Пімозид

Пімозид — синтетичний антипсихотичний препарат, що є похідним дифенілбутилпіперидину, для перорального застосування. Пімозид уперше синтезований у Бельгії в лабораторії компанії «Janssen Pharmaceutica» у 1963 році.

Пімозид
Систематична назва (IUPAC)
1-[1-[4,4-bis(4-fluorophenyl)butyl]-
4-piperidinyl]-1,3-dihydro-
2H-benzimidazole-2-one
Ідентифікатори
Номер CAS 2062-78-4
Код ATC N05AG02
PubChem 16362
DrugBank DB01100
Хімічні дані
ФормулаC28H29F2N3O 
Мол. маса461,56 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність50%
Метаболізмгепатичний
Період напіврозпаду55-110 год.
Виділеннянирковий, фекалії
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

B1(AU) C(США)

Лег. статус

Prescription Only (S4) (AU) -only (US)

Використання перорально

Фармакологічні властивості

Пімозид — синтетичний антипсихотичний препарат, що є похідним дифенілбутилпіперидину, для прийому всередину. Механізм дії препарату полягає у специфічній блокаді D1 та D2дофамінових рецепторів, має вищу спорідненість до нігростріарної, чим до мезокортиколімбімбічної та тубероінфундибулярної дофамінергічних систем.[1] Пімозид має здатність припиняти галюцинації та маячні ідеї, покращує контакт із хворим, стабілізує психічну діяльність, покращує ініціативність та інтерес до оточення у хворого. Снодійний ефект препарату незначний.[2] Пімозид значно рідше, чим галоперидол, викликає сонливість та екстрапірамідні розлади, та частіше викликає побічні ефекти з боку серцево-судинної системи.[1] Пімозид має антипсихотичний, гіпотермічний, протиблювотний, адреноблокувальний, каталептогенний, седативний та гіпотензивний ефекти, потенціює дію снодійних препаратів і анальгетиків.

Фармакокінетика

Пімозид відносно повільно всмоктується у шлунково-кишковому тракті, максимальна концентрація препарату досягається протягом 6—8 годин. Початок дії препарату починається через 2 години після перорального прийому. Біодоступність пімозиду становить близько 50%.[3] Пімозид добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Пімозид проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко.[4] Метаболізується препарат у печінці. Виділяється пімозид із організму переважно із сечею та частково з калом. Період напіввиведення препарату становить 55—110 годин[3], цей час може змінюватися при порушеннях функції печінки.[4]

Показання до застосування

Пімозид застосовується при шизофренії, параноїдних станах, психотичних та невротичних станах з ознаками параної, пригнічення голосових та рухових тиків при синдромі Туретта у дорослих та дітей старших 12 років і при непереносимості галоперидолу.[3][4]

Побічна дія

Під час застосування пімозиду можливі наступні побічні ефекти[4]:

  • З боку шкірних покривів — висип на шкірі, свербіж шкіри, зміна кольору шкіри, набряк обличчя.
  • З боку травної системи — часто сухість у роті, закреп; рідко нудота, блювання, діарея, втрата апетиту, зхуднення, обтураційна жовтяниця.
  • З боку нервової системи — нечасто головний біль, депресія, зміни настрою та поведінки, порушення зору, сонливість, екстрапірамідні розлади (як паркінсонічні, так і дистонічні, у тому числі порушення мови, спазми м'язів, порушення рівноваги, тремор кінцівок).
  • З боку статевої системи — порушення потенції, набряк та болючість молочних залоз, патологічна секреція молока.

Найнебезпечнішими побічними ефектами є побічні явища з боку серцево-судинної системи. Препарат може викликати подовження інтервалу QT, причиною чого може бути здатність пімозиду блокувати кальцієві канали. Описані випадки раптової смерті у хворих шизофренією, що приймали пімозид в дозі 60 мг. Частіше схожі ефекти виникають під час приймання з препаратами, що мають токсичний вплив на серцево-судинну систему (включно з флуоксетином).[1] При застосуванні пімозиду можливі також ортостатична гіпотензія та шлуночкові аритмії.[4]

Протипокази

Пімозид протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату або інших нейролептиків, вагітності, годуванні грудьми, при наявності в анамнезі аритмій або вродженого синдрому подовження інтервалу QT. Препарат не рекомендується застосовувати сумісно із препаратами, що викликають подовження інтервалу QT. З обережністю препарат застосовують дітям віком до 12 років та у хворих із порушенням функції печінки.[4]

Форми випуску

Пімозид випускається у вигляді таблеток по 0,001 та 0,004 г.[3] Станом на 2014 рік в Україні даний препарат не зареєстрований.[5]

Примітки

  1. http://medicalplanet.su/neurology/447.html (рос.)
  2. http://lekmed.ru/lekarstva/psiholepticheskie/pimozid.html (рос.)
  3. " "Пимозид в Справочнике Машковского".[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  4. http://www.vidal.ru/drugs/molecule/1400 (рос.)
  5. Державний реєстр лікарських засобів України. http://www.drlz.kiev.ua/

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.