Скориківка

Скорикі́вка село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Новодмитрівській сільській громаді. Розташоване на річці Золотоношці за 20 км на північ від районного центру міста Золотоноші та за 11 км від залізничної станції Пальміра. Населення — 580 чоловік, 263 двори (на 2007 рік).

село Скориківка
Церква Святого Миколая в селі
Церква Святого Миколая в селі
Країна  Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Золотоніський район
Громада Новодмитрівська сільська громада
Рада Новодмитрівська сільська рада
Код КАТОТТГ UA71040150160017261
Облікова картка gska2.rada.gov.ua 
Основні дані
Засноване на рубежі 1819 століть
Населення 580 (на 2007 рік)
Поштовий індекс 19730
Телефонний код +380 4737
Географічні дані
Географічні координати 49°48′49″ пн. ш. 32°05′10″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
121 м
Водойми річка Золотоношка
Відстань до
обласного центру
41,4 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
20 км
Найближча залізнична станція Пальміра
Відстань до
залізничної станції
11 км
Місцева влада
Адреса ради с. Нова Дмитрівка
Карта
Скориківка
Скориківка
Мапа

Історія

Село виникло на рубежі XVIIIXIX століть.

Не пізніше 1796 року було приписане до Миколаївскої церкви у містечку Миколаївка яке було приєднана у 1958 році[2][3][4]

Складається з чотирьох частин, що раніше були окремими селищами: власне Скориківка[5], Миколаївка[6][7], Раківка[8][9] і Галатівка[10].

У 1837 році Скориківка належала до Драбівської волості і нараховувала 46 рільничих і чумацьких домів (161 мешканець).

У 1862 році у мистечку володарскому Миколаївка була церква та 16 дворів де жило 85 осіб (37 чоловічої та 48 жиночої статі), у козачому селищі Скориківка в 59 дворах жило 353 особи (171 та 188), а у володарскому хуторі Раків (Раківка) 5 дворів з 22 особами (12 та 10)[11]

У 1888 році на прохання громадян було організовано школу грамоти. У 1898 році відкрито церковноприходську школу.

1905 року селяни спалили поміщицький маєток.

У 1911 році у селі Миколаївка була церква та жило 212 осіб (98 чоловічої та 114 жиночої статі), у селищі Скориківка жило 605 осіб (302 та 303) та була церковно-прихідська школа, на хуторі Раківка жило 79 осіб (33 та 46), а на хуторі Галатівка 56 осіб (30 та 26).[12]

На честь 164 односельців, які загинули в роки радянсько-німецької війни, у 1967 році споруджено обеліск Слави. У бойових діях брали участь 167 осіб, нагороджені бойовими орденами та медалями 112.

У 1967 році збудовано Будинок культури на 350 місць, у якому на другому поверсі розташувалася сільська бібліотека.

Станом на 1972 рік в селі мешкало 1031 осіб. Працював колгосп «Шлях Леніна», що мав в користуванні 2,3 тисячі га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,2 тисячі га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво, працювали млин, 2 лісопильні. На той час діяли восьмирічна школа, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, крамниця.

У 1989 році завершено будівництво нової середньої школи.

Церква

З 1907  по 1910 рік на кошти парафіян майстрами з Вереміївки будувалася Миколаївська церква. Упродовж 19341943 років була закрита місцевою владою. У 1962 році церкву відібрано в парафіян, використовувалась як комора. У січні 1991 року церква була освячена і почала діяти за своїм призначенням.

Сучасність

На території Скориківської сільської ради діє ДП «Іскра» — директор Сергій Сергійович Снігирь

Відомі люди

Народились

  • кандидат технічних наук І. Я. Скорик;
  • лікар-травматолог І. П. Косенко;
  • полковник у відставці Г. Н. Заєць;
  • полковник Г. Д. Галат;
  • полковник, викладач військової кафедри (м. Санкт-Петербург) М. В. Мороз;
  • перекладач М. П. Слісаренко.
  • Скорик П. Я. — автор граматики чукотської мови: Грамматика чукотского языка: Фонетика и морфология имменых частей речи

Примітки

  1. maps.vlasenko.net(рос.)
  2. Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (UK). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
  3. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 480 и 534 (UK). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
  4. Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 627 (UK). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
  5. Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Процитовано 11 листопада 2021.
  6. Американская карта России и СССР 50-х годов. www.etomesto.ru. Процитовано 11 листопада 2021.
  7. Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Процитовано 11 листопада 2021.
  8. Американская карта России и СССР 50-х годов. www.etomesto.ru. Процитовано 11 листопада 2021.
  9. Карта РККА M-36 (В). Кировоградская, Черкасская и Киевская области.. www.etomesto.ru. Процитовано 11 листопада 2021.
  10. Карта РККА M-36 (В). Кировоградская, Черкасская и Киевская области.. www.etomesto.ru. Процитовано 11 листопада 2021.
  11. ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862.. elib.shpl.ru. Процитовано 11 листопада 2021.
  12. Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии. (російською). Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 31 з 562.

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.