Пєвцов Іларіон Миколайович

Іларіон Миколайович Пєвцо́в (нар. 7 грудня 1879, Антополь — пом. 25 жовтня 1934, Ленінград) — російський і радянський актор і театральний педагог; народний артист РРФСР з 1932 року.

Пєвцов Іларіон Миколайович
Зображення
Народився 25 листопада (7 грудня) 1879
Антопіль, Антопільська сільська рада (Білорусь), Дорогичинський район, Білорусь
Помер 25 жовтня 1934(1934-10-25)[1] (54 роки)
Ленінград, РСФРР, СРСР
Поховання Тихвінське кладовищеd
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
Діяльність актор, кіноактор
Alma mater Музично-драматичне училище Московського філармонічного товаристваd
Відомі учні Бабочкін Борис Андрійович і Васильєв Георгій Миколайовичd
Заклад Александринський театр
IMDb nm0678934
Нагороди та премії

Біографія

Народився 25 листопада [7 грудня] 1879(18791207) року в містечку Антополі Гродненської губернії Російської імперії (нині селище міського типу в Дорогичинському районі Берестейської області Білорусі) у сім'ї акцизного контролера. У 1899 році закінчив Паневезьке реальне училище. Того ж року, працюючи креслярем у лісництві у місті Вільно, дебютував у виставі трупи Якова Орлова-Чужбініна «Одруження» Миколи Гоголя (роль Старікова). У 1902 році закінчив Музично-драматичне училище Московського філармонічного товариства та підписав контракт на літній сезон з Товариством народних розваг.

У 1902—1905 роках грав у «Товаристві нової драми» під керівництвом Всеволода Меєргольда в провінціях; у 1905 році — у Театрі-студії на Поварській під керівництвом Костянтина Станіславського і Всеволода Меєргольда в Москві. У 1905—1913 роках — актор театрів Костроми, Тифлісу, Харкова, Ростова-на-Дону, Риги; у 1913—1915 роках — артист трупи під керівництвом Миколи Синельникова у Харкові. У 1915–1920 роках грав у Москвському драматичному театрі Суходольських (з 1919 року — Державний показовий театр). Знімався у кіно з 1916 року; з того ж року викладав у Москві: у студії Театру імені Віри Комісаржевської, театральній студії Сергія Айдарова, студії Московського драматичного театру; у 1920–1922 роках — директор та викладач студії «Молоді майстри» у Іваново-Вознесенську. Серед учнів — Борис Бабочкін, Георгій Васильєв. 1922 року вступив до трупи МХАТу, потім до 1-ї студії МХАТу (МХАТ 2-й). З 1925 року і до кінця життя — актор Ленінградського театру драми імені Пушкіна.

Помер у Ленінграді 25 жовтня 1934 року. Похований у Санкт-Петербурзі в некрополі майстрів мистецтв Олександро-Невської лаври. 1964 року на могилі встановлений надгробок — прямокутна увігнута стела (180x87x42), у верхній частині вміщено бронзовий овальний медальйон (64x52x5) із барельєфним портретом Іларіона Пєвцова. Перед пам'ятником газон із гранітним поребриком. Під медальйоном вирубано напис російською мовою:

Народный артист/РСФСР/Илларион/Николаевич/Певцов/1979-1934

Автори пам'ятника — скульптор Левон Лазарєв, архітектор Федір Беренштам[2].

Творчість

Театральні ролі
у «Товаристві нової драми»
у Костромі
у різних театрах провінції
у Московському драматичному театрі Суходольських
у МХАТі і МХАТі 2-му
у московському Театрі імені Моссовєта
у Ленінградському театрі драми імені Пушкіна

Ролі у кіно
  • 1916 — «Не вбий», мільйонер Калабухов;
  • 1916 — «Продана слава», письменник Арсеньєв;
  • 1916 — «Старість Лекока», Тольбіак;
  • 1917 — «Смерть богів», Юліан;
  • 1917 — «Життя, переможене смертю», художник Ян;
  • 1929 — «Смертний номер», рахівник Сидоров;
  • 1931 — «Шторм», капітан «Єрмака»;
  • 1932 — «Переможці ночі», капітан «Єлизавети»;
  • 1934 — «Чудо», професор Шварц;
  • 1934 — «Чапаєв», полковник Бороздін.

Примітки
  1. Певцов Илларион Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Певцов Илларион Николаевич // Некрополь Свято-Троицкой Александро-Невской лавры.(рос.)

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.