Пєвцов Іларіон Миколайович
Іларіон Миколайович Пєвцо́в (нар. 7 грудня 1879, Антополь — пом. 25 жовтня 1934, Ленінград) — російський і радянський актор і театральний педагог; народний артист РРФСР з 1932 року.
Пєвцов Іларіон Миколайович | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народився |
25 листопада (7 грудня) 1879 Антопіль, Антопільська сільська рада (Білорусь), Дорогичинський район, Білорусь | |||
Помер |
25 жовтня 1934[1] (54 роки) Ленінград, РСФРР, СРСР | |||
Поховання | Тихвінське кладовищеd | |||
Громадянство |
Російська імперія СРСР | |||
Діяльність | актор, кіноактор | |||
Alma mater | Музично-драматичне училище Московського філармонічного товаристваd | |||
Відомі учні | Бабочкін Борис Андрійович і Васильєв Георгій Миколайовичd | |||
Заклад | Александринський театр | |||
IMDb | nm0678934 | |||
Нагороди та премії | ||||
|
Біографія
Народився 25 листопада [7 грудня] 1879 року в містечку Антополі Гродненської губернії Російської імперії (нині селище міського типу в Дорогичинському районі Берестейської області Білорусі) у сім'ї акцизного контролера. У 1899 році закінчив Паневезьке реальне училище. Того ж року, працюючи креслярем у лісництві у місті Вільно, дебютував у виставі трупи Якова Орлова-Чужбініна «Одруження» Миколи Гоголя (роль Старікова). У 1902 році закінчив Музично-драматичне училище Московського філармонічного товариства та підписав контракт на літній сезон з Товариством народних розваг.
У 1902—1905 роках грав у «Товаристві нової драми» під керівництвом Всеволода Меєргольда в провінціях; у 1905 році — у Театрі-студії на Поварській під керівництвом Костянтина Станіславського і Всеволода Меєргольда в Москві. У 1905—1913 роках — актор театрів Костроми, Тифлісу, Харкова, Ростова-на-Дону, Риги; у 1913—1915 роках — артист трупи під керівництвом Миколи Синельникова у Харкові. У 1915–1920 роках грав у Москвському драматичному театрі Суходольських (з 1919 року — Державний показовий театр). Знімався у кіно з 1916 року; з того ж року викладав у Москві: у студії Театру імені Віри Комісаржевської, театральній студії Сергія Айдарова, студії Московського драматичного театру; у 1920–1922 роках — директор та викладач студії «Молоді майстри» у Іваново-Вознесенську. Серед учнів — Борис Бабочкін, Георгій Васильєв. 1922 року вступив до трупи МХАТу, потім до 1-ї студії МХАТу (МХАТ 2-й). З 1925 року і до кінця життя — актор Ленінградського театру драми імені Пушкіна.
Помер у Ленінграді 25 жовтня 1934 року. Похований у Санкт-Петербурзі в некрополі майстрів мистецтв Олександро-Невської лаври. 1964 року на могилі встановлений надгробок — прямокутна увігнута стела (180x87x42), у верхній частині вміщено бронзовий овальний медальйон (64x52x5) із барельєфним портретом Іларіона Пєвцова. Перед пам'ятником газон із гранітним поребриком. Під медальйоном вирубано напис російською мовою:
Народный артист/РСФСР/Илларион/Николаевич/Певцов/1979-1934
Автори пам'ятника — скульптор Левон Лазарєв, архітектор Федір Беренштам[2].
Творчість
Театральні ролі
- у «Товаристві нової драми»
- Ранк — «Нора» Генріка Ібсена;
- цар Федір — «Цар Федір Іоаннович» Олексія Толстого;
- Казимир — «Сніг» Станіслава Пшибишевського;
- Фірс, Чебутікін — «Вишневий сад», «Три сестри» Антона Чехова;
- Роберт — «Свято примирення» Ґергарта Гауптмана;
- у Костромі
- Грозний — «Смерть Іоанна Грозного» Олексія Толстого;
- Шейлок, Макбет — «Венеціанський купець», «Макбет» Вільяма Шекспіра;
- Франц Моор — «Розбійники» Фрідріха Шиллера;
- у різних театрах провінції
- князь Мишкін — «Ідіот» за Федором Достоєвським;
- Штокман — «Ворог народу» Генріка Ібсена;
- Яу — «Шлюк і Яу» Ґергарта Гауптмана;
- Федя Протасов — «Живий труп» Льва Толстого;
- у Московському драматичному театрі Суходольських
- Страхов — «Жменя попелу» Івана Новікова;
- Аракчеєв — «Олександр I» Дмитра Мережковського;
- у МХАТі і МХАТі 2-му
- Фредріксен — «У життя в лапах» Кнута Гамсуна;
- Лір — «Король Лір» Вільяма Шекспіра;
- Князєв — «Розтратник» Миколи Лєскова;
- у московському Театрі імені Моссовєта
- Городовий — «Ревізор» Миколи Гоголя;
- у Ленінградському театрі драми імені Пушкіна
- Пушкін — «Пушкін і Дантес» Василя Каменського;
- Крутицький, Вишневський — «Не було ні гроша, та раптом алтин», «Прибуткове місце» Олександра Островського;
- Отелло — «Отелло» Вільяма Шекспіра;
- Павло I — «Павло I» Дмитра Мережковського (власна постановка);
- Тартюф — «Тартюф» Мольєра;
- Незеласов — «Бронепоїзд 14-69» Всеволода Іванова;
- Геннадій Дубровін — «Вогненний міст» Бориса Ромашова;
- Красильников — «Штиль» Володимира Білл-Білоцерківського;
- професор Бородін — «Страх» Олександра Афіногенова.
Ролі у кіно
- 1916 — «Не вбий», мільйонер Калабухов;
- 1916 — «Продана слава», письменник Арсеньєв;
- 1916 — «Старість Лекока», Тольбіак;
- 1917 — «Смерть богів», Юліан;
- 1917 — «Життя, переможене смертю», художник Ян;
- 1929 — «Смертний номер», рахівник Сидоров;
- 1931 — «Шторм», капітан «Єрмака»;
- 1932 — «Переможці ночі», капітан «Єлизавети»;
- 1934 — «Чудо», професор Шварц;
- 1934 — «Чапаєв», полковник Бороздін.
Примітки
- Певцов Илларион Николаевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Певцов Илларион Николаевич // Некрополь Свято-Троицкой Александро-Невской лавры.(рос.)
Література
- Певцов Илларион Николаевич // Театральная энциклопедия. Главный редактор П. А. Марков. Т. 4 — Москва: Советская энциклопедия, Нежин — Сярев, 1965, 1152 стб.;
- Певцов Илларион Николаевич // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : М — Я.— С. 300-301 (рос.);
- Певцов Илларион Николаевич // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).;
- Певцов Илларион Николаевич // Кино: Энциклопедический словарь / головний редактор С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. — 640 с.стор. 318. (рос.)