самі мокшани часто називають "Мокша Мастор" (мокш. Країна Мокшан). Територія Країни Мокшан охоплює південно-західну частину Республіки Мордовія (включно із Саранськом), всю Пензенську, Тамбовську і більшу частину Воронезької області, південний схід Рязанської, Тульської і Курської областей, північний схід Білгородщини. На заході землі Країни Мокшан сягають Вовчанського району Харківщини.[3]

Відомі мокшани
  • Тюштень — легендарний культурний герой і полководець, останній цар мокшан, що стояв на чолі об'єднаної мокшанської держави
  • Селік — національний герой, засновник Селікси[4]
  • Пуреш (1190? — 1241) — цар, полководець, заради порятунку свого народу взяв участь в Західному поході[5]
  • Мокшій (1300-і рр.) — кілічей Великого князя московського Дмитра Донського
  • Нарчатка (1210? — 1242) — мокшанська цариця, воячка, героїня війни з монголами
  • Атямас (? — 1242) — син царя Пуреша, полководець, учасник Західного походу
  • Микола Мордвинов (1754–1845) — граф, російський адмірал
  • Митрополит Антоній (Вадковський) (1846–1912) — єпископ Виборзький і Фінляндський, представник Російської Церкви в Англії, доктор богослов'я і прав Оксфордського та Кембриджського університетів
  • Черапкін Йосип Григорович (1884–1935) — мовознавець, учений, репресований в 1935
  • Дорофеєв Захар Федорович (1890–1952) — основоположник нової мокшанської літератури, поет, учасник Першої світової війни
  • Безбородов Михайло Ілліч (1907–1935) — поет, перекладач
  • Кіжеватов Андрій Митрофанович (1907–1941) — захисник Брестської твердині, Герой Радянського Союзу (звання присвоєно посмертно)
  • Дев'ятаєв Михайло Петрович — військовий льотчик, герой Другої світової війни, знаменитий своєю втечею з концентраційного табору на острові Узедом на викраденому ним літаку
  • Олексій Мокшоні (1898–1971) — секретар консульського відділу представництва СРСР в Австрії, професор кафедри політекономії Московського педагогічного інституту ім. В. І. Леніна
  • Карасьов Олексій Іванович (1910–1980) — письменник
  • Віард Василь Іванович (1907–1971) — письменник, учасник війни
  • Василь Шукшин (1929–1974) — радянський актор, сценарист, письменник[6]
  • Семенкін Геннадій Іванович (1935—2005) — (1974—1990) перший секретар Бійського райкому КПРС, (1991—2000) голова адміністрації Бійського району Алтайського краю, Герой соціалістичної праці, Почесний громадянин Бійського району
  • Феоктістов Олександр Павлович (1928—2004) — професор, фіно-угрознавець
  • Єльмеєв Василь Якович (1928—2010) — доктор філософських наук, доктор економічних наук, професор факультету соціології Санкт-Петербурзького державного університету, фахівець у галузі соціальної філософії, методології науки, соціології та економіки науки, зробив вагомий внесок у створення політекономічної теорії науки
  • Азрапкін Юрій (1939) — мокшанський дитячий поет та мовознавець.
  • Пудін Олександр Іванович — письменник, драматург, поет
  • Маскаєв Олег Олександрович — боксер-професіонал
  • Кошелєва Ніна Василівна — композитор, Лауреат премії імені Д. Д. Шостаковича Спілки композиторів Росії
  • Пінясов Григорій Ілліч — письменник, драматург
  • Іван Чигодайкін — поет-фронтовик, письменник, член спілки письменників СРСР
  • Микола Меркушкін — губернатор Самарської області
  • Євген Чичваркін — російський мільйонер, підприємець, співзасновник і колишній співвласник мережі салонів стільникового зв'язку «Евросеть»
  • Павло Шиндяйкін — художник, директор Нижньогородського художнього училища, заслужений діяч науки РФ
  • Сергій Кирдяпкін — російський легкоатлет (спортивна ходьба), олімпійський чемпіон XXX Олімпійських ігор 2012 року в Лондоні, дворазовий чемпіон світу (2005 і 2009 років) на дистанції 50 км, заслужений майстер спорту Росії
  • Олексій Маресьєв — радянський літун часів Другої світової війни[7]
  • Володимир Жириновський — російський політик[7]
  • Дмитро Устинов —радянський політичний та військовий діяч, Міністр оборони СРСР (1976–1984)ref name="content"/>
  • Валерій Чкалов — радянський літун-випробувач[7]
  • Світлана Хоркіна — російська гімнастка[7].

Див. також

Примітки
  1. В. Н. Пресняков. География Республики Мордовия. Саранск. Мордовское книжное издательство. 2005
  2. Мокшане: красота и язычество. travelask.ru (рос.). Процитовано 23 грудня 2019.
  3. Мокшетне. Воляшинь Рав-Урал. 22 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.
  4. В. Д. Алемайкина. Материалы по языку и фольклору села Кижеватово (Селиксы) Пензенской области, Пензенский государственный педагогический университет им. В. Г. Белинского. — Пенза, 2002. — с. 150
  5. Bezzola G.A. Die Mongolen in abendlandischer Sicht (1220—1270). Ein Beitrag zur Frage der Volkerbegegnungen. Bern-Muenchen, 1974, S. 54
  6. http://www.rosbalt.ru/main/2008/08/25/516852.html Мордовия нашла у себя корни Василия Шукшина
  7. Балтай Башка нолдавкс «Республика Татарстан» газетантень

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.