Рибка Олександр Євгенійович

Вихованець ДЮФШ «Динамо» (Київ). Окрім футболу, у дитинстві грав у хокей, теніс і баскетбол. Олександр навіть став чемпіоном України з баскетболу, коли йому було 11 років. Баскетбол показав найкращі сторони гравця, такі як стрибучість і впевнене хапання м'яча. Гравця помітив тренер динамівської школи Віктор Кащей[1]. Рибка спочатку грав у нападі, потім — у воротах.

Олександр Рибка під час виступів за «Динамо». 15 травня 2009 року

У головній команді «Динамо» дебютував у сезоні 2005/06 5 березня 2006 року в матчі Прем'єр-ліги проти маріупольського «Іллічівця», у якому пропустив гол, але кияни перемогли з рахунком 2:1.

26 вересня 2006 року дебютував у єврокубках, вийшовши на заміну у виїзній грі Ліги чемпіонів проти мадридського «Реала», оскільки червону картку отримав Олександр Шовковський. На 90-й хвилині матчу постраждав від зіткнення з іспанським захисником Серхіо Рамосом, але зумів повернутися на поле й дограв поєдинок[2]. Після гри лікарі констатували у гравця струс мозку.

У листопаді 2006 року воротар став головним героєм скандалу: у грі 18-го туру Першої ліги «Динамо-2» — ЦСКА (Київ) на 58-й хвилині під час атаки «армійців» Рибка вибіг на перехоплення м'яча за межі штрафного. Футболіст ЦСКА Сергій Матюк бив по м'ячу ногою, а Рибка намагався вибити його головою. У результаті Матюк потрапив і по м'ячу, і по обличчю воротаря, розсікши його шипами. Після цього Рибка, можливо у стані афекту, почав бити лежачого суперника ногами, за що був відразу вилучений з поля. Потім у справу втрутився головний тренер ЦСКА Юрій Максимов, який ударив Рибку рукою по обличчю[3]. Таким чином Олександр удруге за два місяці потрапив до лікарні зі струсом мозку, а після розгляду справи Контрольно-дисциплінарним комітетом ФФУ отримав 10 матчів дискваліфікації.

На початку 2010 року керівництво динамівського клубу вирішило повернути свого воротаря Дениса Бойка, що виступав на умовах оренди в київській «Оболоні». Натомість у зворотному напрямку був відправлений Олександр Рибка[4], який на той момент стабільно потрапляв до заявок на гру лише в дублювальному складі «Динамо».

У новій команді у другій половині сезону 2009—2010 провів 7 ігор, в останній з яких 9 травня 2010 року пропустив 5 голів від донецького «Металурга». Наступний сезон Рибка розпочав як запасний голкіпер «Оболоні», поступившись місцем у воротах новачку команди Олегу Остапенку. Однак, після 9 пропущених м'ячів у чотирьох стартових матчах чемпіонату, Рибка був повернутий в основу де й дограв до кінця сезону.

Олександр Рибка під час виступів за «Шахтар». 16 липня 2011 року

6 червня 2011 року донецький «Шахтар» підписав дворічний контракт із голкіпером Олександром Рибкою, який набув чинності з 1 липня[5]. При цьому сума трансферу не називалася.

Дебютував Олександр у першому ж матчі чемпіонату 10 липня проти своєї колишньої команди[6][7]. Після чого відразу став основним воротарем «гірників», зігравши до кінця року в 19 матчах чемпіонату, а також був основним воротарем у Лізі чемпіонів.

30 січня 2012 року УЄФА дискваліфікувала Олександра від офіційних ігор на 2 роки через знайдену заборонену речовину фуросемід в аналізах на допінг[8]. «Шахтар» подав апеляцію, оскільки вважав це занадто суворим покаранням[9]. 16 березня апеляційний комітет УЄФА відхилив позов футболіста[10]. 18 травня апеляцію відхилив також і Лозаннський суд[11]. 2012 року став чемпіоном України у складі «Шахтаря».

Улітку 2012 року «Шахтар» запропонував Рибці укласти новий контракт на 3 роки, але Рибка відмовився, пояснивши це тим, що у клубі серйозний підбір воротарів, і він навряд чи зможе конкурувати з ними за місце в основі, і в серпні покинув клуб[12].

У вересні 2012 року, не маючи права підписати до кінця терміну дискваліфікації професіональний контракт, почав тренуватися разом з «Оболоню» для підтримання ігрової форми[13]. Після того, як клуб було розформовано, з початку 2013 року став тренуватися в київському «Арсеналі».

У серпні 2013 року президент «Динамо» Ігор Суркіс дозволив Рибці тренуватися з «Динамо-2»[14], а вже за місяць став тренуватися з основною командою, узявши 23 номер[15]. Причиною допуску до тренувань основи стала особиста ініціатива головного тренера киян Олега Блохіна[16].

Олександр Рибка під час виступів за збірну України. 11 листопада 2011 року

1 листопада 2013 року було офіційно оголошено про підписання Рибкою контракту з «Динамо» терміном на три роки, який набрав чинності із січня 2014 року[17], а з 10 січня гравець отримав право офіційно виступати за клуб[18].

У першому ж матчі нового року Рибка дебютував за «Динамо», замінивши на початку другого тайму матчу Ліги Європи проти «Валенсії» травмованого Олександра Шовковського[19] й у подальшому залишився основним голкіпером команди.

Наприкінці грудня 2016 року офіційно залишив «Динамо» як вільний агент[20].

30 грудня 2016 року стало відомо, що Рибка гратиме за турецький клуб «Карабюкспор»[21].

У серпні 2018 року покинув «Карабюкспор» та перейшов до футбольного клубу «Афьонспор»[22], який покинув через півроку та перейшов до азербайджанського клубу «Сабаїл»[23].

У «Сабаїлі» грав до серпня 2020 року, після чого перейшов до латвійського клубу «Лієпая»[24]. У травні 2021 року покинув латвійський клуб та перейшов до харківського клубу «Метал»[25].

Дані наведені станом на 15 березня 2014 року.