Рожнівка

Рожні́вка — село в Україні, в Ічнянському районі Чернігівської області. Населення становить 963 особи[1]. Орган місцевого самоврядування — Рожнівська сільська рада.

село Рожнівка
Країна  Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Ічнянський район
Рада Рожнівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA74080030410096922
Облікова картка картка ВР 
Основні дані
Засноване 1600
Населення 963
Площа 4,195 км²
Густота населення 229,56 осіб/км²
Поштовий індекс 16714
Телефонний код +380 4633
Географічні дані
Географічні координати 50°56′27″ пн. ш. 32°32′43″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 143 м
Водойми Удай
Місцева влада
Адреса ради 16714, Чернігівська обл., Ічнянський р-н, с. Рожнівка, вул. Першотравнева, 6
Карта
Рожнівка
Рожнівка
Мапа

Географія

Село розташоване на північному сході Іченського району, на правому березі річки Удай, яка бере початок з болота, що на схід від села. Вище за течією на відстані в 4,5 км розташоване село Хаїха, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Максимівка. По селу протікає іригаційний канал.

Відстань від Чернігова — близько 160 км (автошляхами — 174 км[2]), до Ічні — 15 км[2]. Найближча залізнична станція — Рожнівка на лінії Бахмач — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень.

Площа села близько 4 км²[1]. Висота над рівнем моря — 143 м[3].

Історія

Село засноване у першій половині XVII століття на території Чернігівського воєводства Речі Посполитої. З 1648 у складі Іченської сотні Прилуцького полку Гетьманщини. У селі парафія Покрови Пресвятої Богородиці.[4] З 1782 — у складі Чернігівського намісництва Російської імперії, а з 1802 — у Чернігівській губернії.

Є на мапі кінця 18 сторіччя.[5]

У 1859 році у володарському та казацькому селі Рожнівка була церква та 253 двори де жило 1654 особи (801 чоловічої та 853 жиночої статі)[6]

З 1917 — у складі УНР. 1919, після окупації Рожнівки московськими большевиками, тут активно діяли повстанські загони Отамана Ангела. Проте 1921 окупаційна влада закріпилася, але не ризикувала втручалася у традиційний спосіб життя рожнівців. Тільки 1928 почалося насильницьке затягування станових козаків до так званих комун. Підкоривши місцевих лідерів та паралізувавши самостійні господарства, влада на селі перейшла до терору голодом.

Голодомор

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 313 жителів села[7]. 1932 року в селі почалися бунти проти влади та її агентів-комсомольців, які грабували і старих, і багатодітних. Комуністична влада закрила Покровську церкву, ведучи пропаганду безбожництва та українофобії. Вже після звільнення від СССР, у Рожінвці встановлено поминальний хрест на честь усіх замучених комуністами голодом під час геноциду українського народу.

Друга світова війна

Після укладення сталінсько-гітлерівського союзу 1939, комуністична влада готувала молодь села Рожнівка до інтервенції в Європу. Проте на початку вересня 1941 сама тікала з Рожнівки, не спромігшись організувати жодного дієвого підпілля. 1943, знову вдершись до села, сталіністи провели повторну мобілізацію чоловіків Рожнівки. Так що всього у сутичках на німецько-московській війні брало участь 457 мешканців села — практично кожен другий дорослий мешканець Рожнівки.

Сталінська влада довела до смерті на фронтах 296 рожнівців — понад 65 % від насильно мобілізованих. До 1957 сталіністи відмовлялися вшановувати ці жертви, аж поки за часів Хрущова не почали централізовано встановлювати пам'ятники загиблим. Щоправда, під комуністичною символікою — для ідеологічного терору проти нового покоління селян.[8]. Крім того, саме у Рожнівці пам'ятник жертвам Другої світової влада свідомо поставила на фундаменті нею зруйнованої Покровської церкви, яка досі не відновлена.

Військовий льотчик Степан Андрійович Харченко родом з Рожнівки був названий комуністами героєм їхнього СССР. На честь уродженця Рожнівки Івана Чайки назвали селище у Виборзькому районі Ленінградської області РФ, яке сталінські війська відібрали у Фінляндії.

Після Другої світової війни комуністи знову вдалися до терору голодом, який тривав до весни 1947 року. Тут же знаходилася центральна садиба підприємства для примусової роботи — «колхоз імені Леніна», за яким було закріплено 5639 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 4892 га орної землі. З 1970-их років це були багатогалузеві господарства, де вирощували зернові і технічні культури, займалося м'ясо-молочним тваринництвом для прогодівлі комуністів.

На початку 1970-х населення становило все ще поважну цифру — 2359 осіб[8]. Нині в селі живе 963 мешканці[1].

Інфраструктура

На 2020 рік у селі є загальноосвітня школа, яку з 2019 року перевели на неповну середню, клуб, ФАП, кілька магазинів, парафія Православної Церкви України на честь Покрова Пресвятої Богородиці (настоятель — отець-капелан Олександр Мужук). У селі два діючі цвинтарі — Старе й Нове.

Працюють сільськогосподарські підприємства «Темп» і «Зоря».

Відомі особи

У Рожнівці народилися:

  • Бусенко Олександр Трохимович (1936)) — український науковець, доктор біологічних наук, професор кафедри технології виробництва молока та яловичини Національного університету біоресурсів і природокористування.
  • Смоляр Микола Іванович — доктор медичних наук.
  • Ольга Топчій — депутатка Верховної Ради УРСР.
  • Степан Харченко — герой СССР.

Поширені прізвища: Топчій, Цокур, Буренко, Йовхименко, Гальченко, Грек, Шарудило, Заяць, Козел.

Див. також

Примітки
  1. Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
  2. Маршрут від Чернігова до Рожнівки. Розрахунок Карта Онлайн
  3. Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Рожнівка
  4. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст.uk 623 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
  5. Карта границ губерний России конца 18 века. www.etomesto.ru. Процитовано 10 грудня 2021.
  6. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 48 : Черниговская губерния : ... по сведениям 1859 года. - 1866.. elib.shpl.ru. Процитовано 10 грудня 2021.
  7. Рожнівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  8. Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.