Русько-мадярський словарь
«Ру́сько-мадя́рський слова́рь» (угор. «Rutén-magyar szótár») — виданий Василем Чопеєм 1883 року в Будапешті перший русько-угорський словник на Закарпатті, чий реєстр нараховує близько 20 тисяч слів, відображаючи лексичний склад українських говорів.
 Титульна сторінка «Русько-мадярського словаря» Ласлова Чопея | |
| Автор | Ласлов Чопей |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Русько-мадярский словарь |
| Країна | Австро-Угорщина |
| Мова | Українська |
| Місце | Будапешт |
| Видано | 1883 |
| Сторінок | 445 |
Сутність
Починається цей словник цікавою й важливою передмовою, у якій автор популяризує думки різних науковців[1] про українську мову: «Во своїх працях бізовно і без сумніву доказали, же руський язик має на то право, обы го за самостайного держали»; «А ті, што на тім стоять ожь руський язик лишень нарічіє російського, ті не суть філологи, ай славянофіли (панславісти), не учений присуд, ай політична партія».
За твердженням В. Чопея, закарпатські русини говорять гірським піднаріччям червоноруського наріччя української мови.
Про мету і характер словника автор пише, що він спочатку «держав єм ся трьох пунктів»:
- «Змагав єм ся кілько лем мож, много руських слів зібрати»;
- «Брати слова із церковного язика, котрі щоденноє уживаня мають»;
- «Зібрати і дакілько російських слів».
Джерела
Джерелами для руської частини словника були:
- Я. Головацький, «Народные песни Галицкой и Угорской Руси» 1878 року;
- М. Драгоманов, «Малорусские народные предания и рассказы» 1876 року;
- Граматики руської мови М. Лучкая, М. Осадца, О. Огоновського;
- «Німецько-руський словарь» О. Партицького;
- Посібники для шкіл, записи народної мови самим автором, різні книжки культово-релігійного письменства, писані старослов′′янською мовою.
Критика
 |
[У словнику] є слова цілком книжні, взяті видимо з того «мудрено-зложеного язика», про який каже автор у передмові; багато слів мадярських, що вживаються серед мадярських Українців. |  |
— Б. Грінченко | ||
Серед явних мадяризмів укладач «Словаря української мови» зазначив такі: асталош, багарія, бадогош, байускеня, бараччач, баршон, бачі, баюси, безег, бечеліш тощо. У той самий час у «Русько-мадярськоиу словарі» є такі слова, що їх немає в Грінченковім словнику, як-от (із переліку слів на «П»): пажить, пайташитися, пайташка, пайташ, пакель, пакля, паланок, паливка, Палестина, палило, палитель, палочка, палош, пальенка, пальцеобразний, палінчатий тощо.
Прикре враження робить хіба що закінчення передмови, де писано, що «Руський нарід любить свою віру, но любить і Мадярську країну і мадярів, і дуже ся радує тому, кедь і його сини знають по-мадярськи. Бодай би сеся книга з успівом помагала досягнути русинам сесю через них так жадану ціль!»
Онлайн-версії
- Pdf версія в мережі: archive.org (pdf), mediafire (pdf).
Примітки
- Це праці Ф. Міклошича, Ф. Малиновського, П. Лавровського, В. Даля, О. Максимовича, О. Потебні, П. Житецького, О. Пипіна, М, Костомарова тощо.
Джерела
- Артем Москаленко. Нарис історії української лексикографії. — Київ : Радянська школа, 1961. — С. 80-83.