Рундальський палац

Парадна брама Рундальського палацу на 2007 рік.

Палац побудований на замовлення фаворита російської імператриці Анни Іоанівни — канцлера Ернста-Йоганна фон Бірона. Ще з 1733 р. за наказом Бірона були придбані землі між Мітавою і стародавньою фортецею Бауска. В місцині Руєнталь залишився дерев'яний будинок. Поряд була стара діброва, яка мала стати частиною майбутнього парку. Палац вирішили будувати на місті дерев'яного будинку, але з каменю і в розкішному стилі бароко.

Випадково збереглися проектні кресленики палацу: фасади, поземний план чотирикутної споруди з парадним двором тощо. Вони датовані 1734–1736 рр.(зберігаються в місті Відень, Альбертіна).

Трохи старомодний за розплануванням, палац мав свідчити про могутність володаря і його багатство. Ділянку обмежував рів, через який перекинули міст. Візитерів мала зустрічати проїзна вежа, що лише нагадувала замковий донжон, але розкішна, як дзвіниця барокової церкви. Пізніше її зруйнують і замінять бароковою брамою з кованою решіткою. За брамою йшов парадний двір, що приводив до головного входу, зорієнтованого на південь.

Садовий фасад палацу.

Швидкі політичні зміни і арешт герцога Бірона спричинили зупинку в будівництві. Палац залишився недобудованим в другорядних частинах. Але первісне ядро ансамблю реалізувати вдалося. Растреллі добудує деякі частини будівлі лише у 1760-ті роки, після своєї вимушеної відставки і виїзду з Петербурга.

У 1795 р. Російська імперія анексувала цю територію і приєднала до свого складу. Палац був подарований фавориту імператриці Катерини ІІ — В. Зубову. Пізніше стала володінням графа Шувалова, в родині якого була до більшовицького перевороту 1917 р.

Один з відновлених інтер'єрів палацу. Інші — значно скромніші.

Розпочата наприкінці 20 століття реставрація палацу триває й досі. За планом, буде відновлений весь комплекс з садом бароко. Відновлені парадні сходи, частина інтер'єрів. Палац почали наповнювати картинами 18 століття, стародавніми меблями, скульптурами, предметами декоративно-ужиткового мистецтва. Відновлена частина барокового саду за старими планами. Комплекс став музеєм і місцем зустрічей президентів Латвії з закордонними політичними діячами.

Універсально обдарована особа, Вартоломей Растреллі проектував палаци і театри, паркові павільйони, церкви, виступав як інженер і ландшафтний архітектор.

Розплануванням садів він почав займатися ще під час своєї першої роботи в Стрельні на побудові парадної царської резиденції. Пізніше майже кожний його великий проект супроводжували плани садів

• біля Літнього палацу імператриці Єлизавети (не існує)
• в Аненгофі (Німецька слобода в Москві, не існує)
• на місті сучасного Марсового поля в Петербурзі (Променад з каскадом, не існує)
• регулярні частини в парку Царського Села (збережені)
• сади біля Смольного монастиря тощо.

До найкращих зразків саду бароко належить і розпланування саду бароко біля Рундальського палацу. Осьова побудова поєднує шлях до палацу, сам палац, сад бароко і просіку в діброві. Регулярна частина обмежена ровом з водою і прикрашена фонтанами. П'ять променів алей ускладнені двома зустрічними, діагональними алеями, що вели до галявин з парковими павільйонами. Частина їх відновлена при реставрації.

• Аркин Д. «Растрелли», М, 1954 (рос)
• Денисов Ю. Петров А."Зодчий Растрелли", материалы к изучению творчества, Л, 1963,(рос)
• Панорама искусств, М, «Сов.художник», 1979 (рос)
• Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)
• Овсянников. Ю. « Франческо Бартоломео Растрелли », Л. «Искусство», 1982, серия «Жизнь в искусстве» (рос)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рундальський палац

• Офіційна сторінка музею Руандальського палацу