Сенютович-Бережний В'ячеслав

В'ячеслав Сенютович-Бережний народився в поміщицькій родині села Токарі Лохвицького повіту на Полтавщині[1]. Батько його Юрій Павлович Сенюта був випускником юридичного факультету Київського університету, а рід його походив з Волині, мав герб «Сенюта» (пол. Seniuta)[1]. Матір В'ячеслава Юрійовича — Віра Запорізька, у маєтку якої він виріс[1].

• У 1919 р. завершив навчання у гімназії м. Полтави та півтора року воював проти більшовиків, після чого емігрував у Сербію разом з батьком та матір'ю[1].
• З 1920 р. знаходився на єміґрації в Юґославії[3].
• У 1925 р. закінчив студіювання на історично-літературному факультеті у Белградському університеті[1]. Володів українською російською, німецькою та французькою мовами[1]. Працював банківським урядовцем[1]. Під час Другої світової війни воював в лавах югославської армії проти Третього Рейху, потрапив у полон, втік з полону, його та його дружину Євгенію Флорову вивезли до Мюнхену на працю[1].
• Від 1941 р. — на еміграції в Німеччині[3].
• У 1937 р. мав шлюб з лікаркою Євгенією Флоровою зі Слобожанщини, м. Білгорода[1].
• У 1947 р. захистив докторат з історії України в Українському вільному університеті міста Мюнхен; став асистувати на катедрі історії України під керуванням Полонської-Василенко Н.; розпочав викладати генеалогію та геральдику, почав наукові працювати, був службовцем ректорату УВУ[1].
• У 1948 р. замешкав у Парижі, де став службовцем Української апостольської візитатури, працював архіваріусом Школи східних мов, публікувався у журналі «Україна»[1].
• З 1952 р — на еміграції у Франції і США[4]. Того ж року стає членом Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка[3].
• З 1954 р. працював на біржовій фірмі у м. Нью-Йорк[1].
• З 1964 р. мешкав у містечку Каіро у Кетскильських горах[1].
• З 1966 р. мешкав у м. Санта-Барбара, штату Каліфорнія[1].

З Романом Климкевичем видавав низьку праць[1]. Помер у м. Санта-Барбарі, США.

• «Українська шляхта» («Українська дійсність», м. Прага, 1943 р.);
• «Із минулого нашої шляхти» («Рід та знамено», Франкфурт, 1947 р.);
• «Галицька шляхта» («Америка», Філадельфія, 1959 р.);
• «Шляхта Волинської землі та її участь у історичнім та культурнім житті Волині» (Мюнхен, 1947 р.);
• «Історична доля українського боярства» («Рід і знамено», Франкфурт, 1947 р.);
• «Рід В'ячеслава Липинського» («Державницька Думка», 1952 р.);
• «Рід Гоголів на Волині» («Літопис Волині», 1954 р.);
• «Полтавський полковник — Федір Жученко» (ЗНТ'Ш, т. 169, 1962 р.);
• «Остап Дашкевич, вождь козаків» («Український Історик», 1969 р.);
• «Рід і родина Виговських» (там же, 1970 р.);
• «Козацтво та боротьба старшини-шляхти на Гетьманщині за визнання за нею російським урядом прав дворянства» (там же, 1973–1974 рр.)

та інші.

• Білокінь С. І. Сенютович-Бережний Вячеслав Юрійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 534. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

• Твори: Сенютович-Бережний Вячеслав.
• КРАЄЗНАВСТВО. ПОЛТАВЩИНА
• Антонович Олег, Том 240 (CCXL). Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін, сайт «Массачусетський технологічний інститут»