Скарбниця Національного музею історії України

Скіфська пектораль з Товстої могили

Філія створена за урядовим наказом від 1963 року під назвою «Золота комора» як відділ Державного історичного музею УРСР[1]. Початкову колекцію було створено у відповідності до наказу передати з двадцяти музейних установ вироби з дорогоцінних металів і коштовного каміння[1]. Під новостворений музейний заклад було пристосовано корпус № 12 (Ковнірівський корпус) на території Києво-Печерської Лаври, колишня монастирська пекарня й книжковий магазин.

Філію відкрили для відвідувачів 4 січня 1969 року.

Окрім переданих експонатів з музеїв, важливим внеском до створення Музею історичних коштовностей стали колекції знахідок (загалом понад 30.000 одиниць), що надійшли з Інституту археології АН УРСР[1].

У 2004 році був проведений ремонт й оновлена експозиція. Була капітально відремонтована будівля, філія одержала сучасне експозиційне та фондове обладнання.[1].

16 листопада 2015 колектив філії висловив незгоду з даними наказами та новою структурою НМІУ та ліквідацію статусу колекції МІКУ, і вважає, що такі рішення директора НМІУ Сосновської Т. В. є помилковими і можуть призвести до невідворотних наслідків.[2][3]

У 2021 році філія була перейменована з «Музей історичних коштовностей України» на «Скарбниця Національного музею історії України»[4].

Філія займає споруду XVIII століття, колишню монастирську пекарню, побудовану за проектом українського архітектора Степана Ковніра.

Ковнір працював у монастирі майже 40 років і це одна з оригінальних споруд будівничого, що навчався не в академії, а під час будівництва. На відміну від Йогана Шеделя, мистецької освіти в Європі отримати не міг. Тим більша вартість участі Ковніра в побудові лаврської дзвіниці, Кловського палацу та інших.

Фонд нараховує понад 56 тисяч предметів археології та ужиткового мистецтва з дорогоцінних металів та коштовного каміння. Експонати є своєрідним коштовним літописом України від епохи бронзи й античності до сучасності.

Експозиція виставлена в дев'яти залах за історико-хронологічним принципом.

• Мистецтво Стародавньої Греції репрезентують витвори мистецтва ювелірів і ремісників. Це не обов'язково речі з золота чи срібла. Античні вази з бронзи, які зберігає музей (знайдені в сучасній Черкаській області) мають таке ж значення для науковців і історії, як і уславлена золота пектораль з Товстої Могили. А музей має, наприклад, горельєфне зображення Афіни Паллади століття до н. е., часу побудови Парфенону і правління Перікла.

• Особливістю доби були замови скіфських володарів давньогрецьким ювелірам. Саме для них створені пектораль з Товстої Могили, срібні вази зі сценами побуту вельможного скифа (ІV століття до н. е.), знайдені в сучасній Дніпропетровській області.

• Надзвичайно мала збереженість ювелірних виробів доби Київської Русі. Музей експонує цікавий зразок домонгольської срібної вази, карбованої у високому рельєфі з визолоченням і черненням. Сюжет біблійний — цар Давид грає на арфі, поряд красуня Вірсавія в оточенні птахів і тварин (знайдена в Чернігові). До цього ж періоду відносяться жіноча діадема і золоті колти (скроневі сережки), знайденні під час археологічних розкопок в місті Київ.

• Добу XVII століття й українського бароко представляють золоті і срібні оклади Євангелія, срібний посуд ювеліра Івана Равича XVIII ст, зразків творів якого одиниці на теренах України. Ювеліри багато працювали за замовленням церковних ієрархів і православної церкви, могутнього феодала тих часів. В музеї можна бачити посохи пастирів, чаші для причастя, церковне вбрання з коштовних тканин, прикрашене перлами і коштовним камінням. До шедеврів збірки належать ювелірні вироби українських і вірменських майстрів XVІІІ століття з використанням сканих візерунків.

До вартісних зразків барокового золотарства початку XVIII ст. належать шати (золоті ризи) до ікони Дегтярівської Божої матері. Вони створені коштом гетьмана Івана Мазепи, де колись був і герб гетьмана у нижній частині риз[1].

До творів іноземних майстрів відносяться піхви кинджалу, оздоблена слоновою кісткою і коштовним камінням (Іран, XVIII ст.), ваза в техніці емалі (Московія, XVII ст.), жіночі прикраси майстрів Бухари XVII ст.

• 
  Срібна нашивна бляшка із Мартинівського скарбу 6-7 ст. н. е. Знайдена біля с.Мартинівка сучасної Черкаської області

Адреса музею: 01015, Київ, вул. Лаврська, 9, корпус 12. Телефон: +38 (044) 280-13-96.

Музей працює з вівторка до неділі — з 10:00 до 17:45 (каса працює до 17:30). Вихідний день — понеділок. Остання п'ятниця місяця після 14:00 — санітарний день.

Перший вівторок місяця — вхід безкоштовний, але екскурсійне обслуговування платне.[5]

• Пектораль з Товстої Могили
• Скіфське мистецтво

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Скарбниця Національного музею історії України

• Л. Д. Федорова. Музей історичних коштовностей України // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 107. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Жолтовський П. Художній метал. Іст. нарис. К. 1970.
• Петренко М. Укр. золотарство XVI — XVIII ст. К. 1970.
• Спаський І. Дукати і дукачі України. Історико-нумізматичне дослідження. К. 1970.
• Оксана Ганіна. Київський музей історичних коштовностей. Київ, Мистецтво, 1974.
• Ганіна О., Старченко О., Арустамян Ж., Гарбуз Б. Музей історичних коштовностей УРСР. К. 1984.