Сиротенко Григорій Тимофійович
Григо́рій Тимофійович Сироте́нко (18 березня 1888, Нові Санжари — 21 червня 1925, Полтава) — український політичний діяч, адвокат. Член УСДРП.
| Григорій Тимофійович Сиротенко | ||
 Григорій Тимофійович Сиротенко | ||
| ||
|---|---|---|
| січень 1919 — 14 лютого 1919 | ||
| Попередник: | Приходько Віктор Кіндратович | |
| Наступник: | Маркович Дмитро Васильович | |
| ||
| 14 лютого 1919 — 22 лютого 1919 | ||
| Попередник: | Греків Олександр Петрович | |
| Наступник: | Шаповал Олександр Андрійович | |
| ||
| 9 квітня 1919 — 20 червня 1919 | ||
| Попередник: | Шаповал Олександр Андрійович | |
| Наступник: | він сам як Військовий комісар Директорії України | |
| ||
| 20 червня 1919 — 4 липня 1919 | ||
| Попередник: | він сам як в.о. Військового комісара Директорії України | |
| Наступник: | Шайбле Олександр Якович | |
| Народження: |
18 березня 1888 Нові Санжари, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія | |
| Смерть: |
1925 Полтава, Українська СРР, СРСР | |
| Національність: | Українець | |
| Країна: | Російська імперія | |
| Військова служба | ||
| Роки служби: | 1918–1925 | |
| Приналежність: |  Армія УНР | |
| Рід військ: | Січові Стрільці | |
| Звання: |  Підпоручик | |
| Битви: | Перша Світова війна Радянсько-українська війна | |
Життєпис
Народився у козацькій родині. Закінчив Демидівський юридичний ліцей (Ярославль). Працював у адвокатурі помічником присяжного повіренного.
Під час I-ї СВ був мобілізований як прапорщик запасу в РІА, під час служби отримав чин підпоручика. У серпні 1915 р. потрапив у полон під час захоплення німецькими військами Новогеоргієвської фортеці, у якому перебував до кінця лютого 1918 р.
У 1915—1917 роках співробітник Союзу Визволення України в таборі полонених у Раштаті.
У 1917 був головою української громади в офіцерському таборі Ган-Мюнден. Ініціатор українізації цього табору та створення з полонених вояків-українців двох Українських (Синьожупанних) дивізій. У січні—квітні 1918 р. — старший для зв'язку між синьожупанниками та німецькою владою. У ніч з 26 на 27 квітня обидві дивізії були розформовані німцями — як ненадійні. Підтримав Симона Петлюру, який виступив в кінці 1918 проти режиму гетьмана Павла Скоропадського. Станом на 12 грудня 1918 р — голова Військово-судової управи Дієвої армії УНР.
У кабінеті Володимира Чехівського міністр юстиції (січень — лютий 1919 р.).
Товариш міністра військових справ у кабінеті Сергія Остапенка, виконував обов'язки міністра (14(13-?) — 22 лютого 1919).
У кабінеті Бориса Мартоса виконувач обов'язків міністра військових справ (9 квітня — 4 липня 1919).
З липня по грудень 1919 р. радник Міністерства внутрішніх справ УНР.
З 1920 нелегально жив у Радянській Україні, у Нових Санжарах, заарештований 21 жовтня 1920-го Особливим відділом Південно-Західного фронту.
У травні 1921 підсудний на процесі над діячами Української партії соціалістів-революціонерів, що проходив у Києві у Верховному надзвичайному трибуналі. Д.Мануїльський виступив державним обвинувачем, обвинувачені: Всеволод Голубович, Назар Петренко, Іван Лизанівський, Іван Часник, Юрій Ярослав, Григорій Сиротенко, Юрій Скугар-Скварський, Сергій Остапенко.
До самогубства за нез'ясованих обставин 21 червня 1925 року в передмісті Полтави — Павленках, був співробітником губернського статистичного бюро.
Джерела
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Зелінський В. Синьожупанники. — Берлін. — 1938;
- Омельченко Т. Мої спогади про Синіх // 3а Державність. — Варшава — 1937. — Ч. 7. — С 57—67;
- Киркиченко Ю. До історії українського військового судівництва//3а Державність. — Варшава — 1936. — № 6. — С 65—76.
- Савченко В. А. Симон Петлюра. Харків, 2004. С. 274.
- Вирок Українській революції: «Справа ЦК УПСР»: Науково-документальне видання. Упорядники Тетяна Осташко, Сергій Кокін. — К.: Темпора, 2013—688 с.:іл. ISBN 978-617-569-138-0. (С. 231 — Анкета заарештованого Г.Сиротенка; С. 260 — Протокол допиту Г.Сиротенка).
Посилання
- Сиротенко Григорій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 1737-1738. — 1000 екз.