Серро-Галан

	Серро-Галан; Cerro Galán
	25°56′00″ пд. ш. 66°55′00″ зх. д.
Країна	Аргентина
Регіон	Катамарка
Система	Анди
Тип	супервулкан
Висота	5912 м
Вік	2,2 млн років
Ідентифікатори і посилання
GeoNames	3855280
	Серро-Галан Серро-Галан (Аргентина)
	Серро-Галан у Вікісховищі

Се́рро-Гала́н (ісп. Cerro Galán) — кальдера супервулкану в Центральних Андах, адміністративно розташовані у департаменті Антофагаста-де-ла-Сьєрра аргентинської провінції провінції Катамарка. Має еліпсоїдну форму і є однією з найбільших кальдер вусвіті з розмірами 35 × 25 км і об'ємом близько 2000 км³. Утворена 2,2 млн років тому в результаті катастрофічного виверження понад 1000 км³ матеріалу[1]. Флора і фауна кальдери типові для центральноандійської сухої пуни.

Через величезні розміри Серро-Галан була визнана кальдерою лише в 1970-і роки згідно з фотознімками із супутника[2].

Утворення кальдери

Активний вулканізм в межах місцевості почався приблизно 15 млн років тому з вивержень декількох стратовулканів. При цьому на поверхню вилиті переважно високосилікатні лави: дацитові та андезитові. Кальдера Серро-Галан, так само як і Серро-Панісос, що знаходиться на північніше, ближче до кордону з Болівією[3], приурочена до двох меридіонально прямуючих геологічних розломів, що є за 20 км один від одного. Вчені вважають що в проміжку 7-4 млн років тому супервулкан зазнав не менше 9 експлозивних вивержень[1].

Катастрофічне виверження супервулкану, яке призвело до виверження понад 1000 км ³ матеріалу[1], є одним з найбільших в історії Землі з показником вулканічної експлозивності (VEI) 8[4]. Воно відбулося, за оцінками, 2,2 млн років тому, в плейстоцені[1]. Вулканічні фації, представлені виверженими ігнімбритами, поширені в радіусі 100 км навколо кальдери. Потужність ігнимбритів в самій кальдері досягає 1,2 км. Через кілька тисяч років після виверження почався процес відродження вулканічного купола аж до максимальної позначки в 6100 м над рівнем моря[3].

Дно кальдери

Дно кальдери (понад 4900 м над рівнем моря) в цілому плоске і було в період після виверження супервулкану і до початку відродження купола заповнене озером[1]. На початок ХХІ сторіччя від нього залишилися розташовані в західній частині кальдери солоні і неглибокі[5] озера з бірюзовою водою: Діаманте (ісп. Laguna Diamante) та Ескондіда (ісп. Laguna Escondida)[6]. Бірюзовий відтінок водам Діаманте надають бактерії-ендоліти що живуть тут на невеликій глибині . Озеро примітно гранично суворими природними умовами, до яких пристосувалися ці організми: висока солоність (240 ‰), сильно лужне середовище (pH 11)), інтенсивне ультрафіолетове випромінювання (через значну абсолютну висоту), можливі джерела парів сірки, пов'язані з сучасним вулканізмом території, і рекордно високий для навколишнього середовища і біологічних спільнот рівень вмісту арсену (230 мг/л)[5][7]. Не зрозуміла природа гірської породи, що є місцем проживання для ендолітних мікроорганізмів озера Діаманте. Вона складається з карбонату кальцію і кристалічних жил червоного кольору. Рентгеноструктурний аналіз, втім, не виявив збігу з відомими досі мінералами і гірськими породами[7].

Незважаючи на несприятливі фізико-хімічні умови середовища, Діаманте та Ескондіда є місцем проживання трьох видів фламінго: чилійського, андійського та жовтодзьобого (Джеймса).[6].

Джерела

Cordillera de los Andes
Volcanoes of the Central Andes
Cerro Galan Caldera, Argentina, from How Volcanoes Work, by Vic Camp, Department of Geological Sciences, San Diego State University

Примітки

Cerro Galan Caldera (англ.). Oregon State University. Процитовано 29 травня 2015.
Joan Marti, Gerald G. J. Ernst. Volcanoes and the Environment. — Cambridge University Press, 2005. — P. 49. — 471 p. — ISBN 9781139445108.
Cerro Galan Caldera, Argentina. How Volcanoes Work (англ.). Vic Camp, Department of Geological Sciences, San Diego State University. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 29 травня 2015.
Scott E. Bryan, Ingrid Ukstins Peate, David W. Peate, Stephen Self, Dougal A. Jerram, Michael R. Mawby, J.S. Marsh, Jodie A. Miller. The largest volcanic eruptions on Earth // Earth-Science Reviews. — 2010. — № 3–4. — P. 207–229. — DOI:10.1016/j.earscirev.2010.07.001.
María Eugenia Farías. Microorganismos que viven en condiciones extremas en lagunas altoandinas // Ciencia Hoy. — abril - mayo 2012. — № 126. — P. 27—33.
Travel Guide of Catamarca Province (англ.) (недоступная ссылка). Дата обращения 29 мая 2015. Архивировано 29 мая 2015 года.
Ana Belluscio (2 квітня 2010). Hostile volcanic lake teems with life (англ.). Nature.com. doi:10.1038/news.2010.161. Процитовано 1 червня 2015.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[oregon-1] Cerro Galan Caldera (англ.). Oregon State University. Процитовано 29 травня 2015.

[2] Joan Marti, Gerald G. J. Ernst. Volcanoes and the Environment. — Cambridge University Press, 2005. — P. 49. — 471 p. — ISBN 9781139445108.

[San_Diego-3] Cerro Galan Caldera, Argentina. How Volcanoes Work (англ.). Vic Camp, Department of Geological Sciences, San Diego State University. Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 29 травня 2015.

[4] Scott E. Bryan, Ingrid Ukstins Peate, David W. Peate, Stephen Self, Dougal A. Jerram, Michael R. Mawby, J.S. Marsh, Jodie A. Miller. The largest volcanic eruptions on Earth // Earth-Science Reviews. — 2010. — № 3–4. — P. 207–229. — DOI:10.1016/j.earscirev.2010.07.001.

[micro-5] María Eugenia Farías. Microorganismos que viven en condiciones extremas en lagunas altoandinas // Ciencia Hoy. — abril - mayo 2012. — № 126. — P. 27—33.

[travel_guide-6] Travel Guide of Catamarca Province (англ.) (недоступная ссылка). Дата обращения 29 мая 2015. Архивировано 29 мая 2015 года.

[naturecom-7] Ana Belluscio (2 квітня 2010). Hostile volcanic lake teems with life (англ.). Nature.com. doi:10.1038/news.2010.161. Процитовано 1 червня 2015.