П'ятдесятництво

П'ятдеся́тництво — одна з найчисельніших на цей день протестантських церков у світі, вчення якої, на відміну від адвентизму, виникло на ґрунті не баптизму, а методизму, що був однією з гілок англіканства, наслідуючи висхідні віросповідні та культові принципи пізнього протестантизму. У першій третині XX століття ця течія за кількістю прихильників випереджала адвентизм і впритул підійшла до баптизму.

Протестантизм
Реформація
Доктрини протестантизму

Дореформаційні рухи

Вальденси  Гусити  Катари  Лоларди


Реформаційні церкви

Англіканство  Анабаптизм  Кальвінізм  Лютеранство  Цвінгліанство


Постреформаційні рухи

Адвентизм · Армія спасіння · Баптизм · Квакери · Меноніти · Пієтизм  Пуританство  П'ятидесятництво  Харизматизм


«Велике пробудження»

Рівайвелізм  Методизм  Євангелізм  Учні Христа  Церкви Христа

Походження назви

Назва походить від назви великого в юдаїзмі та християнстві свята П'ятдесятниці, відомого нині як День Святої Трійці, Зелені свята, Трійця. Зі старозавітних часів це свято, що євреї називають Шавуот (івр. שבועות, Швіес, Швуес, П'ятидесятниця) , відзначається 6 сівана за Єврейським календарем, та на 50 день після Песах, Великодня. Основний релігійний зміст свята у Євреїв — дарування їм Тори на горі Синай при виході з Єгипту, а у Християн, — це народження Христової Церкви через сходження Святого Духа на апостолів, яке їм обіцяв Ісус Христос перед своїм Вознесінням на небеса:

Дії 2:1-4

1 Коли ж почався день П'ятдесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
2 І нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила ввесь той дім, де сиділи вони. 3 Усі ж вони сповнились Духом Святим, і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.

Початок відродження

Формується п'ятдесятницьке вчення ще наприкінці XIX століття різних протестантських ідей, переважно баптизму та методизму: в їхньому середовищі в той час виник рух святості, прихильники якого, не задовольняючись звичним тлумаченням спасіння, наполягали на його новому розумінні та додатковій аргументації.

Перфекціонізм

З руху святості вийшла така протестантська течія як перфекціонізм (від англ. perfection — досконалість). Її адепти доповнили сотеріологіче вчення ідеєю про духовну освяченість або народження від Святого Духа, що, на їхню думку, дасть змогу людині остаточно звільнитися від первородного гріха і набути духовної досконалості, навіть святості. З руху святості вийшло і п'ятдесятництво, що збагатило перфекціонізм догматом про хрещення Святим Духом як остаточним аргументом у вченні про спасіння.

Основні догми

П'ятидесятниця — момент заснування Церкви згідно з Писанням

Догмат пов'язаний з новозавітним біблійним сюжетом про зішестя Духа Святого на апостолів Христа у день давньоєврейського свята п'ятдесятниці. Більшість християн сприймають цей сюжет як історичну подію, яка сталася лише раз і тільки з апостолами та першими послідовниками Христа. П'ятдесятництво актуалізує її, оголошуючи можливість хрещення Святим Духом у наші дні, в земному житті. Звідси — нове осмислення догмату: на думку прихильників течії, духовне хрещення, а через нього й спілкування з Богом, може отримати будь-яка людина — незалежно від її соціального статусу, релігійної приналежності, індивідуальних здібностей. Подібна демократизація догмату, його «заземлення» й особистісна наповненість зробили ідею хрещення Святим Духом надзвичайно привабливою для багатьох вірян.

Спасіння

П'ятдесятництво розглядає спасіння як дар, який отримується від Бога: через усе життя потрібно його берегти, щоб не піддатися гріхопадінню. Потім вірянин проходить хрещення водою, що символізує складання обітниці перед Богом свідками є небо і земля (обіцянка служити Богові все своє життя в чистій та добрій совісті). Після прийняття Ісуса Христа в своє серце, людина народжується звище, тобто особисто пізнає Святого Духа і досягає святості; також, вона отримує хрещення Святим Духом, отже, духовно росте. Через хрещення Святим Духом вірний набуває сили як і для земного, буденного життя, так і для релігійного служіння, спілкування зі Всевишнім. Ця сила передається йому через плоди і дари Святого Духа, які формують особу християнина — харизми, перелічені у Біблії: освячення, святість, чистоту, досконалу любов, чисте серце, — які виступають своєрідними символами етичної досконалості особи, запорукою спасіння. Отримуючи хрещення Духом, п'ятдесятник досягає цих плодів і тим самим уподібнюється Ісусові Христу, стає чистим (у духовному розумінні), святим. Дарів Святого Духа в Біблії є дев'ять. «Одному-бо Духом дається слово мудрости, а другому слово знання тим же Духом, а іншому віра тим же Духом, іншому дари вздоровлення тим же Духом, а іншому роблення чуд, а іншому пророкування, а іншому розпізнавання духів, а тому різні мови, а іншому вияснення мов» (1 Кор. 12.8-10). Після духовного хрещення ці дари також стають доступними не лише апостолам — а й вірянам.

Інші мови (глосолалії)

Головним даром Духа у п'ятдесятництві вважають глосолалію (від грец. — вимова незрозумілих слів) — дар промовляння мовами, який отримує вірянин від Бога у ході духовного хрещення. Це може бути іноземна мова або якась невідома мова. Як в біблейському епізоді з апостолами, які при сходженні на них Святого Духу в п'ятдесятий день після воскресіння Христа отримали здатність говорити на різних мовах, люди хрещені Святим Духом так само отримують ознаку хрещення — володіння мовами: «Бог вчора, сьогодні і навіки той самий». Але для самих п'ятдесятників глосолалія, як і зцілення накладенням рук, це постійна практика, що свідчить про пряме спілкування вірян з Богом. На думку п'ятдесятників, є люди, котрі отримали від Духа дар тлумачення мов і здатні пояснити зміст розмови вірянина з Богом. Незважаючи на певну екзотичність, вчення про духовні дари має суттєве релігійно-етичне навантаження. Отримання дарів означає для п'ятдесятника не лише гарантоване, очікуване у будь-якій протестантській течії, спілкування з Богом, а й прилучення до Його таємниць, Божественної мудрості, отже, до розуміння справжнього сенсу життя, кваліфікується як вищий ступінь етичного оновлення й удосконалення людини.

Життєві зміни

Зміни у духовному житті вірянина обов'язково виявляються у повсякденні. Зрештою, це випливає із загальнопротестантської концепції «добрих діл», за якою віра без діл мертва, отже духовна досконалість вимагає конкретної реалізації. Тут ідея обраності набуває особливого етичного змісту: ти обраний — отже, повинен бути взірцем для інших. На думку п'ятдесятників, хрещена Духом людина стає духовно багатою, мудрою, наділеною багатьма чеснотами і природними здібностями: «Чим більш маємо дарів Святого Духа, тим більшими стають наші здібності, тим більше талантів у нас, тим більше зможемо досягнути». Духовне оновлення виступає запорукою змін у буденному житті: вірянин досягає стабільності у матеріальному статусі (в окремих випадках — навіть добробуту), успіхів у навчанні, праці, особистих і сімейних справах, на соціальній ниві, так би мовити, вибивається в люди. Отже, спрацьовує традиційний для протестантизму соціально-психологічний механізм мотивації релігійного догмату: найдієвішим аргументом на його користь завжди виступають справжні зміни у житті людини.

Зцілення

Подібна видимість відзначає й інші п'ятдесятницькі догмати, як, наприклад, догмат зцілення. Більшість протестантських течій розуміє його як морально-психологічне піднесення, духовне очищення, а п'ятдесятники — як конкретний акт фізичного оздоровлення людини. Хворий звертається до пресвітерів Церкви, і над ним звершують молитву, намастивши його олією в Господнє Ім'я, і молитва віри оздоровлює недужого, а його гріхи прощаються Богом.

П'ятдесятники — християни євангельської віри, релігійна громада, в основі віровчення якої лежить об'явлення Святого Духа на апостолів на 50-тий день після воскресіння Христа, внаслідок чого вони отримали дар пророкування та говоріння на різних мовах. Зараз це найбільша у світі протестантська та друга за чисельністю християнська конфесія. Загальна кількість людей, що сповідують вчення п'ятдесятниці налічує 450— 600 млн осіб. Єдиної п'ятдесятницької конґреґації не існує, є дуже багато помісних церковних об'єднань.

Зародження та поширення

Ця протестантська течія відродилася на початку ХХ ст. в США. В історії християнства XX століття є століттям п'ятдесятницького руху, який, виникнувши як новий рух у протестантизмі на зламі XIX—XX ст., стрімко поширився у всьому світі й наприкінці минулого століття нараховував у своїх рядах, за оцінками різних фахівців, близько 540 мільйонів послідовників з різним соціальним статусом у суспільстві, освітою тощо. Загальноприйнята назва «п'ятдесятники» відбиває теологічну особливість цього руху, що засвідчує важливість і сутність події, яка сталася у свято П'ятдесятниці в Єрусалимі — зішесття Духа Святого, і такою ж мірою — віру в те, що духовна сутність П'ятдесятниці (хрещення Святим Духом) є не тільки історичним фактом духовного життя церкви, але і явищем повторюваного характеру, а відтак необхідним переживанням кожного окремого вірянина.

Однак самі п'ятдесятники в нашій країні та деяких інших країнах іменують себе, як правило, Церквою християн віри євангельської, обґрунтовуючи цю назву Біблійними текстами (Дії Апостолів 11:26 і 1:27). Богослов'я Церкви християн віри євангельської ґрунтується на головному системоутворному принципі протестантизму, що чітко й коротко сформулював ще Мартін Лютер — «тільки Писання». Визнаючи певну користь і значущість тих чи інших церковних історій, переказів і джерел, християни віри євангельської твердо переконанні в тому, що єдиним непогрішимим, надійним джерелом для формування віровчення, підставою і керівництвом для практики церковного життя може бути лише Біблія. Заявляючи, що «Слово Боже доступне для читання і дослідження всякій людині», пастори і проповідники закликають всіх вірян самостійно читати й досліджувати Священні Писання, вірити в них і в практичному житті жити в повній згоді і гармонії з євангельськими нормами, спираючись на слова Ісуса Христа: «Якщо любите мене — дотримуйтеся моїх заповідей».

Основні догмати та переконання п'ятдесятників

Про Бога

Ми віримо: в єдиного істинного Бога, що відкривається в трьох особах: Отця, Сина і Духа Святого (Бут.1: 26; Мф.28: 19) Що Він: — Творець неба і землі, всього видимого і невидимого (Бут. 1:1; Деян.17: 24; Євр. 1:10) — Є Дух (Ів. 4:24) — Безсмертний (1 Тим. 6:16) — Святий (Левіт. 11:44; Іс. 57:15; 1 Петр. 1:15-16) — Усезнавець (Втор. 31:21; Іс. 29:15; Євр. 4:13) — Є любов (Ів. 3:16; 1 Іоан. 4:16) — Всемогутній (Бут. 17:1)

Про Ісуса Христа

Ми віримо: в Божественність Господа Ісуса Христа, Єдинородного Божого Сина, зачатого від Святого Духа, народженого від діви Марії, який був розп'ятий на хресті за Понтія Пилата, помер і воскрес із мертвих, вознісся на небо і сів праворуч Отця (Колос. 1:12 — 18). Що Він: — Є Бог (1 Іоан. 5:20) — Вічний (Колос. 15:17) — Єдиний Спаситель (Дії 4:11-12) — Первосвященник Нового Завіту (Євр. 4:14-15; Євр. 9:11) — Ходитиме (Іс. 2:1) — Переможець (Колос. 2:15) — Христитиме Духом Святим (Матв. 3:11; Діян. 1:8, 2:4; 11:16-17) — Агнець Божий (Ів. 1:36)

Про Духа Святого

Ми віримо: в Дух Святий, як третю Іпостась Божества (Мф.28: 19; 2Кор.13: 13), в необхідність прийняття Духа Святого (Ден.19 :2-3; Рим.8 :14-16), що Дух Святий володіє всіма божественними властивостями (Деян.5 :3-4) Що Він: — Дух Істини (Ів. 16:13); — Святий (Ів. 14:26; Еф. 4:30); — Усезнавець (1 Кор. 2:10); — Освячує (1 Кор. 6:11); — Творить чудеса (Діян. 19:6); — Відроджувати (Ів. 3:3-6); — Підтверджувальний усиновлення (Гал. 4:6-7); — Втішав (Ів. 14:26); — Наділяє дарами і виконувач силою для служіння (Діян. 4:31; 1 Кор. 12:7-11); — Вічний (Діян. 19:2-6, 8:15-17).

Про Слово Боже

Ми віримо, що: Писання — книги Старого і Нового Завіту (Біблія Канонічна) богодухновения, дані Господом і є єдиним джерелом для пізнання Бога і нашого спасіння (2Тим.3 :15-17; 2Пет.19: 21), Вірянинові необхідно: — Досліджувати Писання (Рим. 5:39); — Вірити в Писання та виконувати Його; — Не спотворювати Слово Боже (І.Навін 1:8; 2 Кор. 4:2, 2:17); — Не додавати й не віднімати від Слова Божого (Притчі 30:5-6; Откр .22:19-20)

Про людину

Ми віримо, що: — Бог створив людину за образом і подобою Своєю (Бут. 1:27); — Людина має вільну волю (Втор. 15:19); — Людина Троїста: має дух, душу і тіло (1 Фес. 5:23); — Перший чоловік порушив повеління Боже і впав у гріх, внаслідок чого все людство успадкувало гріх і смерть (Рим. 5:12; 1Кор. 15:21-22; Побут. 3:1-24, 5:5); — Людина сама не може врятуватися. Ні власною праведністю, ніякими своїми справами, ні через інших людей (Пс. 48:8; Мат. 16:26; Мар. 10:26-27; Рим. 3:21-25; Ефес.2: 8 — 9); — Людина отримує прощення всіх гріхів, вічне життя з Богом даром, через віру в Ісуса Христа (Ів. 3:15-18); — Дух Святий і Слово Боже відроджують людину до нового життя (Як. 1:18; Тит. 3:5).

Про гріх

Ми віримо, що: родоначальником гріха є диявол, занепалий ангел, який через гордість і непослух став ворогом Божим і Його Церкви, є батьком брехні і всілякої неправди. Він переможений Христом і доля його в озері вогненному (Іез.28:12-27); (Одкр. 20:10), «гріх є беззаконня» (1 Ів. 3:4).

Про Церкву Христову

Ми віримо, що: — Христос сотворив Церкву через свою смерть і воскресіння — Церква є тіло Христове (Еф. 4:12); — Церква Христова утверджена на основі вчення апостолів і пророків та має Ісуса Христа наріжним каменем (Еф. 2:20-22); — Призначенням Церкви є: прославлення Бога, євангелізація світу, збереження і передача істини, вдосконалення святих на діло служби через Слово Боже, справи милосердя та добродійності.

Помісна Церква

Ми віримо, що: — Помісна церква складається з відроджених душ, які прийняли водне хрещення. Прибулі з інших церков повинні мати письмове чи усне свідчення про водне хрещення.ii Обов'язки члена церкви: — Коритися служителям церкви (1 Петр. 5:5; Євр. 13:17) — Гідно брати участь у вечері Господній (1Кор. 11:23-30) — Зберігати мир і єдність в церкві (Євр. 12:14) — Брати ревну участь у служінні та житті Церкви (Євр. 10:25), брати участь в добровільних пожертвуваннях та справах милосердя (Бут. 14:20; Мал. 3:8 — 10; Мат. 23:23; Євр. 7:4-6).

Домашня Церква

Ми віримо, що: благословення і добробут помісної церкви багато в чому залежить від святості кожної домашньої церкви, яка складається з членів сім'ї. В обов'язки домашньої церкви входить святе та взірцеве життя батьків перед Богом, дітьми та навколишнім світом. Батьки зобов'язані виховувати дітей у слові істини, здійснювати спільні молитви, спів духовних пісень, читання Святого Письма; разом з дітьми відвідувати Богослужіння (І.Нав. 24:15; Лук. 2:41; Рим. 16:3-4; 1Кор. 7:14; Еф. 6:1-4).

Хрещення Духом Святим

Ми віримо, що:

  • Хрещення Духом Святим відбувається Ісусом Христом (Матф.3: 11; Іоан. 14:16; 16:7);
  • відбувається:
    • Під час проповіді
    • Під час молитви
    • При покладанні рук
    • В інших обставинах
  • знамення інших мов є проявом Духа Святого і не може бути вивченим людьми (Дії.2 :4-6; 1 Кор. 12:7, 10)
  • є джерелом сили для служіння через дари Духа Святого (Дії 1:7-8; 1Кор. 12:4-11)

Про друге пришестя Ісуса Христа, воскресіння мертвих і вознесіння Церкви

Ми віримо: — В друге пришестя Господа нашого Ісуса Христа, дня та години якого ніхто не знає (Мф.25: 31); — Що другому пришестю буде передувати воскресіння померлих у Христі, а також миттєва переміна тих, що залишилися в живих (1 Фес. 4:13-18); — Що підхоплена Церква зустрінеться з Ісусом Христом у силі та славі на хмарах (Лк. 21:27); — Що всі повинні постати перед судилищем Христовим, щоб кожному отримати відповідно того, що він зробив живучи в тілі, добре чи зле (2Кор. 5:10); — Визнаємо друге воскресіння всіх померлих і праведний суд Божий перед білим престолом (Откр.20 :11-17)

«Блажен, хто має частку в першому воскресінні, над ним смерть не має влади» (Одкр. 20:6).

Нове небо і нова земля

Ми віримо, що: — За обітницею будуть влаштовані нове небо та нова земля, на яких живе правда (2 Петр.3: 13; Іс.65: 17); — Церква і врятовані народи будуть вічно жити з Христом на новому небі та новій землі (Откр.5: 10).

Див. також

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.