Серозний менінгіт
Серозний менінгіт (також Асептичний менінгіт англ. Aseptic meningitis) — вид менінгіту, при якому виникає серозне (лімфоцитарне) запалення мозкових оболон. Клінічні прояви різноманітні, переважають головний біль та гарячка. Захворювання, як правило, перебігає відносно благополучно, проте деякі випадки можуть бути тяжкими і виникає небезпека для життя пацієнта. Серозний менінгіт не спричинюють гноєрідні бактерії. Хоча найчастіше хворобу спричинюють віруси, також можуть її породити й інші патогени, як інфекційні, так і неінфекційні. Таким чином, термін «серозний / асептичний менінгіт» більше не є синонімом «вірусного менінгіту», хоча їх все ще часто використовують як взаємозамінні. В українській медичній термінології застосовується переважно термін «серозний менінгіт».
| Серозний менінгіт | |
|---|---|
| Спеціальність | неврологія і інфекційні хвороби |
| Симптоми | менінгеальні симптоми, головний біль і фотофобія |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| DiseasesDB | 945 |
| MeSH | D008582 |
Найчастіше його спричинюють ентеровіруси, понад 50 видів їх здатні це зробити. Рідше причиною є вірус епідемічного паротиту, флавівіруси (зокрема віруси кліщового енцефаліту, Західного Нілу, японського енцефаліту, енцефаліту Сент-Луїс), зрідка деякі герпесвіруси, аденовіруси, ВІЛ, лімфоцитарного хоріоменінгіту тощо.
За деякими винятками, клінічні та лабораторні дані, що виявляють при серозному менінгіті, недостатньо чіткі для встановлення етіологічного діагнозу.
Лікування серозного менінгіту залежить від причини. Для більшості випадків вірусного серозного менінгіту немає специфічного лікування. Призначається ситуативна патогенетична терапія, здійснюється профілактика та лікування ускладнень.
Етіологія
Ентеровіруси — це невеликі РНК-віруси без оболонки родини пікорнавірусів із різними серотипами. Більше 50 підтипів їх спричинюють серозний менінгіт. Віруси Коксакі та еховіруси, які також є ентеровірусами, становлять приблизно половину випадків серозного менінгіту. Зрідка причиною є деякі бактерії — Treponema pallidum, збудник сифілісу, Mycobacterium tuberculosis, збудник туберкульозу, видовий комплекс Borrelia burgdorferi sensu lato, збудник хвороби Лайма, бруцели тощо. Тоді, коли виявити етіологічний фактор не вдається, діагноз формулюється як непіогенний менінгіт (негнійний, асептичний) або просто серозний менінгіт.
Патогенез
Серозний менінгіт при ВІЛ-інфекції виникає переважно під час сероконверсії. ВІЛ поширюється на мозкові оболони гематогенним шляхом, тоді як віруси сказу, поліомієліту та герпесу є нейротрофічними — поширюються через нейрони.
Клінічні прояви
Включають загальноінфекційний та менінгеальний синдроми. Загальноінфекційний синдром включає залежно від хвороби гарячку різного ступеню, головокружіння, млявість, адинамію, апатію.
Менінгеальний синдром включає:
- гідроцефально-гіпертензійні симптоми: різкий дифузний головний біль, повторне блювання, загальна гіперестезія;
- менінгеальні симптоми: ригідність потиличних м'язів, позитивні симптоми Керніга і Брудзинського (верхній, середній, нижній), симптом Гієна, симптом триніжка у тяжких випадках менінгеальна поза, тонічне напруження м'язів спини;
- у дітей раннього віку — вибухання і напруження великого джерельця черепа, позитивний симптом підвішування (Лессажа), закидання голови.
При різних хворобах, коли виникає серозний менінгіт, з'являються й інші прояви.
- Так при аденовірусному менінгіті часто є закладання носу, нежить, фарингіт, кон'юнктивіт, склерит, шийна лімфоаденопатія, може бути мезаденіт, діарея.
- При паротитному менінгіті до його розвитку або разом із ним можливе збільшення слинних залоз, найчастіше — привушної. При цьому у місці виходу вивідних проток спостерігається часто симптом Мурсу.
- При ентеровірусному менінгіті можлива наявність також ураження ротоглотки, м'язів, висип на тілі.
- При арбовірусних хворобах серозний менінгіт супроводжується географічними та сезонними закономірностями, що визначаються життєвим циклом переносників — членистоногих, тваринних резервуарів та їхнім контактом із людьми. Зокрема вірус східного енцефаломієліту коней зазвичай поширений у регіонах Атлантичного океану та Перської затоки, тоді як вірус західного енцефаломієліту коней поширений у західній частині Сполучених Штатів.
Діагностика
Окрім неврологічного обстеження проводиться лабораторне дослідження. У клінічному аналізі крові спостерігається невелика лейкопенія з помірним лімфоцитозом і мінливим ШОЕ. При дослідженні спинномозкової рідини відзначається плеоцитоз зазвичай у межах декількох десятків-сотен лімфоцитів, проте при лімфоцитарному хоріоменінгіті та паротитному мнінгіті часто більше 1000; вміст білку нормальний, або трохи підвищений (0,4 — 1 г/л), при туберкульозному менінгіті часто більший, спостерігається білково-клітинна дисоціація, випадіння через добу грубої фібрінової плівки на поверхні рідини; рівень глюкози нормальний, за винятком туберкульозного менінгіту, при якому зниження вмісту глюкози є патогномонічним симптомом.
Лікування
Суворий ліжковий режим призначається до поліпшення загального стану, зниження температури тіла, покращення лікворних показників, зазвичай на 7-10 днів. Після цього застосовується напівліжковий режим упродовж 5-7 днів із подальшим призначення вільного режиму.
При нетяжкому перебігу для дезінтоксикації слід обмежитися пероральним прийомом прийомом рідини в об'ємі фізіологічної добової потреби. При тяжкому перебігу об'єм внутрішньовенної інфузії в першу добу не має бути більше половини фізіологічної потреби. З другої доби слід витримувати нульовий водний баланс, забезпечити діурез кількісно не менш ніж 2/3 від загального об'єму отриманої рідини.
При менінгітах, спричинених герпесвірусами, слід призначати ацикловір, або його похідні (валацикловір, ганцикловір) у разовій дозі 10 — 15 мг/кг маси тіла 3 рази на добу протягом 5 — 7 днів внутрішньовенно. Для більшості ж вірусів, що спричинюють серозний менінгіт, специфічного лікування не існує. Тому лікування в такій ситуації є підтримуючим і включає знеболюючі препарати, препарати проти нудоти, внутрішньовенні рідини, а також профілактику та лікування ускладнень.
Медикаментозний серозний менінгіт
Частота його виникнення невідома. Багато антибактерійних препаратів здатні його спричинити (наприклад, триметоприм/сульфаметоксазол, ципрофлоксацин, цефалексин, метронідазол, амоксицилін, пеніцилін, ізоніазид). Іншими засобами є нестероїдні протизапальні препарати, ранітидин, карбамазепін, вакцини проти гепатиту В і епідемічного паротиту, імуноглобуліни, рентгенологічні засоби. Такий гепатит може повторюватися при повторному впливі медичного засобу.
Джерела
- Покровська Т. В., Гнатюк В. В. Діагностика серозних менінгітів у дітей. Український неврологічний журнал. — № 4 (2019). DOI:
- Протокол діагностики та лікування серозних менінгітів у дітей.
- Nitin Butala Aseptic Meningitis. Mar 01, 2021. Medscape, Drugs & Diseases. Neurology (Chief Editor Niranjan N Singh) (англ.)
- Tunkel, Allan R. «Aseptic meningitis in adults». UpToDate. Wolters Kluwer Health. Retrieved 20 April 2018. (англ.)