Себорейний дерматит

Себорея (лат. seborrhea, від sebum — «сало» і дав.-гр. ρεω — «течу»), себорейний дерматит — хвороба шкіри, обумовлений посиленим саловиділенням внаслідок порушення нейроендокринної регуляції функцій сальних залоз шкіри[5] Вражає скальп, центральну частину обличчя, передню частину грудей та/або згинальні складки рук, ніг та паху, (тобто області тіла, де існує висока концентрація сальних залоз).

Себорейний дерматит
Гостра форма себореї на скальпі
Гостра форма себореї на скальпі
Спеціальність дерматологія
Препарати сульфацетамід[1], Саліцилова кислота[1], chloroxined[1], selenium disulfided[1], кетоконазол[1][2], betamethasoned[1], pyrithione zincd[1], ciclopiroxd[3] і desonided[4]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 L21
DiseasesDB 11911
MedlinePlus 000963
eMedicine derm/396
MeSH D012628
 Seborrhoeic dermatitis у Вікісховищі

Найбільш поширене у немовлят віком 1 −3 місяці та дорослих віком 30-60 років. Типово представлений як сірувате лущення скальпу з еритемою та лущенням носо-губних згинів та шкіри поза вухами.

Вважається, що себорейний дерматит асоціюється з дефіцитом рибофлавіну, біотину або піридоксину та різними неврологічними порушеннями (паркінсонізм, пост-ІТ, епілепсія, травма ЦНС, параліч лицьового нерва та сирингомієлія). Нововиявлений сильний себорейний дерматит може асоціюватися з ВІЛ.

Види себореї

Розрізняють 3 види себореї: жирна, суха і змішана.

Жирна себорея

Жирна себорея проявляється в розширенні вустя сальних залоз. При цьому знижується еластичність шкіри, спостерігаються розширені пори, може відбуватися закупорка сально-волосяних фолікулів роговими масами, що призводить до утворення комедонів та вугрових висипань.[6] Також спостерігається підвищена жирність волосся і жовтуваті лусочки на голові. Жирна себорея може призводити до виникнення гнійничкових захворювань шкіри. Жирна себорея характерна для підліткового віку і частіше виявляється у жінок (60 % пацієнтів).

Суха себорея

Суха себорея являє собою знижене саловиділення, при цьому на шкірі голови і у волоссі рясно присутні лусочки лупи. Суха себорея з'являється як результат зниження імунітету внаслідок інтенсивних емоційних, фізичних навантажень і неправильного харчування. Цикл природного відлущування клітин шкіри скорочується, виникає лупа, порушується структура волоса (волосся стає тонким, сухим, ламким, з посіченими кінчиками), може спостерігатися випадання волосся.

Змішана себорея

При змішаній себореї у пацієнта можуть спостерігатися ознаки сухої і жирної себореї на одних і тих самих ділянках шкіри.

Ознаки себореї

Себорея проявляється підвищеним виділенням шкірного сала та його якісною зміною.

Причини себореї

Себорея може розвиватися в будь-якому віці, однак найчастіше себорея виникає в період статевого дозрівання через збільшення секреції сальних залоз на тлі гормональної перебудови організму. Себорею, яка з'являється в період статевого дозрівання організму називають фізіологічною. Фізіологічна себорея зазвичай закінчується після закінчення періоду статевого дозрівання[6]. Причиною себореї найчастіше стають гормональні порушення — змінюється співвідношення андрогенів та естрогенів. В результаті підвищеної продукції андрогенів збільшується утворення шкірного сала[7]. У жінок прояви себореї пов'язані з порушенням співвідношення андрогенів і прогестерону — спостерігається підвищення рівня андрогенів і зниження прогестерону і естрогенів[8]. Основна причина себореї у чоловіків — збільшення рівня андрогенів і прискорення їхнього метаболізму. Це може бути обумовлено як спадковими чинниками, так і наявністю андроген-продукуючих пухлин (пухлина яєчок). Себорея може з'явитися також як наслідок таких захворювання як летаргічний енцефаліт, хвороба Паркінсона та Іценко-Кушинга. Поштовхом до розвитку себореї можуть виступати також психічні захворювання — шизофренія, маніакально-депресивний психоз, інфекційний психоз, епілепсія. Ще одна причина себореї — тривалий прийом тестостерону, прогестерону, анаболіків, глюкокортикостероїдів, а також гіповітаміноз біотину (вітамін Н)[8]. Провідну патогенну дію обумовлює Malassezia (дріжджоподібні гриби, що є у шкірі людини і в нормі, і за наявності патології. При виникненні супутніх захворювань, підвищується виділення шкірного жиру і кількість Malassezia різко зростає).

Себорейний дерматит відрізняється від себореї тим, що початковою причиною є не порушення роботи сальних залоз шкіри, а запальне захворювання самої шкіри.

Діагностика себореї

Збір анамнезу;

  • Виявлення факторів ризику розвитку себореї;
  • Біохімічний аналіз крові;
  • Аналіз крові на гормони;
  • Дослідження стану шкіри і волосся;
  • За необхідності застосовується ультразвукове дослідження щитоподібної залози та органів черевної порожнини.

Лікування себореї

Лікування себореї нерозривно пов'язане із лікуванням всіх патологічних відхилень в організмі. Необхідно обстежити і лікувати нервову систему і внутрішні органи, відрегулювати гормональний фон.

Рекомендації з харчування. Пацієнтам із себореєю радять вживати кисло-молочні продукти, овочі і фрукти, їжу, багату клітковиною і вітамінами. Рекомендується відмовитися від гострих, жирних, консервованих страв, обмежити споживання солі та простих вуглеводів (борошняне, солодке).

Також радять більше гуляти на свіжому повітрі, приймати сірчані і мінеральні ванни, займатися спортом. Необхідний здоровий сон. Якщо у пацієнта, крім себореї, спостерігаються неврози, перевтома, дратівливість, призначають заспокійливі препарати. Для лікування себореї також призначають кріомасаж шкіри голови і дарсонвалізацію, лазеропунктуру, індуктотермія ділянки надниркових залоз.

Медикаментозне лікування. Обов'язковим є застосування протигрибкових препаратів з групи азолів — кетоконазол, біфоназол. Препарат необхідно обирати на основі проведеного бактеріального посіву і мікроскопії, що дозволяє виявити вид грибків та їх чутливість.

Додатково для регуляції гормональної функції яєчників жінкам можуть бути призначені протизаплідні препарати.

Призначаються також загальнозміцнюючі засоби, вітамінні препарати і мікроелементи (вітаміни груп А, В (В1, В2, В6), D, Е, біотин, аскорбінову кислоту, нікотинову кислоту, гліцерофосфат, препарати кальцію, сірки, заліза, міді, окис цинку), біологічно активні добавки (пивні дріжджі), біогенні стимулятори. Також важливо дотримуватися норм гігієни і забезпечувати особливий догляд за жирною шкірою.

Заходи профілактики себореї не розроблені.

Лікування немовлят полягає в застосування м'яких, немедичних шампунів.

Для дорослих або при стійких випадках у немовлят використовувати 2-3 рази на тиждень шампунь з вмістом одного з наступних засобів: саліцилова кислота, сульфід селену, вугільна смола або цинк піритіонат. Сильніші випадки можна лікувати медичними шампунями кетоконазол 2 % спочатку щоденно, потім зменшити до одного разу на тиждень при можливості.

Новою терапією є місцева форма гамма-ліноленової кислоти, олія Борже, яка є ефективною при себорейному дерматиті немовлят.

Примітки
  1. NDF-RT
  2. Drug Indications Extracted from FAERS — doi:10.5281/ZENODO.1435999
  3. Inxight: Drugs Database
  4. Inxight: Drugs Database
  5. Большой энциклопедический словарь. 1997, 2-е издание, ISBN 5-85270-160-2, ISBN 5-7711-0004-8(рос.)
  6. Суворова К. Н., Куклин В. Т., Руковишникова В. М. Детская дерматовенерология. Казань, 1996. 441 с.
  7. Кубанова А. А., Самсонов В. А., Забненкова О. В. Современные особенности патогенеза и терапии акне // Вестник дерматологии и венерологии. 2000. № 1. С. 9–15.
  8. Мяделец О. Д., Адаскевич В. П. Морфофункциональная дерматология. М.: Медлит, 2006. 752 с.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.