Роман Абрагам

Народився у Львові. 1910 року закінчив єзуїтську гімназію в місті Хирів (тепер Старосамбірського району Львівської обл.).

Навчався у Львівському університеті на філософському та правничому факультетах.

1915 року здобув звання доктора права і політичних наук.

Брав участь у діяльності «Бартошевих дружин» та Союзу польської молоді «Зет».

Під час Першої світової війни служив у кавалерії австрійської армії, 1916 одержав звання підпоручника, 1917 — поручника.

У листопаді 1918 — учасник польсько-українських боїв за Львів. Створив власний відділ, який вів бої за залізничний вокзал, у середмісті та на Персенківці. Відділ під командуванням Абрамовича першим серед польських підрозділів 22 листопада 1918 вступив на львівську площу Ринок і вивісив над ратушею польський прапор[1].

Від січня 1919 командував окремим батальйоном, полком й оперативною групою у складі дивізії Владислава Сікорського, що вела бойові дії в Галичині.

У польсько-радянській війні 1920 командував окремим відділом, який воював на південно-східному фронті, зокрема брав участь у битві під Задвір'ям поблизу Львова, названій «польськими Фермопілами» (Абрагам під час фінальної фази цієї битви перебував у шпиталі).

1920–1921 виконував обов'язки офіцера для спеціальних доручень при Генеральному штабі. 1921 одержав звання майора і був підряджений у Верхню Сілезію, де організував допомогу повсталим полякам.

1922–1927 викладав у Вищій військовій школі у Варшаві, зокрема очолював кафедру загальної тактики.

1928 прийняв командування над 26-м уланським полком у Барановичах. Від березня 1929 — командувач кавалерійських бригад «Торунь» і «Бидгощ», а від квітня 1937 — Великопольської кавалерійської бригади в Познані. 1938 одержав звання бригадного генерала.

Під час німецько-польської війни 1939 очолював кавалерійську бригаду в складі армії «Познань».

Від 15 вересня 1939 керував оперативною групою «Абрагам», до складу якої входили Великопольська і Подільська кавалерійські бригади.

23 вересня 1939 очолив Збірну кавалерійську бригаду, яка воювала під Варшавою. Важко поранений, Абрагам потрапив до шпиталю, де 15 жовтня 1939 його арештувало гестапо. Був ув'язнений у Познані, а згодом у таборах Кротошин, Кьонігштайн, Йоганнисбрунн і Мурнау.

Звільнений американськими військами 30 квітня 1945. У жовтні 1945 повернувся до Польщі. 1950 вийшов на пенсію. Від 1956 разом із генералом Мечиславом Борутою-Спеховичем неодноразово порушував питання про захист Цвинтаря «орлят» у Львові, був співавтором меморандуму стосовно цього до прем'єр-міністра Польщі Юзефа Циранкевича та радянського лідера Леоніда Брежнєва.

Відзначений багатьма польськими бойовими нагородами. Помер у Варшаві.