Партицький Омелян Йосипович

Життєпис

Народився в селі Тейсарові[2][3] (пізніше — Жидачівського повіту, від 17 липня 2020 Стрийського району) в сім'ї священника о. Йосипа Партицького (нар. 1804[4][5], пароха в Тейсарові з 1825 по 1879 рік).

Дуже рано покинув батьківську хату. Початкову освіту здобув у місті Стрию. Вчився в Бернардинській гімназії[6], Львівській духовній семінарії,[7] у Львівському університеті, який закінчив у 1863 (за іншими даними, в 1864[7]) році. Іспити склав на відмінно; одержав три дипломи: етнографа, історика, педагога і мовознавця української літератури. Викладав у Чернівцях, цісарсько-королівській Тернопільській гімназії (вчитель української та класичних мов,[7] 1864—1868 рр.), Академічній ґімназії у Львові (1868—1871 рр.), Львівській учительській семінарії (1871—1895 рр.).

У Тернополі разом з Володимиром Лучаковським, Василем Ільницьким, Євгеном Згарським створив літературний гурток.[7]

Один з лідерів народовецького руху в Галичині, редактор «Газети шкільної» (видавав власним коштом,[7] 1875—1879 рр.), «Зорі» (двотижневий, заснував, шість років видавав власним коштом[8] 1880—1885 рр.).

Автор підручників з мови, літератури, видав «Нѣмєцко-руский словаръ», «Старинну історію Галичини» (1894 р.). Переклав «Слово о полку Ігоревім» (1884 р).

Сповідував ідеї «народовців», один із засновників, почесний член культурно-освітньої організації «Просвіта», заступник голови першого головного відділу товариства, 1874 року виконував його обов'язки. 1875 року — делегат від головного виділу на заснуванні першої філії «Просвіти» в селі Бортниках Бібрецького повіту (сучасний Жидачівський район).

Разом з Анатолем Вахнянином видавав у 1877—1879 роках «Письмо з Просвіти». Під його впливом частина студентської молоді змінювала погляди з москвофільських на народовські (зокрема, Володимир Масляк[9]). Матеріально підтримував студентську молодь, зокрема, Івана Франка.[7]

Для покращення здоров'я в останні роки життя їздив на лікування до Одеси[6], відпочивав і лікувався в Карлових Варах (Карлсбаді, зокрема, в 1894 році)[10].

Раптово помер[6] 1 лютого 1895 року у Львові[11][12]. Похований на 14 полі Личаківського цвинтаря.[джерело?]

Творчість

1863 року в літературному збірнику «Галичанинъ» надруковано твір Омеляна Партицького, написаний народною мовою,— «Червона Русь в часах передісторичних». У цьому збірнику опублікував статтю про походження Руси, надрукував дві поезії; статті започаткували працю як історика над історією Руси. 1884 року друком вийшла величезна студія «Старинна історія Галичини».

Збирав етнографічні матеріали, помістив у «Правді» — 1868 р.: «З уст народна: гагілки, коляди», в «Газеті шкільній» за 1877 р.: «Заговори у Русиків», «Рахманьский Великдень».

У 1875—1879 рр. надрукував ряд статей про виховання: «Гадки про виховання домашнє» (1877), «Листи о вихованню» (1879), працював у комісії з видання шкільних книжок. Видав гарно укладені читанки для народних шкіл, працював над граматиками: «Руска читанка для нижчих кляс середніх шкіл» (1871), «Руский буквар для шкіл людових» (1876), «Руска читанка для третьої кляси шкіл народних»(1878), «Граматика руского язика для ужитку в школах людових»(1880).

Видання граматики 1880 року з погляду методики вважалося одним із найкращих видань граматик «рускої (української) мови» того часу.

Вшанування пам'яті

У рідному селі Тейсарові:

  • коштом односельців перед школою встановлено пам'ятник Омеляну Партицькому
  • його іменем названа одна з вулиць села

У Жидачеві:

  • ґімназія Жидачева (Удеча) названа його іменем

Примітки

  1. Личаківський некрополь — С. 203.
  2. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1842. — Leopoli, 1842. — P. 32, 275. (лат.)
  3. Іноді — село Тейсарова, див.: Омелян Партицький // Жидачівська районна бібліотечна система.
  4. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1842. — Leopoli, 1842. — P. 32. (лат.)
  5. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1878. — Leopoli, 1878. — P. 101. (лат.)
  6. Омелян Партицький // Жидачівська районна бібліотечна система. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 січня 2013.
  7. Пиндус Б., Ханас В. Партицький Омелян Йосипович… — С. 33.
  8. Архівовано 11 травня 2011 у Wayback Machine.К. Тищенко. «Скандинавщина в давній Руси»: погляд із сучасности
  9. Боднарук І. Бучацький Парнас // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. Ню Йорк Лондон Париж Сидней Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 101.
  10. Karlsbader Kurliste. — 1894. — № 359. — S. 2. (нім.)
  11. Дзвін. — 1995. — С. 149.
  12. Є інші дати: 20 січня (див.: Пиндус Б., Ханас В. Партицький Омелян Йосипович… — С. 33.), 21 січня (див.: Омелян Партицький // Жидачівська районна бібліотечна система).

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.