Сандро Фазіні

Сандро Фазіні (псевдонім; також Олександр Фазіні; справжнє ім'я Срул Ар'євич Файнзільберг, пізніше Саул Арнольдович Файнзільбер; 4 січня 1893, Київ 1942, Аушвіц) — радянський, потім французький художник-сюрреаліст, ілюстратор і фотограф єврейського походження; член Об'єднання незалежних художників з 1917 року[3]. Брат письменника Іллі Ільфа.

Сандро Фазіні
фр. Alexandre Fasini
Народження 23 грудня 1892 (4 січня 1893)
Київ, Російська імперія
Смерть 22 липня 1942(1942-07-22)[1] (49 років)
  Аушвіц, Bielitzd, Провінція Верхня Сілезія, Німеччина, Німецький рейх[2]
Країна  Франція
Навчання Одеське художнє училище
Діяльність художник
Брати, сестри   Ільф Ілля Арнольдович

Біографія

Народився 23 грудня 1892 [4 січня 1893](18930104) року в місті Києві у сім'ї богуславського міщанина, дрібного банківського службовця Арнольда (Ар'є) Файнзільберга. Був старшим з чотирьох синів. Дитинство і молоді роки провів в Одесі[3].

Навчався в Одеському художньому училищі. У 19111912 роках працював в журналі «Крокодил»; у 19121913 роках в газеті «Южная неделя», у 19161917 роках в журналі «Театр і кіно»; ілюстрував альманахи «Срібні труби» (1915), «Сьоме покривало» (1916) і «Чудо в пустелі» (1917)[3]. В 1920-х працював художником в ЮгРОСТА під керівництвом Бориса Єфимова, де малював плакати а стилі Матісса на революційні теми.

У 19201921 роках працював в театрі «Червоний факел» (виконав ескізи декорацій до кількох авангардним вистав) і розписував інтер'єри модних тоді одеських літературно-поетичних кабаре, зокрема театру «Інтермедії» і кабаре «Канарейка» (1918), в дусі паризьких нічних театрів[3].

На початку 1922 року емігрував спочатку в Константинополь, потім до Франції. В Парижі виставлявся в знаменитих салонах Осінньому, Тюїрлі, Незалежних. Його світлини виставлялись на Всесвітній виставці в Парижі. У 1930-х почав серйозно займатися фотографією, в 1934 році отримав велике замовлення на рекламну фотозйомку хімічних фабрик, потім взяв участь з цією серією в виставці в Брюсселі. Його фотографії регулярно друкувалися в паризькому тижневику «Vu» за підписом Аl Fas і експонувалися на Міжнародній паризькій виставці у 1937 році[3].

Під час німецької окупації Парижа залишився в місті. 16 липня 1942 року разом з дружиною був заарештований і відправлений до концтабору Дрансі під Парижем, 22 липня художника і його дружину депортували в Аушвіц, де вони і загинули[3].

Роботи художника зберігаються в фондах Одеського історико-краєзнавчого музею, а також в приватних зібраннях Росії, Ізраїлю, США та Франції.

Примітки

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.