Разін Андрій Олександрович

• У 1989 році вступив до Уральського державного юридичного університету, потім перевівся і закінчив Ставропольський державний університет — юридичний та економічний факультети[7].
• Кандидат економічних наук.[13]

У 1985 році вперше, завдяки тому що представлявся племінником Горбачова з'явився на телебаченні як співак з піснею «Ты и я» в передачі «Ранкова пошта» (випуск «На теплоході „Грузія“, зйомки проходили в Криму, на підтанцьовці у нього був Борис Моїсеєв у складі тріо Експресія», тоді Андрій працював заступником голови з постачання колгоспу імені Свердлова перебував у Москві з грошима на придбання комбайна, він приїхав на урядовому автомобілі Чайка, який виділив Михайло Горбачов своїй матері Марії Пантеліївні Горбачовій, у якої працювала кухарем прийомна бабуся Андрія — Валентина Михайлівна Гостєва, Андрію повірили на телебаченні, Андрій познайомився з Олексієм Глизіним[12], Володимиром Пресняковим[14][15].

У 1985 році недовгий час працював у Читинському комітеті з телебачення і радіо помічником режисера. Із Чити поїхав адміністратором Анне Вєскі, яка перебувала в Читі на гастролях. З 1985 по 1986 рік працював заступником директора Рязанської обласної філармонії.

У 1986 році працював у Саратовській філармонії помічником режисера групи «Інтеграл».[16][17]

Алібасов: — Я тримав артистів в чорному тілі, але Разін примудрився через півроку всю дисципліну розвалити. Одного разу на гастролях він привів фанатів до готелю, і вони вкрали мої перші в СРСР кросівки на липучках! З цього почався мій конфлікт з Андрієм, і я його вигнав. Відносини зовсім зіпсувалися, коли він приїхав у Саратов до прокурора Волзького району і став вимагати, щоб мене ув'язнили.

— [17]

З 1987 по 1990 — продюсер-менеджер у Всесоюзному об'єднанні Мінкульту СРСР «СПМ Рекорд».[18]

З 1988 року по 1991 рік — генеральний директор Всесоюзної центральної творчої студії Міністерства культури СРСР для обдарованих дітей-сиріт[7].

Працював адміністратором групи «Міраж», на гастролях Андрій відповідав за розміщення в готелі, обід і своєчасний виїзд на майданчик.[19]

Андрій Литягин: Гулькину, наприклад, заманив Андрій Разін. Сказав їй: «Підемо з нами, ми тебе захистимо, станеш зіркою». Вона зіскочила, а ми потім ще довго скандалили з його адміністраторами. Закрили пару стадіонів, коли вони вивішували афіші з написом «Міраж». Вони хотіли під себе забрати наш бренд. Але ми досить дорослі, самостійні люди: ніколи не зазіхали на чуже, але завжди стояли за своє і постояти за себе можемо. Так я особисто будь-кому горло перегризу, якщо відчую, що хтось хоче привласнити мій бренд.

— [20]

Вперше виступив дуетом зі співачкою Катею Семеновою. Згодом це було обіграно в знятому в 2009 році художньому фільмі «Ласкавий травень», де Семенова стала прототипом співачки Катеньки. Разом з ним працював адміністратором Аркадій Кудряшов, одного разу на гастролях в Алма-Аті Аркадій випадково почув пісню «Белые розы», придбав касету, привіз запис до Москви, організовують кілька груп «Ласковый май», що відкривали рот під цю фонограму Шатунова.[21]

З 1987 по 1990 рік працював на посаді продюсера-менеджера у Всесоюзному об'єднанні Міністерства культури СРСР «СПМ Рекорд». У червні 1988 року до рук Разіна потрапив альбом групи «Ласковый май», записаний в місті Оренбурзі. 4 липня того ж року перевозить групу «Ласковый май» до Москви. 9 вересня 1988 року завдяки Сергію Кузнєцову в столиці опинився соліст групи Юрій Шатунов. Потім почалася робота в студії і численні гастролі колективу. Його кумиром була співачка Донна Саммер, тому він і сам став солістом «Ласкового мая». Виконував пісні своєї групи і хіти інших відомих авторів, наприклад пісню «На белом покрывале января» Олега Хромова.

Все робила «Чайка». Це була урядова машина. Зі службового входу я дзвонив заступнику голови Держтелерадіо Попову і говорив: «З вами розмовляє племінник Михайла Сергійовича Горбачова. Мені треба вам сказати два слова!» Він з сімнадцятого поверху збігав донизу і бачив: під'їжджає ГАЗ-14 з прапорцями радянської держави, водій відкриває двері, і звідти виходжу я. «Сідайте, будь ласка, мені треба з вами поговорити», — говорив я Попову. Поки ми їхали в машині до проспекту Миру, я вирішував всі питання. Мало того, мій друг телефонував по секретному телефону 206-45-00 у цю «Чайку», і я з ним розмовляв, як з Михайлом Сергійовичем. Це справило на Попова ще більше враження. А я Горбачову як би відповідаю: «Дядя, зараз я під'їду, машину відпущу, все, до побачення». До цього протягом чотирьох років нашу групу не пускали на телебачення. Після цього випадку Попов зібрав телевізійне керівництво, серед якого був також Ігор Крутой, і нам було відкрито «зелене світло».

— [22]

Разін заспівав пісню «Дядя Миша» після публікації в "Комсомольській правді статті про те, що він не є племінником Михайла Горбачова. За словами Андрія Разіна, сказаним ним у програмі «Привіт, Андрію!» Андрія Малахова від 6 жовтня 2018 року, Володимир Крючков доповів Горбачову в листі на 8 сторінок, що у Разіна за 1989 рік дохід 8 000 000 рублів, і це Горбачову не сподобалося, бо зарплата у нього самого була всього 600 рублів на місяць; було заведено кримінальну справу за підрив економіки країни, Андрію Разіну загрожував розстріл, були заарештовані 5 його адміністраторів, включаючи Рашида Дайрабаева, Разін поїхав у Привільне і за допомогою прийомної бабусі, яка працювала кухарем у матері Горбачова, пробрався в будинок до неї і попросив захисту. Марія Пантеліївна Горбачова зателефонувала синові по спецзв'язку і сказала: «Мишко, якщо щось трапиться з Андрієм, то я тобі не мати!». В результаті справу закрили, всіх п'ятьох заарештованих випустили. Разін був опікуном Марії Пантеліївни Горбачової з 1991 по 1995 рік. Коли Горбачов дізнався про це, він, за словами Разіна, здав свою матір в будинок престарілих, де вона і померла[10].

• У 1993 році Андрій Разін став ректором Ставропольського інституту сучасних мистецтв при Ставропольському державному університеті.
• Андрій Разін, всупереч наявній інформації, не є проректором Ростовського юридичного інституту, оскільки у складі керівництва вузу відсутнє його прізвище, а в структурі управління вузом відсутня посада проректора[23].

З 1991 по 1993 рік — засновник і почесний член Міжнародної асоціації вихованців дитячих будинків та інтернатів «Щасливий день» при Уряді Російської Федерації[7].

На виборах президента Росії в 1996 році був довіреною особою Геннадія Зюганова. 2 квітня 1996 року Андрій Разін разом з Юрієм Шатуновим брав участь у концерті в новій будівлі «Театру На Таганці».

• У 1996 році очолював Ставропольський фонд культури. Восени того ж року керував кампанією з обрання главою адміністрації Ставропольського краю Олександра Черногорова.
• У травні 1997 року обирався головою правління Ставропольського відділення Фонду культури.
• 14 грудня був обраний депутатом Ставропольської крайової Думи другого скликання. Тоді ж в грудні балотувався до Державної Думи РФ третього скликання по Ставропольському одномандатному виборчому округу № 55 як незалежний депутат. На виборах зайняв друге місце з 16 (14,38 % голосів), поступившись Василю Івер (18,08 %).
• У лютому 2000 року, за повідомленнями ЗМІ, був призначений радником президента Карачаєво-Черкесії Володимира Семенова і повноважним представником Карачаєво-Черкесії в Білорусії. У жовтні 2000 року реєструвався кандидатом на пост губернатора Ставропольського краю. На виборах 3 грудня зайняв 6-те місце з 13, отримавши 3,78 % голосів.
• У лютому 2001 року заявив, що голова уряду Чеченської Республіки Станіслав Ільясов запропонував йому обійняти місце в республіканському уряді міністра культури.
• При перевірці, проведеній «Газпромом» в одній зі своїх дочірніх компаній, а саме — «Кавказтрансгаз», виявили порушення. В середині 1990-х років Арашуков Рауль Туркбійович у 1995 і 1996 роках, очолюючи компанію «Талісман», підписав договір з «Кавказтрансгаз», за яким зобов'язувався «вибити» (без кримінального відтінку) зі споживачів заборгованість за газ і перерахувати отримані кошти на рахунок «Кавказтрансгазу» не пізніше, ніж через 70 днів. Першу частину Арашуков виконав, але на наявних «Талісман» не наполягав, брав, що пропонували: винно-горілчану продукцію, цеглу та інший ліквідний товар, який вдавалося продавати і в підсумку виручити 22 мільйони деномінованих рублів. Але ось повертати ці гроші не поспішали[24]. І правління компанії, виявивши факт розкрадань великих грошових коштів, звернулося до керівника ТОВ «Міжрегіонгаз» В. Нікішіна з пропозицією розібратися в ситуації, щоб повернути втрачені гроші і вирішити питання про відповідність займаним посадам керівництва «Межрегіонгазу» по Ставропольському краю, яке підписало цей не вигідний для газовиків і керівництва краю контракт. У відповідь на це Нікішин увалив нестандартне рішення і призначив новим главою «Ставропольрегіонгазу» … Рауля Арашукова без узгодження з губернатором краю. Обурений неприкритою змовою, губернатор Ставропілля Черногоров намагався боротися, відправляв листи Рему Вяхірєву, навіть ініціював власну перевірку силами Ради безпеки краю. Заступник секретаря ради В. Хомутинник із завданням впорався швидко, виявивши в справі склад злочину. Документи свідчили, що розкраданнями державних коштів займалася організована злочинна група, яку очолював керівник «Межрегіонгазу» Нікішин. Йому вдалося отримати навіть підтвердження про дві судимості Арашукова з Карачаєво-Черкесії та копії вироку. Депутатом Державної думи Ставропольського краю Андрієм Разіним документи переправлені до Москви, в Генеральну прокуратуру.

За спогадами Разіна: — Мені тоді не вдалося пробитися на прийом до генерального прокурора, довелося залишити документи у його старшого помічника. І буквально наступного дня, коли я ще не встиг прилетіти додому, зворотна хвиля повернулася до Ставрополя. Хомутиннікова викликали Черногоров і секретар Ради безпеки краю. Був страшний скандал: губернатор звинувачував Володимира Васильовича в перевищенні посадових обов'язків і зажадав відкликати звернення в Генеральну прокуратуру. Звернення було відкликано, а слідом повернулися документи, які не отримали ніякої правової оцінки[24]. Андрій Разін пояснює це діями Назіра Хапсірокова, який довідався про ті документи, що прийшли до Генпрокуратури, які погрожували його родичу, і прийняв міри. Йшлося не тільки і не стільки про кровну спорідненість. З перекриттям цього каналу висихало постійне джерело доходу з півдня до столиці. Перехопивши документи, він постарався, щоб в Москві їх більше ніхто не побачив. А документи між тим повністю доводили вину «газовидобувників». Після нетривалої боротьби був відправлений у відставку Хомутинник, посипалися погрози на адресу Разіна. Під час одного телефонного дзвінка Арашуков особисто заявив Разіну, що з ним вичерпані всі методи впливу і тепер залишилося його тільки вбити. За заявою Разіна було заведено кримінальну справу, але її тихо закрили. Не заспокоївшись, Арашуков організував додому Разіна два напади. Під час першого кувалдою рознесли двері і меблі. Під час другого завітали працівники правоохоронних органів з обшуком під надуманим приводом. Нічого кримінального, за винятком вдало «виявленої» зброї, знайти не вдалося. Пістолет, правда, виявився міліцейським. Довелося вибачитися і справу зам'яти. Найдовше довелося повозитися з чинним губернатором. Залякати його було складно, і в хід пішов уже випробуваний в столиці спосіб. — Я напевно знаю, що Черногорова шантажують. Арашуков в кампанії одного разу розповів, що їм вдалося напоїти губернатора і зняти його в ситуації, дуже нагадувала «фільм» за участю колишнього генерального прокурора. І сьогодні Черногоров зв'язаний по руках і ногах, він не може протидіяти групі осіб, які розкрадають край. [24]

• 16 грудня 2001 року знову був обраний депутатом Думи Ставропольського краю по Жовтневому округу № 17 Ставрополя. Був заступником голови комітету Думи Ставропольського краю по промисловості, енергетиці, будівництва та житлово-комунального господарства. Обирався головою Ставропольського фонду культури.
• У 2001—2007 роках — Старший судовий пристав Хостинского районного відділу міста Сочі[25].
• У 2007 році знову обраний депутатом Ставропольської крайової думи IV скликання. Відповідав за енергетику краю.
• 1 липня 2008 рішенням президента Олімпійського комітету РФ, був призначений генеральним директором Міжнародного олімпійського фестивалю «Сочі-2014. Так!». Також суміщав посаду художнього керівника Олімпійського комітету РФ.
• У 2011 році реєстрація Разіна як кандидата в депутати Думи Ставропольського краю була скасована внаслідок допущених ним порушень, і депутатом він не став. 4 березня 2012 екс-продюсер групи «Ласковий май» Разін і двоє її солістів Димитрій Веселовський і Олег Комаровський вибралося депутатами ради Горьковської сільради Новоолександрівського району Ставропольського краю.
• 4 лютого 2013 отримав посвідчення члена партії «Єдина Росія»[26].
• 30 червня 2015 року Андрій Олександрович Разін призначений на посаду радника заступника Голови Державної Думи РФ Андрія Ісаєва.
• З 2015 року є радником мера Ялти в окупованому Криму.[7]

У квітні 2014 року придбав 3 % пакет акцій банку «Донівест і став його президентом та членом Ради директорів. Ініціював укрупнення капіталу, розширення мережі офісів, в тому числі, в Криму[27]. Ініціював перевірку цього банку Банком Росії і 1 жовтня 2014 року, за 8 днів до відкликання у банку ліцензії, подав у відставку[28].

26 вересня 2014 року купив 9 % пакет акцій Нижньогородського „Об'єднаного Національного банку“ і став його президентом[29][30]. 6 жовтня 2015 року у банку була відкликана ліцензія, за місяць до відкликання ліцензії Андрій Разін подав у відставку[31].

1 липня 2008 року рішенням президента олімпійського комітету РФ Разін був призначений генеральним директором Міжнародного олімпійського фестивалю „Сочі-2014“.[18]

У 2019 році Разін подав до суду на Сергія Шнурова і на ФК „Зеніт“ за образу Шнуровим Москви[32][33][34]. У 2019 році Юрій Шатунов подав до суду на Андрія Разіна через заборону виконувати пісні „Ласкавого мая“.[35], на Разіна також подала до суду цивільна дружина Євгенія Осіна Олена Скорнякова, бо Разін заборонив прийомній доньці Осіна Анастасії Годуновій виконувати пісні прийомного батька.[36].

У 2020 році Разін опублікував в „Аргументах тижня“ заяву, в якій погрожував судом тим, хто вирішить запросити Шатунова на будь який виступ, а також зазначив, що він має всі права на виступи Шатунова[37]:

Шатунов, згідно з договором від 14 вересня 2013 року, без мого відома не має права ні виступати на сцені — ні з концертами, ні з сольними номерами, ні давати ніяких прес-конференцій на будь яку тему. Він взагалі не має права розмовляти публічно, про що завгодно розмовляти — про сім'ю, про погоду, про коней або гриби — він не має права рота розкрити без мого дозволу. А вже тим більше давати інтерв'ю і записувати теле- і радіопередачі.

У 2020 році подав до суду на ВДТРК, Андрія Малахова, Льва Лещенка і Юрія Шатунова через участь та висловлювання в телепередачі „Привіт, Андрій!“ [38]/[39][40].