Симиренко Левко Платонович

Левко́ Плато́нович Симире́нко (6 (18) лютого 1855(18550218), с. Мліїв, нині Городищенський район, Черкаська область 6 січня 1920) — український помолог і плодовод.

Левко Платонович Симиренко
Лев Симиренко в період роботи над «Кримським промисловим плодівництвом»
Народився 6 (18) лютого 1855(1855-02-18)
Мліїв, Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія
Помер 6 січня 1920(1920-01-06) (64 роки)
Черкаський повіт, Київська губернія, Українська СРР
Країна  УНР Російська імперія
Національність українець
Діяльність науковець
Галузь Садівництво
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Батько Симиренко Платон Федорович

Біографія

Титульна сторінка монографії Левка Симиренка з його автографом.

Народився у селі Млієві, нині Городищенський район, Черкаська область, Україна (тоді Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія). Був сином Платона Симиренка. У 1879 — закінчив природничий факультет Новоросійського університету і у 1879—1887 за участь у русі народників перебував на засланні у Східному Сибіру, де працював садівником (серед ін. виплекав низькорослі повзучі овочеві дерева, що можуть витримати низькі температури).

Левко Симиренко з дітьми, 1910-ті рр. Зліва направо: Платон Львович (1888—1952), Володимир Львович, Левко Платонович, Тетяна Львівна (1887—1973)

Після повернення до Млієва Симиренко створив у ньому маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став найкращим у Російській імперії й однією з найбагатших в Європі помологічних колекцій; попри ін. овочеві й ягідні рослини, розсадник включав: 900 сортів яблунь, 889 груш, 84 слив, 350 вишень і черешень, 15 бросквини, 36 абрикоси, 165 аґрусу, 54 горіха. Симиренко всебічно вивчав зібрані ним сорти, поліпшував селекційним способом якість місця, акліматизував чужі й вивів нові (наприклад, популярний сорт яблуні Ренет Симиренка, названий ним на честь батька[1]), вказував для яких районів рекомендовані сорти є перспективними. При своєму розсаднику організував школу садівників і виховав низку висококваліфікованих фахівців, серед інших свого сина Володимира Симиренка.

Перші результати вивчення помологічної колекції свого розсадника виклав у «Генеральному каталозі»[2]. 1912 року видав капітальну працю «Кримське промислове плодівництво»;[3] головна праця Симиренка — «Помологія», 1 — 3 тт., з'явилася у 1961 — 63 у Києві (друге вид. 1974).

Близьким другом Л. Симиренка був кримський ентомолог Сигізмунд Мокржецький.

За радянської влади маєток Симиренка націоналізовано і на його терені засновано Мліївську дослідну станцію садівництва, яку згодом названо іменем Л. Симиренка. Першим директором станції був його син Володимир.

Зовнішні відеофайли
1. Як у Млієві на Черкащині з'явився сорт яблук Ренет Симиренка // Канал «Українська правда» на YouTube, 16 жовтня 2020.

За наявними даними, 6 січня 1920 р. Левко Симиренко трагічно загинув від рук чекістів. Молодший брат Лева Платоновича — Микола, інженер-технолог, директор цукрового заводу. Був одружений з Клавдією Миколаївною Григорович-Барською. Помер 7 травня 1919 р. у Києві[4]. Інший брат — Олексій, який мешкав у Києві, помер 7 червня 1919 р.[5][6]

Визнання

Левко Симиренко на поштовій марці 1996 року (праворуч).

Л. П. Симиренко — видатний помолог і вчений-садівник — здобув світову популярність. Він був обраний членом-кореспондентом Бельгійського товариства садівників, а в 1895 р. — Почесним членом Французького національного помологічного товариства.

1981 року у Києві на честь Левка Платоновича Симиренка названо вулицю. Також на його честь названа вулиця в селі Медвеже Вушко Вінницького району Вінницької області.

2016 року у Білій Церкві в рамках «декомунізації» провулок та вулиця Мічуріна були перейменовні, відповідно, на провулок та вулицю Левка Симиренка.[7]

Див. також

Примітки

  1. Петро Вольвач. Українське яблуко (до історії походження та поширення сорту Ренет Симиренка). Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 5 липня 2014.
  2. Симиренко Л. П. Иллюстрированное описание маточных коллекций Питомника. — К. : тип. Имп. Университета Св. Владимира, 1901. — [2]+ X+ 410 с., илл., 3 отд. л. илл., 9 отд. л.
  3. Симиренко Л. П. Крымское промышленное плодоводство. — 1912
  4. Метрическая книга Старо-Киевской Георгиевской церкви 1919 г.. FamilySearch (рос.). Процитовано 18.12.2021.
  5. Метрическая книга Старо-Киевской Георгиевской церкви 1919 г.. FamilySearch (рос.). Процитовано 18.12.3021.
  6. Лев українського садівництва — Симиренко
  7. Список перейменованих вулиць та інших поіменованих об’єктів м.Білої Церкви. Біла Церква Офіційний сайт міської ради та її виконавчих органів.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.