Свідзинський Анатолій Вадимович

Анатолій Свідзинський народився 1 березня 1929 р. в місті Могилів-Подільський на Вінниччині.

У 1930—1939 роках родина мешкала у Жмеринці, де батьки працювали на державних посадах: батько, Вадим Євтимійович, — економістом районного планового відділу, мати, Клеопатра Георгіївна, — вчителькою фізики. У 1939 році переїхали до Києва в надії на лікування старшої доньки Валентини. Тут змушені були перебути німецьку окупацію України. Від 1945 року родина мешкала у Львові.

Закінчив з відзнакою Львівський державний університет ім. І. Франка, фізико-математичний факультет, 1952 р. Захистив кандидатську дисертацію 1956 р. (науковий керівник — академік М. М. Боголюбов), докторську дисертацію 1972 р.

Працював у Харківському політехнічному інституті у 1956—1960 рр., у Фізико-технічному інституті низьких температур АН УРСР у 1960—1975 рр., від 1975 до 1993 рр. — у Сімферопольському університеті.

Перший ректор Волинського державного університету імені Лесі Українки (1993–1995)[1].

Завідувач кафедри теоретичної та математичної фізики Волинського державного університету (з 1993 р.).

Автор понад 100 публікацій в галузі теоретичної фізики, монографій та підручників, а також праць з культурології та націології. Дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка з 1998 р.

Мешкаючи у Сімферополі, брав активну участь у діяльності товариства "Экология и мир": науково обґрунтував шкідливість будівництва Кримської АЕС в сейсмічно небезпечній зоні, виступав з доповідями, брав участь у дискусіях у ЗМІ та під час зустрічей з громадськістю. 1987 року будівництво Кримської АЕС було припинене, а 1989 року прийнято рішення відмовитися від запуску станції.

Від 1990 року активний член Товариства української мови (згодом "Просвіта") в Сімферополі. Був висунутий на посаду голови обласної організації, від чого відмовився.

У 1993 році був обраний заступником голови проводу ОУН. Довгий час був членом проводу організації.

• Автор низки сатиричних та гумористичних новел (видані збіркою «Роки й обличчя» в Луцьку). Публікується, зокрема, в газеті «День», журналах «Дзвін», «Сучасність».
• Головний редактор громадсько-політичного часопису «Розбудова держави» (2001—2005 рр.).

Анатолій Вадимович Свідзинський помер 23 січня 2019 року в місті Луцьку у віці 89 років. Похований у Львові на Сихівському цвинтарі, поряд з могилою мами.

Кафедра математичної та теоретичної фізики Волинського національного університету має ім’я Анатолія Свідзинського.

Наукове товариство ім. Т. Шевченка спільно з Інститутом фізики конденсованих систем НАН України та Інститутом теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України провели меморіальний семінар (Львів, 11 березня 2019 року).

• Знак «Відмінник освіти України» (1998 р.).
• Орден Архистратига Михаїла за заслуги перед Українською Помісною Православною Церквою (1999 р.).
• Почесна грамота Верховної Ради України «За особливі заслуги перед українським народом» (2004 р.).
• Знак «Петро Могила» (2006 р.).
• Заслужений діяч науки і техніки України (2010 р.).

• http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/nvvnu/fisika/2009_18/R3/Zhuykova.pdf
• https://web.archive.org/web/20120612224935/http://www.bitp.kiev.ua/doctors/svidzinsky.html
• https://web.archive.org/web/20130514055754/http://dsl.sf.ukrtel.net/biblio/index.php?a_id=1
• Ігор Юхновський. Кілька слів про Анатолія Свідзинського / Газета «День», 5 березня 2009
• Інтелектуал нашого часу. Віртуальна виставка з нагоди 85 річниці від Дня народження Анатолія Вадимовича Свідзинського

• Анатолій Свідзинський. Біобібліографічний довідник. — Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2004. — 152 с.: іл.
• Анатолій Свідзинський. Мої спогади про Миколу Миколайовича Боголюбова. — Львів: НТШ, 2009. — 40 с., іл.
• Анатолій Свідзинський. Моє життя у науці. — Київ, 2019. — 152 с., іл.