Синій кит (гра)

На думку частини російських засобів масової інформації, образ кита взятий із пісні «Гореть» групи «Lumen», та означає самотність та відчуженість.[26][27] Окрім того, коли з одним або кількома китами відбувається щось недобре, вони видають сигнал біди. Це призводить до того, що інші кити пливуть допомагати своїм родичам, які потрапили в біду, проте самі часто потрапляють в небезпечну ситуацію, зокрема, запливають на мілководдя, звідки не можуть вибратися. Схожий принцип закладений у основу «Синього кита»: гравець подає сигнал про допомогу, проте замість того, щоб врятуватись, несвідомо ставить у небезпечне положення інших. Сама назва гри може пов'язуватись із тим фактом, що сині кити зазвичай є одинаками, та, згідно частини джерел, є одними із небагатьох тварин, які можуть скоювати самогубство.[1][4]

Існує велика кількість версій походження феномену «Синього Кита». Частина російських психологів вважає, що стрімкому поширенню інтересу до «Синього кита» сприяє як простота й довіра до фактів, викладених про гру, так і конкретика і точність інформації (викладено повний список завдань гри, які цілеспрямовано підводять підлітка до самогубства), а також логічність та зв'язність інформації, а також цікавість підлітків до таємничої гри та відповідна емоційна настроєність.[28] Частина засобів масової інформації вважають, що за цим феноменом стоїть група підготовлених психологів та піар-менеджерів, які готові наживатися на продажу відео із записом самогубства підлітка, а також на бажанні отримати владу над іншими людьми, навіть і непублічну.[2][4][1] Досвідчені психологи розуміють, що в підлітковому віці часто виникають проблеми у спілкуванні з дорослими, та підсовують єдине, на їх думку, вирішення цих проблем — самогубство, а у випадку відмови від нього розпочинають залякування підлітка.[33][2] У Росії існує версія, що гру «Синій кит» придумала якась тоталітарна секта, що цілеспрямовано доводить підлітків до самогубства, щоправда, цю версію поділяє незначна кількість осіб.[34] На думку ряду російських інтернет-менеджерів із маргінальними поглядами, цю гру придумали або українські націоналісти, або західні спецслужби.[26][35][36][37] Висловлюються припущення, що «Синього кита» запустили в соціальні мережі представники ІДІЛ.[38][39] Частина російських оглядачів також вважає, що «Синій кит» вигадали представники російської влади та спецслужб із метою введення чергових обмежень та нової порції цензури в Інтернеті.[37][2][39]

Згідно розслідуванню, проведеному журналістами російської «Нової газети» у травні 2016 року, «групи смерті» та гра «Синій кит» стали популярними серед російських підлітків від листопада 2015, після того, як користувачка однієї з таких груп, Рената Камболіна (в соціальній мережі відома як «Ріна Полінкова») з Уссурійська, студентка технічного коледжу, скоїла самогубство, кинувшись під потяг, зазнявши сам процес на відео, та залишивши на своїй сторінці в соціальній мережі пост «Ня. Пока».[7][8][2] У лютому 2017 року в Іркутську 15-річна Юлія Константинова і 16-річна Вероніка Волкова зістрибнули із 14-поверхового будинку, виконавши останнє, 50-те завдання у грі «Синій кит».[40] Згідно цього розслідування, жертвами цих «груп смерті» стали 130 підлітків у Росії.[26][27] Наслідком цього розслідування став арешт адміністратора однієї з таких груп, який проживав у Московській області, Пилипа Будейкіна на прізвисько «Лис»[9][41][30], який сам зізнався у скоєному[42], хоча пізніше заперечував, що схиляв підлітків до самогубства, та навіть намагався відмовити їх від цього кроку.[43][44] Пізніше встановлено, що він хворіє на біполярний розлад та зазнав насилля в дитинстві[9][8], що призвело до його ув'язнення в спеціальну психіатричну лікарню[7], проте пізніше він був визнаний осудним, та засуджений до кримінального покарання.[45][46][47] Наслідком цієї публікації стало те, що адміністрація соціальних мереж стала блокувати акаунти з імовірними суїцидальними постами[26][27][34], а частина кураторів суїцидальних груп затримані російською поліцією.[10][26][27] Проте це мало допомогло у боротьбі з поширенням гри в Росії. Навпаки, за офіційними російськими статистичними даними, у 2014 році зафіксовано 400 самогубств серед дітей, то в 2015 році їх число склало 504, а в 2016 році в Росії зафіксовано 720 дитячих самогубств.[48] Гра розпочала поширюватися і за межі Росії, спочатку в найближчі країни з числа колишніх республік СРСР — Україну, Казахстан, Киргизстан[1], Білорусь[49][5], Естонію та Латвію.[4][10][5] Пізніше повідомлення про вербування підлітків у «групи смерті» та гру «Синій кит» з'явились у Польщі та Молдові[11], Азербайджані[50], Болгарії[10], Іспанії[51][52], Франції[53], Німеччині[54], Португалії[55][56] та Туреччині.[57] У зв'язку із наявністю значної кількості російськомовних емігрантів з'явились свідчення про проникнення «Синього кита» до Ізраїлю.[58][59] В Інтернеті з'явились англомовні пошуки по хештегу «синій кит» (#blue whale), повідомлялось про появу італомовних хештегів на тему «синього кита».[10] Комп'ютерна гра почала з'являтись навіть у країнах Південної Америки — Бразилії[60][61][62], Колумбії[20], Чилі[63][64], Уругваї[65][66], Венесуелі[67], Парагваї[68][69] та Аргентині[70][71]; Африки — в Кенії[72], Алжирі[73] і на острові Реюньйон[53]; та Азії — в Китаї[74][75], Індонезії[76], Саудівській Аравії[77][73], Індії[78], Пакистані[79] та Бангладеш[80][81], Кувейті[73]; у липні 2017 року кілька випадків гри в «синього кита» зареєстровані в американських штатах Техас і Джорджія.[82][83][84] Незважаючи на значне поширення «Синього кита», та значну кількість дитячих та підліткових самогубств у Росії, значна частина російських журналістів та психологів вважають цю гру своєрідною «міською легендою»[26][27], зв'язок якої із збільшенням числа підліткових та дитячих самогубств не доведений.[34][28] Проте правоохоронні органи, психологи та журналісти України з усією серйозністю поставились до появи смертоносної гри в країні[30][32], враховуючи те, що за повідомленням правоохоронних органів в Україні зареєстровано дві смерті підлітків, пов'язаних із «Синім китом» — в Донецькій області (Маріуполь) та Івано-Франківську.[4][31][85] У Волинській області також з'явились повідомлення про те, що двоє 16-річних дівчат скоїли самогубство під впливом «Синього кита»[86], проте місцева прокуратура пізніше спростувала ці твердження.[87] У кінці липня 2017 року з'явилось повідомлення про самогубство військовослужбовця Національної гвардії України в зоні проведення АТО, ймовірно пов'язане із грою «Синій кит».[88] З усією серйозністю поставились до появи у своїх країнах «груп смерті» правоохоронці Латвії, Італії[10], Польщі, Молдови[11], Чехії.[89] В Румунії стурбованість появою «синього кита» висловили міністр внутрішніх справ країни та мер столиці Румунії Бухареста.[90][91] У Мексиці стурбованість можливою появою «Синього кита» в країні висловили представники владних структур штату Мічоакан.[92][93][94] Спеціальні повідомлення по школах країни про ймовірність випадків гри в «синього кита» у квітні 2017 року розіслала поліція Великої Британії.[95] В Алжирі начальник відділу з боротьби із кіберзлочинністю судової поліції заявив, що хоча в Алжирі немає повної технічної можливості заблокувати розповсюдження «Синього кита», проте поліція буде відстежувати усі випадки небезпечних ігор в Інтернеті, а також проведе кампанію з боротьби із смертоносними іграми в навчальних закладах країни.[73]

Характерні ушкодження, яких завдають собі учасники гри

Скріншот із екрану мобільного пристрою учасника гри у «Синього кита»

Скріншот із екрану мобільного пристрою із завданням у грі «Синій кит»

Згідно із повідомлень засобів масової інформації та волонтерів, які включаються у гру під виглядом учасників з метою вирахування кураторів «груп смерті» та для запобігання дитячим самогубствам, гра починається після розміщення на сторінці користувача хештегів, які мають підтекст зацікавлення темою самогубства, зокрема: #явигре, #тихийдом, #синий, #синей, #f57, #синийкит, #морекитов, #ждуинструкцию, #разбуди меня в 4:20 та ряд інших.[26][7][30] Після цього із новим потенційним гравцем зв'язується куратор групи, який спочатку опитує новенького про його проблеми, чому він зацікавився можливістю самогубства, після опитування новачку дається набір завдань, одне з яких дати посилання на сайт, який проводить геолокацію (з метою визначення точного розташування гравця, щоб у випадку його дострокової відмови мати змогу його шантажувати), пізніше повідомляється про те, що гравцеві слід підготуватися до скоєння на 50-й день після реєстрації самогубства, та що він не може вийти з гри достроково без наслідків для свого здоров'я, а також здоров'я своїх рідних та друзів.[2][34] 50 днів підготовки до самогубства, ймовірно, запозичені із книги «50 днів до мого самогубства».[26][27] За ці 50 днів гравець має щоденно виконувати завдання, надіслані куратором.[96][97][9] Ці завдання постійно ускладнюються: так, у перший день гравець зазвичай має намалювати синього кита на руці або вколоти пальця[1][5]; пізніше він має вирізати або виколоти на шкірі зображення кита, вбити тварину, постояти на краю даху або моста, щоденно прокидатися о 4:20 та дивитися відео із жахами, тощо.[1][2] Усі ці приготування гравець має робити в таємниці від родичів та друзів, а також щоденно має надсилати фотографію або відео зі звітом про виконане завдання.[33][97] Для посилення ймовірності шантажу учасникам гри часто дається завдання зробити інтимні фотографії.[33][98] На 50-й день гравець зобов'язаний зробити самогубство[8][97], часто із записом його проведення на відео.[1] У випадку відмови куратор шантажує гравця тим, що знаючи його місце проживання, до нього можуть прийти додому та вбити його та родичів, завдати шкоди його друзям[34][97], а також опублікувати інтимні фотографії гравця у відкритому доступі.[33] Шантаж дуже часто деморалізує підлітків, і після нього вони частіше скоюють самогубство.[2][34][33]

Після широкого розголосу, пов'язаного із поширенням «Синього кита», адміністратори соціальних мереж у Росії стали блокувати акаунти з імовірними суїцидальними постами. Спочатку це почали робити адміністратори «ВКонтакті», оскільки в цій соціальній мережі виявлено найбільше подібних груп[26][27], пізніше до цього процесу приєдналися й інші мережі, зокрема «Instagram».[34] Блокувати подібні групи в соціальних мережах розпочали також в Україні[4][2], Казахстані[99], та навіть у Китаї.[100][101] У Індії в зв'язку із швидким поширенням гри влада країни вирішила заблокувати мережу «ВКонтакті».[102][103] У Росії, Україні та Казахстані проведено арешти багатьох адміністраторів подібних груп смерті в соціальних мережах.[34][10][96] Окрім того, в мережі з'явились групи так званих «антикитів» або «дельфінів», які виявляють потенційних членів «груп смерті», та проводять із ними роботу з запобіганню самогубству[30][26][27]. Значна частина цих борців із «синім китом» займаються тролінгом кураторів «груп смерті», після чого ті обмежують або припиняють вербування в такі групи[34][26][27].

У Болгарії над блокуванням розповсюдження «Синього кита» працювала спеціальна організація «Safer Internet Centre», яка займалась як інструкцією з поведінки батьків, чиї діти грають у смертельні інтернет-ігри, так і боротьбою з поширенням фейкових новин, фільтрацією емоційного контенту в Інтернеті та розповсюдженням пояснюючих матеріалів у мережі. Спільними зусиллями їм вдалось зупинити поширення «Синього кита» та моральної паніки в країні.[104][105][106]

В Італії із завданням блокування розповсюдження «Синього кита» фактично справилась одна людина — журналіст Андреа Анголіно, який самостійно проводив розслідування поширення «груп смерті» в країні, у тому числі використовуючи досвід болгарських колег. Сприяло його діяльності й те, що в момент початку його розслідувань, якими він доводив, що «Синій кит» є фейком, відсутність альтернативних точок зору, що сприяло також швидкому поширенню саме його матеріалів та призвело до зниження популярності пошуку «Синього кита» в італійському сегменті Інтернету.[104]

Зважаючи на значне поширення гри «Синій кит» та інших «груп смерті», 26 травня 2017 року Державна Дума Росії прийняла закон про кримінальну відповідальність за створення «груп смерті» в Інтернеті, які закликають неповнолітніх до скоєння самогубства. Максимальним терміном ув'язнення за подібне правопорушення встановлено позбавлення свободи строком до 6 років.[107][108] 7 червня 2017 року президент Росії Володимир Путін підписав цей закон.[109]

28 травня 2017 року Верховна Рада України прийняла зміни до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за сприяння вчиненню самогубства, в тому числі за допомогою мережі Інтернет.[110]

Усі проведені заходи, спрямовані на боротьбу із поширенням гри в Україні, принесли позитивний результат — із початку року до серпня 2017 року кількість жителів України, які зареєстровані в «групах смерті», зменшилось на 45 %.[111]

Для профілактики подальшого поширення гри українські психологи радять не загострювати обстановку навколо «груп смерті» в соціальних мережах, а в спокійній обстановці розповісти дітям про можливість потрапляння під час пошуку в Інтернеті на такі групи та їх небезпеку, пояснювати, що їх інтернет-сторінку не повинні бачити сторонні особи; постійно обговорювати із дітьми не тільки їх успіхи в школі, а й те, яких вони мають друзів у реальному житті та в соціальних мережах, яку слухають музику; необхідно створювати в сім'ї атмосферу довіри та любові, яку повинна відчувати дитина, окрім того, необхідно давати дитині зрозуміти, що батьки вірять у потенціал дитини та завжди готові надати їй підтримку.[1][2][97] Українська кіберполіція для профілактики залучення дітей до груп смерті рекомендує наступне[32][85]:

• Приділяти більше уваги психологічному стану дитини.
• Перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень.
• У разі їх виявлення, з'ясовувати обставини, за яких вони з'явилися.
• Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду у формі кита.
• Перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт.
• Перевіряти вміст спілкування у приватних чатах. Звертати увагу на коло спілкування дитини.
• Намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями.
• Обов'язково контролювати те, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини.
• Встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини.

Щоправда, на думку українських психологів, українські діти є більш стійкими до потрапляння до «груп смерті», ніж їх російські однолітки, у зв'язку із різницею в ставленні та сприйнятті до майбутнього, відчуттям своєї спроможності вплинути на хід історії та хід свого життя, що пов'язано із досягненнями Революції гідності та розвитком волонтерського руху в Україні.[1][112]

15 травня 2017 року Президент України Петро Порошенко своїм указом встановив вимогу блокування інтернет-провайдерами доступу до низки російських інтернет-сайтів, у числі яких є й соціальні мережі ВКонтакті та Однокласники.[113] Після опублікування цього указу голова СБУ Василь Грицак повідомив, що фахівці спецслужби нарахували в російських порталах соцмереж близько 800 груп антиукраїнської спрямованості, в числі яких він назвав і «Синій кит»[комент. 1].[114][115][116] Начальник Головного Управління Національної поліції України в Києві Андрій Крищенко також повідомив про те, що після заборони російських соцмереж в Україні легше буде боротися із поширенням «Синього кита».[117][118] Щоправда, на думку деяких оглядачів, заборона російських соцмереж призводить до того, що діти переходять у інші соціальні мережі, зокрема «Instagram» та «Viber», де є можливим створення подібних «груп смерті» та продовження виконання смертельних завдань, а також виникнення нових смертельних ігор[119][112], а також за необхідності будуть обходити блокування за допомогою VPN-сервісів.[120] Подібні смертельні ігри, зокрема «Червона сова»[121][122] та «Зелений кіт»[123][124], набули популярності в соцмережах уже в кінці 2017 року. У Росії в кінці 2017 року зареєстровані випадки гри в іншу суїцидальну гру — «Новий шлях» (рос. Новый путь).[125]

• Групи смерті
• Біжи або помри
• Блокування російських інтернет-сервісів в Україні
• Червона сова (гра)
• Момо (гра)
• Моральна паніка

• Возвращение «синего кита» (рос.)
• Новые «Группы смерти» в интернете: «Синие киты» провоцируют детей на самоубийства (рос.)
• Синій кит: як зрозуміти, що підліток грає з суїцидом в «групах смерті»?
• «Синій кит»: Чому Україна програє інтернету дитячі життя
• ​Групи смерті «Синій кит»: Хто і як вбиває українських підлітків (відео)
• «Синій кит» гра смерті в Україні: як уберегти дитину?
• Кто такой Филипп Лис и какое отношение он имеет к синим китам из «ВКонтакте». Вестник К. Процитовано 8 травня 2017. (рос.)
• Смертельная игра «Синий кит»: существует ли проблема на самом деле (рос.)
• Игра синий кит все задания с 1 по 50 — полная информация про синего кита (подробный материал) (рос.)
• Биомусор. Интервью с руководителем следственной группы, ведущей первое дело по доведению до суицида в Сети (рос.)
• "Привет, это игра «Синий кит»: как распознать подростковую депрессию (рос.)
• Группы смерти (18+) (рос.)
• Милиция: «Тысяча минских школьников в группе „Синий кит“, мы взяли ситуацию под контроль» (рос.)
• Игра «Синий кит»: правда или массовая истерия (рос.)
• Игра Синий Кит (рос.)
• Игра Синий кит 2017: последние новости и данные о смертях (рос.)
• Core concern: ‘Blue Whale’ & the social norms research (англ.)
• Blue Whale: Should you be worried about online pressure groups? (англ.)
• Blue Whale in Italia (італ.)
• Игра «Синий кит» — что это за игра и как уберечь от нее ребенка? (рос.)