Ракове (Хмельницький)

В кінці XVIII століття на місці сучасного мікрорайону на березі річки Кудрянки було урочище Ракове. Ймовірно, поява цього топоніму пов'язана з великою кількістю раків у водах Кудрянки.

У 1795 році Проскурову був наданий статус повітового міста та урочище Ракове ввійшло до складу міських земель. На річці Кудрянці Проскурівським городовим магістратом будується гребля та млин, який отримав відповідну назву — Раковий млин. Тоді ж біля млина виникає невеликий хутір, перші письмові згадки про який датовані 1812 роком, коли Проскурівський магістрат дав поміщику села Книжківці Матвію Журовському дозвіл на будівництво в своєму маєтку водяного млина на Кудрянці за умови, що це не призведе до підтоплення міських луків і Ракового млина.

До обов'язків мешканців хутору, серед іншого, входило підтримання в порядку греблі та шлюзу через Кудрянку. Це було пов'язано з тим, що греблею йшла важлива для Подільської губернії поштова дорога на Летичів.

Крім того, на Раковому хуторі була невелика корчма та гуральня.

У 1870 році північною околицею Ракового пролягла залізнична лінія Жмеринка — Волочиськ. На 94 версті лінії була побудована казарма для шляхових обхідників. З часом хутір розрісся і, починаючи з 1880-х років став іменуватися передмістям Ракове та займав територію вздовж Кудрянки в межах сучасних вулиць Гальчевського — Східної.

На початку XX століття коли в Проскурові з'явилося кілька потужних парових млинів, Раковий водяний млин не витримав конкуренції та припинив свою роботу. В перші роки більшовицької влади був повністю розібраний.

В середині 1930-х років Проскурів мав важливе стратегічне значення та досить потужний гарнізон. Внаслідок цього на східних околицях міста було вирішено побудувати військове містечко для військ табірного збору. У 1936–1938 роках на вільній землі за річкою Кудрянкою було побудовано п'ять чотириповерхових будинків для офіцерів та триповерхові казарми, будівлю штабу та їдальню. Південніше від казарм спорудили бокси для техніки і стайні, на схід — організували полігон.

Вулиця Майборського

22 червня 1941 року розпочалась Німецько-радянська війна, а вже 8 липня Проскурів був окупований німецько-фашистськими військами. 20 серпня на території військового містечка Ракове був організований табір особливого режиму для військовополонених «Шталаг-355», в якому за роки війни було вбито майже 60 тисяч людей.

Після війни на місці братських могил було встановлено Меморіал пам'яті жертв фашистського режиму.

Протягом 1945–1968 років військове містечко Ракове було місцем дислокації 31-ї танкової Вісленської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії.

У серпні 1968 року танкова дивізія була введена до Чехословаччини (Операція «Дунай») задля придушення Празької весни і перебувала там до лютого 1990 року.

Будинки колишньої КЕЧ на вулиці Ракетників

У Ракове у 1960-х роках було перекинуто підрозділи 19-ї Запорізької Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова дивізії Ракетних військ стратегічного призначення (в тому числі і штаб дивізії).

В результаті реформування у 1960–1970 роках, 19-та ракетна дивізія отримала остаточну структуру: 9 ракетних полків (в полку — шахтний командний пункт та 10 шахтних пускових установок). На озброєнні полку перебувало 10 міжконтинентальних ракет УР-100Н[1].

16 листопада 1994 року Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року. Ліквідація ракетного озброєння у Хмельницькому проходила поетапно — до 1996 року були зняті всі ядерні боєголовки, до 1998 року — знищені шахтні пускові установки, а територія бойових позицій була рекультивована. 30 листопада 1999 року 19-та ракетна дивізія була розформована. На її базі було створено 1-у ракетну дивізію Сухопутних військ України.