Рябченко Сергій Васильович
Сергі́й Васи́льович Ря́бченко (1 червня 1923, Олександрія, СРСР — 27 червня 1992, Одеса, Україна) — український художник-графік[1].
Рябченко Сергій Васильович | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Народження |
1 червня 1923 Олександрія, Камінь-Каширський район, Волинська область, Українська СРР, СРСР або Олександрія, Катеринославська губернія, Українська СРР, СРСР | |||
Смерть | 27 червня 1992 (69 років) | |||
Одеса, Україна | ||||
Країна |
Україна СРСР | |||
Жанр | Графіка | |||
Навчання | Одеське художнє училище (1953) | |||
Діяльність | графік, художник-гравер, художник | |||
Напрямок | реалізм, соціалістичний реалізм | |||
Вчитель | Муцельмахер Мойсей Давидович | |||
Діти | Рябченко Василь Сергійович | |||
Родичі | Рябченко Степан Васильович | |||
Нагороди | ||||
|
Життєпис
Сергій Васильович Рябченко народився 1 червня 1923 року в місті Олександрія Кіровоградської області[2].
З дитинства любив малювати. Роки молодості співпали з початком Великої Вітчизняної війни. На фронті під час затишшя робив замальовки своїх бойових побратимів[3]. Як учасник Другої світової війни нагороджений орденом Червоної Зірки, орденом Вітчизняної війни; медалями: «За відвагу», «За взяття Будапешта» і «За взяття Відня»[4][5].
Після демобілізації Сергій Рябченко повертається в Олександрію і працює в управлінні комплектування обладнання тресту «Українавугілля»[3], потім переїжджає до Одеси і в 1947 році вступає до Одеського художнього училища[6]. Його вчителями за фахом стають — Л. О. Мучник, М. К. Поплавський, М. Д. Муцельмахер[6]. На дипломному курсі художник знайомиться зі своєю майбутньою дружиною, студенткою педагогічного училища — Ольгою Степанівною Рябченко[7]. У 1953 році закінчує навчання в училищі[6].
У 1954 року дебютує на республіканській виставці, з 1956 року бере участь зарубіжних виставках, з 1957 у всесоюзних[2].
З 1959 року — член Спілки художників СРСР[7].
Помер 27 червня 1992 року в Одесі[1].
Творчість
Сергій Рябченко визнаний одним з провідних графіків України[3]. Він працював в галузі станкової графіки у техніках малюнка, офорту, ліногравюри, літографії, акварелі. До основних творів художника відносяться: серія офортів і ліногравюр «Пейзажі Одеси» (1954—1961); серія літографій «Військовий флот» (1959—1960); серія ліногравюр «Легендарні герої війни» (1963—1965) тощо[8].
Колекції
- Національний художній музей України (Київ, Україна)
- Одеський художній музей (Одеса, Україна)[6]
- Луганський обласний художній музей (Луганськ, Україна)[9]
- Сімферопольський художній музей (Сімферополь, Україна)[10]
- Севастопольський художній музей імені М. П. Крошицького (Севастополь, Україна)[11]
- Сталінградська битва (музей-заповідник) (Волгоград, Росія)[12]
- Новокузнецький художній музей (Новокузнецьк, Росія)[13]
Сімейна династія
- Син — Василь Рябченко (нар. 1954) — український художник, одна з ключових фігур сучасного українського мистецтва і Нової української хвилі.
- Онук — Степан Рябченко (нар. 1987) — український медіа-художник, працює в області цифрового мистецтва, концептуальної архітектури, скульптури і світлових інсталяцій.
Література
Примітки
- Рябченко Сергей (1923 - 1992). Вiкна-Одеса (рос.). 2013. Процитовано 7 липня 2020.
- РЯБЧЕНКО Сергей Васильевич. rusmuseumvrm.ru. Процитовано 7 липня 2020.
- Рябченко Сергій Васильович – художник-графік, член Спілки художників України. Центральна міська бібліотека Місто Олександрія (укр.). 9 червня 2020. Процитовано 7 липня 2020.
- Рябченко Сергей Васильевич. podvignaroda.ru (рос.). Процитовано 7 липня 2020.
- Рябченко Сергей Васильевич. https://pamyat-naroda.ru/ (рос.).
- Лідія Наумівна Калмановська (1974). У Н. Ф. Кагарлицький. ОДЕСЬКИЙ ХУДОЖНІЙ МУЗЕЙ. Графіка. Скульптура (рос.). Книжкова фабрика «Жовтень» республіканського виробничого об'єднання «Поліграфкнига» Держкомвидаву УРСР, Київ, Артема, 23а.: «Мистецтво». с. 157–158.
- ВАСИЛИЙ РЯБЧЕНКО О ВАСИЛИИ РЯБЧЕНКО. МіТЄЦ (рос.). 10 жовтня 2019. Процитовано 7 липня 2020.
- Одесский художник Сергей Рябченко: настоящее искусство не стареет : Одесса : Новости : Викна-Одесса. Викна-Одесса: Художественная интернет-галерея. Процитовано 7 липня 2020.
- Колекція. Луганський обласний художній музей. lugartmuseum.com. Процитовано 7 липня 2020.
- Государственный каталог Музейного фонда Российской Федерации. goskatalog.ru. Процитовано 21 січня 2022.
- Государственный каталог Музейного фонда Российской Федерации. goskatalog.ru. Процитовано 21 січня 2022.
- Государственный каталог Музейного фонда Российской Федерации. goskatalog.ru. Процитовано 21 січня 2022.
- Государственный каталог Музейного фонда Российской Федерации. goskatalog.ru. Процитовано 6 жовтня 2020.