Румунський лей

Назва лей походить від нідерландської монети «leeuwendaalder», що проникла на Балкани та в Румунію і Молдову у XVII столітті. На монеті було зображено лева, через що мешканці Румунії та Молдови називали її «леями», а мешканці Болгарії — «левами». Таку назву й отримали валюти цих трьох країн (див. також Молдовський лей та Болгарський лев).

Монета номіналом 5 лей 1883 року карбуванння. На аверсі профіль короля Кароля I.

Найперший лей на території сучасної Румунії був запроваджений у 1867 році в Об'єднаному князівстві Волощини і Молдови, він дорівнював 5 грамам срібла 835 проби або 0,29032 грама золота. У 1878 році Королівство Румунія в одностороньому порядку прийняло золотий стандарт Латинського монетного союзу. Тоді поряд з румунськими монетами широко використовувалися французькі монети номіналом 20 франків. Також в обігу перебували монети турецької ліри, рублі Російської імперії та британські соверени.

Банкнота номіналом 500 лей 1936 року друку із зображенням короля Кароля II.

Румунія припинила дію золотого стандарту у 1914 внаслідок Першої світової війни. Це призвело до поступового знецінення лея. 7 лютого 1929 року був встановлений фіксований курс на рівні 167,20 лей за 1 долар США, 5 листопада 1936 — 135,95, 18 травня 1940 — 204,29, 31 березня 1941 — 187,48. Під час алянсу Румунії з Нацистською Німечинною в роки Другої світової війни лей був прив'язаний до райхсмарки спочатку на рівні 49,50 лей за 1 райсмарку, а в квітні 1941 опущений до 59,5 лей за 1 райхсмарку. Протягом радянської окупації лей був прив'язаний до рубля СРСР на рівні 100 лей за 1 рубль.

Після війни лей сильно знецінився, як наслідок, 15 серпня 1947 була проведена деномінація у співвідношенні 20 тис. до 1. 28 січня 1952 була проведена ще одна деномінація, на цей раз курс обміну «старих» леїв на «нові» варіювався в межах 20—400 до 1 в залежності від типу конвертованого активу (готівка, депозити, кредити чи інші).[1][2]

Банкнота номіналом 10 лей 1966 року випуску.

Від 1970 до 1989 року офіційний курс румунської валюти до іноземних валют встановлювався урядом і використовувався для зовнішньої торгівлі але іноземні валюти були недоступні для звичайних громадян. Володіння іноземною валютою було заборонене законом і каралося ув'язненням терміном до 10 років (в залежності від суми). Ця негнучкість фінансової політики у поєднанні з постійним економічним спадом у 1980-х роках призвела до дефіциту в країні основних товарів і введення у 1986-87 роках квотної системи розподілення продуктів харчування. Це в свою чергу стало головним чинником повалення комуністичного режиму Чаушеску під час революції 1989 року.

На початку 1990-х, через легалізацію іноземної валюти та неуспішність реформ, розмір інфляції в країні виріс до 300% річних у 1993. Як наслідок у вересні 2003 року 1 євро коштувало більше 40 тис. лей. Надалі, внаслідок ряду успішних кроків по монетарній політиці наприкінці 1990-х та на початку 2000-х, інфляція в Румунії поступово спадала і становила менше 10% річних у 2015.

Сучасний румунський лей прийшов на зміну попередньому лею в результаті реформи, яка була проведена 1 липня 2005 року. В наслідок реформи відбулася деномінація лея в 10 тис. разів. Старі банкноти і монети були законними платіжними коштами до 31 грудня 2006 року. Нові румунські банкноти виготовлені з полімеру, що не тоне у воді. Їх також дуже важко перегнути, вони легко мнуться та повертаються в попередній стан. Завдяки цим властивостям румунську валюту надзвичайно важко підробити.

Після вступу до Європейського Союзу у 2007 році, Румунія планує перехід на Євро. Наразі в країні ведуться дебати щодо дати переходу. В березні 2018 повідомлялося про плани перейти на євро до 2024 року.[3]

Подані зображення поточної серії монет та банкнот.

Станом на 18 лютого 2022, валютний курс румунського лея (за даними НБУ, ЄЦБ та МВФ) становить 0,1535 лея за 1 гривню (6,514 гривень за 1 лей), 4,943 лей за 1 євро та 4,353 лей за 1 долар США.

Графік валютного курсу відносно євро (з 1999 року)

• Національний банк Румунії (рум.) -(англ.)