Свиязький Успенський монастир

Свиязький Богородице-Успенський чоловічий монастир — діючий чоловічий монастир Казанської єпархії Татарстанської митрополії Російської православної церкви (Московський патріархат), колиска православ'я Казанського краю і Поволжя. Є об'єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Свиязький Успенський монастир
55°46′12″ пн. ш. 48°39′08″ сх. д.
sviyazhsk-monastery.ru

 Свиязький Успенський монастир у Вікісховищі

Історія

Свиязький Богородице-Успенський чоловічий монастир був заснований в 1555 році одночасно з заснуванням Казанської єпархії. Засновником монастиря і його першим настоятелем став архімандрит Герман (Садирев-Полев), який пізніше став другим архієпископом Казанським, (1564- 1566) прославлений в лику святих як святитель Герман, Казанський чудотворець. Його мощі — головна святиня монастиря з 1592 року. Свиязький Богородице-Успенський чоловічий монастир — головний православний духовно-просвітницький і місіонерський центр Казанської єпархії і Середнього Поволжя протягом XVI—XVIII століть. За збереженими відомостями, друкарня для друку Святого Письма і богослужбових книг з'явилася в монастирі ще при святителі Германі — раніше, ніж друкарня Івана Федорова в Москві. У XVI—XVIII столітті монастир був найбагатшим в Середньому Поволжі і входив в число 20 найбагатших в Росії. За свиязьким архімандритом було закріплено 7-е місце за значимістю на Русі. На землях монастиря напередодні реформи 1764 року значилося 7200 чоловічих селянських душ — стільки ж, скільки у всіх інших монастирях Казанської єпархії, разом узятих. За монастирської реформи 1764 року монастир зведений в I клас — вищий для монастирів Російської імперії. До 1809 року був єдиним першокласним в Казанській єпархії (з 1809 року цей статус отримав і Казанський Богородицький монастир). Збідніння в XIX столітті міста Свиязька, а також наслідки секуляризації церковних земель 1764 року привели монастир до занепаду. Братія, колись перевищувала 100 чоловік, а до початку XX століття ледь сягала 20-25 ченців і послушників, доходи монастиря стали поступатися доходам інших монастирів єпархії. 9 серпня 1918 року червоноармійцями був по-звірячому вбитий без суду останній настоятель обителі — єпископ Свиязький Амвросій (Гудко)[1][2], прославлений в лику Собору новомучеників і сповідників Церкви Руської в 2000 році. В роки становлення радянської влади монастир був закритий і розграбований, а рака з мощами святителя Германа розкрита червоногвардійцями. Згодом, мощі приховали під престолом цвинтарного храму Ярославських чудотворців міста Казані, а в 2000 році знову повернуті в Свиязьк. За радянських часів територію обителі займала психіатрична лікарня, яка в 1994 році була виведена. У 1997 році Свиязький Богородице-Успенський чоловічий монастир був офіційно відроджений. 14 червня 2019 року в монастирі була відреставрована і відкрита меморіальна келія засновника монастиря святителя Германа (Садирева-Полева)[3]. 28 серпня того ж року митрополит митрополит Казанський і Татарстанський Феофан (Ашурков) освятив відреставрований Успенський собор монастиря[4]. 20 серпня в монастирі був відновлений пам'ятник преподобному Сергію Радонезькому, створений в кінці 1990-х років з благословення ігумена Кирила (Коровіна), проте втрачений при реконструкції монастиря — його виявили закопаним в землю біля вівтарної частини Успенського собору[5].

Архітектурний ансамбль

Ансамбль монастиря представляє унікальну історико-архітектурну цінність, по якій він не має собі рівних в Середньому Поволжі. Найдавніші його храми — Успенський собор (1561) і Нікольська трапезна церква (1556) з 43-метровою дзвіницею — визнані шедеври російського зодчества XVI століття. Особливо цінний для мистецтвознавців Успенський собор і його фрески того ж 1561 року. Це пам'ятник в стилі псковсько новгородських храмів (передбачувані архітектори Постник Яковлєв та Іван Ширяй). У XVIII столітті він отримав новий купол в стилі українського бароко і 12 візерункових барокових кокошників, але в іншому його вигляд XVI століття залишився незмінним. Фрески всередині собору займають загальну площу 1080 м². Це один з двох храмів Росії, де зберігся повний цикл настінного живопису епохи Івана Грозного (другий — собор Спасо-Преображенського монастиря в Ярославлі). Взагалі, російський фресковий живопис XVI століття відомий, головним чином, лише на прикладі названих соборів: збереглося багато давніших і пізніших фресок, але по XVI століттю є велика прогалина. У цьому сенсі, свиязькі розписи є всесвітнім раритетом. Найбільш знамениті їх композиції: «Вітчизна» («Новозавітна Трійця») в куполі, «Успіння Божої Матері» в вівтарі, «Розп'ятий Христос на грудях Бога Саваофа» в одному з вітрил зводу, «Хода праведних в рай», «Святий Христофор» (одна з небагатьох старовинних збережених фресок, де цей святий, згідно апокрифічною версією зображений з кінською головою). Унікальне і те, що розписи західної стіни не містять традиційної композиції геєни вогненної, зображуючи лише райські обителі. Інші пам'ятки монастиря відносяться до рубежу XVII—XVIII ст .: т. н. архієрейський, настоятельський і братський корпуси. Вознесенський надбрамний храм (кін. XVII ст.) і храм св. Германа Казанського і Митрофана Воронезького (XIX ст.) були зруйновані за радянських часів. Майже кілометрова огорожа монастиря, що надає йому вид кремля, відноситься до XVIII—XIX ст.

Схема

  1. Собор Успіння Пресвятої Богородиці
  2. Церква свт. Миколи Чудотворця
  3. Церква прп. Германа Казанського і прп. Митрофана Воронезького
  4. Церква Вознесіння Господнього над Святими воротами
  5. Архієрейський корпус
  6. Монастирське училище
  7. Братський корпус
  8. Огорожа
  9. Господарські ворота
  10. Баня
  11. Некрополь
  12. Господарський двір

Адреса та проїзд

Свиязьк, Зеленодольський район, Республіка Татарстан, 422500. Проїзд: від річкового вокзалу Казані до річкового вокзалу «Свиязьк». Проїзд: Федеральна автомобільна дорога М7 «Волга» (Горьковське шосе). Казань — Свиязьк (до 70 кілометрів, після моста через річку Свіягу і наступного за ним поста поліції (село Ісаково) побудована автомобільна розв'язка — поворот наліво, далі за вказівниками. Проїзд: Приміський залізничний вокзал Казані, західний напрямок електропоїздів, (наприклад: Канаш, Буа, Албаба, ж/д станції Свиязька), далі на автомобілі 15 км.

Офіційний сайт Свиязького Богородице-Успенського чоловічого монастиря: http://sviyazhsk-monastery.ru/

Галерея

Примітки

  1. ЦГА РТ, ф. 894, оп. 1, д. 692, рапорт благочинного 2-го округа монастырей архимандрита Феодосия о смерти Епископа Амвросия (от 27 нояб./ 10 дек. 1918 г.).
  2. Журавский А. В. Жизнеописание епископа Амвросия, настоятеля Успенского Свияжского монастыря // Жизнеописания новых мучеников Казанских. Год 1918-й. — 2-е изд., испр. и доп. — М. : Изд-во им. святителя Игнатия Ставропольского, 1996. — 203, [2] с с. — (Новомученики и исповедники российские)
  3. Мемориальная келья святителя Германа открылась сегодня в Свияжском монастыре / Патриарший совет по культуре. psk-mp.ru. Процитовано 17 червня 2019.
  4. Митрополит Феофан освятил Успенский собор Свияжского монастыря (рос.). Монастырский вестник. Процитовано 12 вересня 2019.
  5. В Свияжском монастыре в Татарстане восстановлен памятник прп. Сергию Радонежскому (рос.). Монастырский вестник. Процитовано 12 вересня 2019.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.