Рудольф Кох-Ерпах

Рудольф Кох (нім. Rudolf Koch)[1] народився 9 квітня 1886 в столиці баварського королівства Мюнхені в родині німецького військового, генерал-майора Антона Коха (1854–1926).

У липні 1904 молодий Рудольф поступив до військової гімназії, звідки випустився через півроку у званні фенріха й прибув для подальшого проходження служби до 2-го баварського уланського полку «Кеніг» (нім. Königlich Bayerisches 2. Ulanen-Regiment „König“), де служив до квітня 1910. З 1 березня 1905 по 7 лютого 1906 паралельно проходив навчання у військовому училищі Мюнхена. 6 березня 1906 отримав перше офіцерське звання лейтенанта. 22 квітня 1910 переведений для проходження служби до 6-го королівського баварського шеволежерського полку «Принц Альбрехт Прусський» (нім. Königlich Bayerisches 6. Chevaulegers-Regiment „Prinz Albrecht von Preußen“), у якому служив до початку Першої світової війни. В період з 1 жовтня 1912 до 31 липня 1914 одночасно навчався у Мюнхенській військовій академії.

За часів Першої світової війни служив ад'ютантом у штабі III-го Баварського армійського корпусу, потім відправлений до німецького штабного елементу на Близькій Схід, у Персію. Літом 1916 року прикомандирований, як штабний офіцер зв'язку, до XII-го австро-угорського корпусу, потім Південної та 3-ї армії союзників.

З осені 1916 до кінця війни проходив службу на різних штабних посадах, у листопаді 1917-січні 1918 — командир батальйону 16-го Баварського резервного піхотного полку. Війну закінчив штабним офіцером у групі армій «Кронпринц Рупрехт».

У післявоєнний час змінив багато посад у різних штабних, навчальних та допоміжних структурах. У 1923–1927 — командир ескадрону 17-го гірсько-піхотного полку. З 1 вересня 1929 до 1 жовтня 1932 — командир цього полку. З 1 листопада 1932 — начальник штабу 1-ї кінної дивізії Рейхсверу, далі — командир 3-ї кінної бригади.

З приходом нацистів до влади продовжив службу в лавах Збройних сил, з 15 жовтня 1935 — командир 8-ї піхотної дивізії Вермахту.

На чолі цій дивізії Р.Кох-Ерпах вступив у Другу світову війну. У вересні 1939 році він командував піхотною дивізією під час вторгнення в Польщу. 23 вересня 1939 генерал-майор Кох-Ерпах під час битви за Краснобруд був захоплений польськими військами в полон, звідки незабаром був звільнений у зв'язку з закінченням військових дій.

24 червня 1940, за вміле керівництво військами в ході битви за Францію, командир 8-ї німецької піхотної дивізії був нагороджений Лицарським хрестом Залізного Хреста.

З 1 листопада 1940 по 1 березня 1941 року генерал-лейтенант Р.Кох-Ерпах командувач LX-го командування у Франції та нетривалий термін (1 квітня — 1 травня 1941) XXXV-го командування особливого призначення в Генеральній губернії.

З 1 травня 1942 по 26 січня 1945 року генерал кінноти Кох-Ерпах командувач VIII-го військового округу зі штаб-квартирою для цього військового округу в Бреслау. До району його відповідальності входили Сілезія, Судетська область, частина Моравії і частина південно-західної Польщі. Військовий округ припинив свою діяльність у лютому 1945 року у зв'язку з наступом радянських військ.

З 16 лютого по 10 квітня 1945 року він недовго був командиром LVI-го танкового корпусу, який вдруге формував після розгрому танкового корпусу радянськими військами у січні 1945 в боях під час Вісло-Одерської операції. На чолі цього корпусу генерал Р.Кох-Ерпах бився у Верхньо-Сілезькій операції. У березні 1945 року Кох-Erpach і його штаб були оточені Червоної Армії під Оппельн — сучасне Ополе. Щоб вирвати його звідти, генерал-фельдмаршал Фердинанд Шернер наказав естонському офіцеру СС, оберсту, виконуючому обов'язки командира 20-ї гренадерської дивізії СС Альфонсу Ребане вивести командування корпусу з оточення. Ребане за допомогою 4 естонських добровольців зі своєї дивізії вивів генерала Р.Кох-Ерпаха з його штабом без втрат до німецьких військ. По рекомендації генерала за такий подвиг оберст А.Ребане був нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста Залізного Хреста.

Останні тижні війни, генерал кінноти Р.Кох-Ерпах керував XI-м військовим округом. З 6 до [8 травня] 1945, після потрапляння генерала Г.Ферча до полону, був командувачем 1-ї польової армії Вермахту, війська якої билися в Баварії, й відступали до Дунаю, де врешті-решт 8 травня 1945 капітулювали американцям.

Рудольф Кох-Ерпах перебував в американському полоні з 8 травня 1945 до 1948 року. Після визволення мешкав у Німеччині. Помер 28 листопада 1971 у Карлсруе.

• Медаль принца-регента Луїтпольда
• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден «За заслуги» (Баварія) 4-го класу з мечами і короною
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 3-го класу з військовою відзнакою і золотою пряжкою
• Срібна медаль «Ліакат» з шаблями (Османська імперія)
• Військова медаль (Османська імперія)
• Орден «За військові заслуги» (Болгарія), офіцерський хрест
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Лицарський хрест Залізного хреста (24 червня 1940)
• Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» (15 серпня 1942)
• Німецький хрест в сріблі (24 листопада 1944)

• Філіпп Клеффель
• Вілібальд фон Лангерманн
• Франц Кресс фон Крессенштайн
• Едвін фон Роткірх унд Трах
• Максиміліан фон Вейхс
• Еріх Гепнер

• Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas, 2000. ISBN 3-7909-0284-5.
• Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
• Dermot Bradley (Hrsg.): Die Generale der Heeres 1921–1945. Die militärischen Werdegänge der Generale, sowie der Ärzte, Veterinäre, Intendanten, Richter und Ministerialbeamten im Generalsrang. Band 7: Knabe-Luz. Biblio Verlag. Bissendorf 2004. ISBN 3-7648-2902-8. S. 48-50.
• Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Hrsg.: Reichswehrministerium. Mittler & Sohn Verlag. Berlin 1924. S. 142.
• Klaus D. Patzwall, Veit Scherzer: Das Deutsche Kreuz 1941–1945. Geschichte und Inhaber. Band II. Verlag Klaus D. Patzwall. Norderstedt 2001. ISBN 3-931533-45-X. S. 546

• Koch-Erpach, Rudolf. на lexikon-der-wehrmacht.de. (нім.)
• Rudolf Koch-Erpach. на desertwar.net. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 9 грудня 2014. (англ.)
• General der Kavallerie Rudolf Koch-Erpach. на geocities.ws. (англ.)
• Koch-Erpach, Rudolf — нагороди генерала кінноти Кох-Ерпаха (англ.)