Садовничий Віктор Антонович

Ві́ктор Анто́нович Садовни́чий[3] (нар. 3 квітня 1939 року, Краснопавлівка, УРСР) — радянський і російський математик, діяч російської вищої освіти. Ректор Московського державного університету імені Михайла Ломоносова з 1992 року, завідувач кафедри математичного аналізу механіко-математичного факультету МДУ, професор, віцепрезидент і академік Російської академії наук, іноземний член Національної академії наук України. Член партії «Єдина Росія».

Садовничий Віктор Антонович
Народився 3 квітня 1939(1939-04-03)[1] (82 роки)
Краснопавлівка, Лозівський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Країна  Росія
Діяльність математик, викладач університету
Галузь математичний аналіз, математика і теорія диференціальних рівнянь
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова і механіко-математичний факультет МДУd
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Вчене звання академік Російської академії наук і Prof.d
Науковий керівник Костюченко Анатолій Андрійовичd
Відомі учні Vladimir Evgenievich Podolskiid[2]
Знання мов російська
Заклад Московський державний університет імені М. В. Ломоносова
Членство НАН України, Російська академія наук і Європейська академія
Посада ректор Московського університетуd
Партія Єдина Росія і КПРС
Діти Q55104689? і Inna Sadovnichayad
Нагороди








почесний громадянин Москвиd

honorary doctor of the Voronezh State Universityd (1999)

honorary doctor of the University of Belgraded

Біографія

Віктор Антонович Садовни́чий[3] народився в смт Краснопавлівка Харківської області. Українець. Працювати почав 1956 року — на Донбасі, у Горлівці, де влаштувався на шахту «Комсомолець» — кріпильником.

1958 року вступив на механіко-математичний факультет Московського університету, потім аспірант, асистент, доцент, професор; заступник декана механіко-математичного факультету з наукової роботи, завідувач кафедри функціонального аналізу і його застосувань факультету обчислювальної математики і кібернетики (1981—1982), завідувач кафедрою математичного аналізу механіко-математичного факультету (1982), проректор університету (1982), перший проректор (1984).

23 березня 1992 року на альтернативній основі обраний ректором МДУ. Переобраний 1996, 2001, 2005. Згідно із законом 2009, вибори ректора МДУ скасовано[4].

1974 став доктором фізико-математичних наук, 1975 року — професором механіко-математичного факультету.

Академік Російської академії наук (1997, член-кореспондент з 1994), з 2008 року — віцепрезидент РАН, член бюро Відділення інформатики, обчислювальної техніки і інформатики РАН. Дійсний член низки науково-громадських професійних академій, зокрема Міжнародної академії астронавтики, Російської академії ракетних і артилерійських наук. Голова Вченої Ради МДУ. Президент Союзу ректорів Росії, що об'єднує майже 700 університетів і вищих навчальних закладів країни (1994). Президент Євразійської асоціації університетів, член Постійного комітету Конференції ректорів університетів Європи (CRE), заступник голови постійної комісії ЮНЕСКО в РФ, член низки інших міжнародних наукових і освітніх організацій. Член редколегій багатьох російських і міжнародних наукових журналів. Серед них «Вісник Московського університету» (серія «Математика. Механіка»), «Праці семінару імені І. Г. Петровського», «Інформатика і освіта».

Лауреат Державної премії СРСР (1989), премії імені Михайла Ломоносова (МДУ, 1973). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора (двічі), медалями СРСР, однією з найвищих нагород Франції — відзнакою Командора національного ордена Шани.

Наукові інтереси — математика, прикладна математика, інформатика. Основні результати: дано остаточне рішення задачі теорії слідів для звичайних диференціальних операторів, вирішено завдання отримання формул регуляризованих слідів для деяких загальних класів дискретних операторів, зокрема операторів з частинними похідними; створені системи алгоритмічного і програмного забезпечення рухомих тренажерів, що здійснюють динамічну імітацію керованого аерокосмічного польоту на всіх його етапах, включаючи невагомість, результати аналізу і синтезу цих процесів використані для практичної підготовки космонавтів на тренажерах, що діють; розроблені алгоритми обробки космічної інформації; побудовані ефективні методи фрагментації зображення, засновані на виділенні особливостей, і алгоритми відновлення зображення, що використовують значення функції тільки на межах областей фрагментації.

Близько 30 років читає на механіко-математичному факультеті основні курси лекцій «Математичний аналіз», «Функціональний аналіз» і інші. Керує загальномосковським семінаром із спектральної теорії, створений ним в 1967 р.

Підготував близько 40 кандидатів і 8 докторів наук.[джерело?] Опублікував близько 140 наукових праць, в тому числі 25 підручників, навчальних посібників і монографій, серед них підручники «Математичний аналіз» (у 2 томах, видано болгарською мовою), «Теорія операторів» (видано англійською мовою), навчальний посібник «Завдання і вправи з математичного аналізу», монографія «Математичні завдання динамічної імітації керованих польотів».

Має трьох дітей.

Нагороди і відзнаки

У 2009 з нагоди 70-річчя Віктора Садовничого президент України Віктор Ющенко нагородив його орденом «За заслуги» І ступеня «за визначний особистий внесок у зміцнення українсько-російського співробітництва у галузі освіти і науки, багаторічну плідну наукову і громадську діяльність»[5].

Почесний громадянин міста Москви (2008)[6]. Почесний громадянин Харківської області (2010)[7][3][6][8]. Почесний доктор Харківського університету з 1999 р.

Барельєфний портрет Садовничого в композиції «Видатні ректори МДУ», поряд з портретами Несмеянова і Петровського, з листопада 2011 р. прикрашає один із залів ротонди головної будівлі університету[9][10].

На його честь названо астероїд 7075 Садовничий[11].

Примітки
  1. http://russiapedia.rt.com/prominent-russians/science-and-technology/viktor-sadovnichy/
  2. Математична генеалогія — 1997.
  3. Почесний громадянин Харківської області, В. А. Садовни́чий часто відвідує своє рідне село. Земляки називають його з наголосом лише Садовни́чий або Садівни́чий, від садівни́к. У російській мові як слово садо́вник, так і похідне прізвище Садо́вничий мають інший наголос. Див.: «Голос Лозівщини» (2010); Краснопавлівська школа; Вони з Краснопавлівської глибинки
  4. Наталья Дубинина. Медведев отменяет выборы ректоров в МГУ и СПбГУ: Депутаты Госдумы сегодня единогласно приняли в первом чтении законопроект «О Московском государственном университете имени М. В. Ломоносова и Санкт-Петербургском государственном университете»: два крупнейших российских вуза наделяются особым статусом, но при этом теряют право самостоятельно избирать ректоров. Этот законопроект внес внес в Госдуму президент РФ Дмитрий Медведев на прошлой неделе — в субботу, 5 сентября // bfm.ru. Макроэкономика, 9 сентября 2009
  5. Указ Президента України № 187/2009 «Про нагородження В.Садовничого орденом „За заслуги“»
  6. Садовничий Виктор Антонович — ректор Московского государственного университета имени М. В. Ломоносова // Московский государственный университет имени М. В. Ломоносова
  7. Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Процитовано 07.09.2021. (укр.)
  8. Див.: «Голос Лозівщини» (2010)
  9. Барельеф Садовничего открыт в МГУ.
  10. Барельєфи Несмеянова, Петровського, Садовничого на сайті скульпторів Согоян.
  11. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.