Рівняння Безу

В елементарнiй теорiї чисел, тотожнiсть (рiвняння) Безу (також використовують назву лема Безу) це наступна теорема:

Тотожнiсть Безу. Нехай i цілі числа з найбiльшим спiльним дiльником . Тодi iснують цiлi числа і такi, що . Бiльш точнiше, цiлi числа вигляду є дiльниками .

Найбiльшим спiльним дiльником двух нулiв прийнято вважати 0. Цiлi числа i називаються коефiцiєнтами Безу для ; вони не єдинi. Пара коефiцiєнтiв Безу може бути обчислена за допомогою розширеного алгоритму Евклiда i ця пара є однiєю з двох пар таких, що і . Рiвнiсть може мати мiсце лише за умови, що одне з або є кратним iншому.

Як приклад, найбiльшим спiльним дiльником 15 i 69 є 3, i можна записати .

Багато iнших теорем в елементарнiй теорiї чисел, таких як Лема Евкліда або китайська теорема про остачі, є наслiдками рiвняння Безу.

Кільце Безу — це область цiлiсностi, в якiй виконується рiвняння Безу. Зокрема, рiвняння Безу виконується в областi головних iдеалiв. Таким чином, кожна теорема, яка випливає з рiвняння Безу, є справедливою у всiх цих областях.

Структура розв’язку

Якщо i не є одночасно нулями, i одна пара коефiцiєнтiв Безу була знайдена (наприклад, за допомогою розширеного алгоритму Евклiда), то усi пари можна представити у виглядi

де — довiльне цiле число, — найбiльший спiльний дiльник чисел та , i дроби спрощено до цiлих чисел.

Якщо обидва i ненульовi, тодi рiвно двi з цих пар коефiцiєнтiв Безу задовольняють умови

а рiвнiсть може мати мiсце лише в тому випадку, якщо одне з та дiлить iнше. Це випливає з властивостi ділення з остачею: нехай задано два ненульових цiлих числа i , якщо не дiлить , то є рiвно одна пара така, що та , та iще одна пара така, що та .

Двi пари малих коефiцiєнтiв Безу, якi отримують iз вiдомої пари зафiксувавши у наведенiй вище формулi, будь-яке з двох цiлих чисел найближчих до .

Розширений алгоритм Евклiда завжди дає одну з цих двох мiнiмальних пар.

Приклад

Нехай i , тодi i маємо наступнi рiвняння Безу, де червоним позначено коефiцiєнти Безу для мiнiмальних пар i синiм для iнших:

Якщо — початкова пара коефiцiєнтiв Безу, тодi визначає мiнiмальну пару для та тобто i

Доведення

Нехай задано будь-якi ненульовi цiлi числа та i нехай . Множина не є порожньою, оскiльки вона включає або , або та )Оскiльки — непорожня множина натуральних чисел, то вона має мiнiмальний елемент принципом цiлковитого впорядкування. Щоб довести, що — найбiльший спiльний дiльник та , треба довести, що — спiльний дiльник та , i що для будь-якого iншого спiльного дiльника виконується нерiвнiсть .

Вiдповiдно до алгоритму Евклiда дiлення з остачею на отримуємо, що

Остача належить , оскільки

Таким чином, має вигляд , i отже . Але і — найменше натуральне число в : отже, остача не може належати , тому обов’язково . Це означає, що — дiльник . Аналогiчно, також є дiльником , і — спiльний дiльник та .

Нехай — будь-який спiльний дiльник та ; тобто iснують такi та , що і . Таким чином,

Тобто — дільник , а отже, .

Узагальнення

Для трьох або бiльше цiлих чисел

Тотожнiсть Безу можна узагальнити на випадок бiльш нiж двох цiлих чисел: якщо

тодi є цiлi числа такi, що

має наступнi властивостi:

  • — найменше натуральне число такого вигляду,
  • будь-яке число такого вигляду кратне .

Для многочленiв

Тотожнiсть Безу працює i у випадку многочленiв однiєї змiнної над деяким полем точно так само, як i для цiлих чисел. Зокрема, коефiцiєнти Безу та найбiльший спiльний дiльник можуть бути обчисленi за допомогою розширеного алгоритму Евклiда.

Оскiльки спiльнi коренi двох многочленiв є коренями їх найбiльшого спiльного дiльника, то тотожнiсть Безу i основна теорема алгебри дають наступний результат:

Для многочленiв i однiєї змiнної i з коефiцiєнтами над деяким полем iснують полiноми i b такi, що , тодi i лише тодi, якщо i не мають спiльного кореня в будь-якому алгебраїчно замкненому полi (зазвичай це поле комплексних чисел).

Узагальнення цього результату на випадок довiльної кiлькостi полiномiв та невизначених рiвнянь є Теорема Гільберта про нулі.

Для областi головних iдеалiв

Як зазначено у вступi, тотожнiсть Безу працює не тiльки в кiльцi цiлих чисел, але i в будь-якiй iншiй областi головних iдеалiв.Тобто, якщо — область головних iдеалiв, і — елементи , i є найбiльшим спiльним дiльником і , тодi в є елементи і такi, що . Причина у тому, що iдеал є головним i дорiвнює .

Область цiлiсностi в якiй виконується тотожнiсть Безу називається кiльцем Безу.

Iсторiя

Французький математик Етьєн Безу (1730–1783) довiв цю тотожнiсть для полiномiв.[1] Однак це твердження для цiлих чисел можна знайти вже в роботi iншого французького математика, Клода Гаспара Баше де Мезирiака (1581–1638).[2][3][4]

Див. також

Примітки

  1. Bézout, É. (1779). Théorie générale des équations algébriques. Paris, France: Ph.-D. Pierres.
  2. Tignol, Jean-Pierre (2001). Galois' Theory of Algebraic Equations. Singapore: World Scientific. ISBN 981-02-4541-6.
  3. Claude Gaspard Bachet (sieur de Méziriac) (1624). Problèmes plaisants & délectables qui se font par les nombres (вид. 2nd). Lyons, France: Pierre Rigaud & Associates. с. 18–33. На цих сторінках Баше доводить (без рівнянь) "Proposition XVIII. Deux nombres premiers entre eux estant donnez, treuver le moindre multiple de chascun d’iceux, surpassant de l’unité un multiple de l’autre." (Для заданих двох взаємнопростих чисел знайти найменше кратне кожного з них таке, що одне перевищує iнше на одиницю.) Ця задача (а саме, ) є окремим випадком рiвняння Безу i була використана Баше для розв’язання проблем, що з’являються на сторiнках 199 i далi.
  4. Див. також: Maarten Bullynck (February 2009). Modular arithmetic before C.F. Gauss: Systematizations and discussions on remainder problems in 18th-century Germany. Historia Mathematica 36 (1): 48–72. doi:10.1016/j.hm.2008.08.009.

Зовнiшi лiнки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.