Скриня

Скри́ня — меблевий виріб з відкидним або знімним віком для зберігання одежі та різних інших предметів.

Весільна скриня. Наддніпрянщина, 1930 р. З фондів історико-культурного комплексу «Замок Радомисль»

Специфичні типи часто позначають за назвою місцевості — оманський, кувейтський, бахрейнський, занзібарський, малабарький, ширазький тощо — причому, як правило, під цим мається на увазі місце виявлення, а не виготовлення.

Етимологія

Слово скриня походить від пол. skrynia (сучасна форма skrzynia), яке, очевидно, має германську і далі латинську етимологію — від сер.-в.-нім. scrini < лат. scrinium («кругла коробка для паперів»). Припускається і питомо українське походження (від прасл. *skrinъ, *skrina, *skrinja, пор. «криниця»). Розмовне «сундук»[1] запозичене з тюркських мов (пор. кипч. sunduq, synduq, тат., кримськотат. і тур. sandyk)[2].

В Україні
Скриня в інтер'єрі будинку із с. Руська Поляна Черкаської області. Музей у Пирогові.

Дерев'яна розмальована та окута залізом скриня — неодмінний атрибут української хати. Тут зберігалося святкове вбрання, повсякденний одяг, рушники, а в прискринку (маленькій шухлядці вгорі, уздовж бічної стінки) — гроші, прикраси та інші цінні предмети. У XVII–XVIII століттях скриню використовували як стіл і навіть як ліжко[3]. Заглядати в чужу скриню вважалося неетичним.

Майстрів, що виготовляли скрині, називали скри́нниками[4]. Скрині виготовлялися з явора, дуба, ялини, сосни, груші, в Карпатах нерідко використовували для цього бук. За орнаментацією скрині можна дізнатися, де вона була виготовлена. На Галичині і Гуцульщині використовували, як правило, геометричні орнаменти, в центральних і лівобережних областях України, а також на Волині і Поділлі — рослинний[5]. Роги скрині (на віку й унизу) зміцнювали металевими оковками — наріжниками[6]. Великі скрині могли встановлювати на станки — платформи з коліщатами[7].

Колекція українських скринь XVIII—XIX ст. зберігається в зібраннях історико-культурного комплексу «Замок Радомисль».

Весільна скриня

Дослідження весільних скринь виконане в дисертації Марини Юр «Розписи українських весільних скринь середини XIX — початку XX століття (типологія, іконографія, художні особливості)» (1998), видано монографію «Українські мальовані весільні скрині: Типологія, іконографія, художні особливості» (К., 2010).

Скриня служила показником заможності дівчини, а також роду, звідки вона походила. Урочисте внесення скрині до господи нареченого було окремим ритуалом весільного обряду. Існував вираз «скриню дбати», тобто готуватися заміж[8].

Рундук
Переносний ящик для особистих речей

Рунду́к — великий ящик з кришкою для зберігання чого-небудь, довгастий ящик для сидіння або лежання[9].

Різноманітні ящики на морських і річкових суднах теж називаються рундуками і призначаються для зберігання прапорів, лотів, лагів, особистих речей тощо[10][11]. Переносна матроська скринька для особистих речей називається рундучок.

Інше
  • На Поліссі для зберігання одягу, тканин, цінних речей, грошей тощо використовувалася бодня — дерев'яна низька діжка з клепок, яку накривали віком з висячим замком[12].

Див. також

Примітки
  1. Сундук // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. Чугуєнко М. В. Моя Україна. Ілюстрована енциклопедія для дітей. — Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2006. — 128 с. іл.
  4. Скринник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Богомолець. О. «Замок-музей Радомисль на Шляху Королів Via Regia». — Київ, 2013
  6. Наріжник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  7. Станок // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  8. Скриня // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  9. Рундук // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Каланов Н.А. Словарь морского жаргона. — 2-е изд. — М., : Моркнига, 2011. — ISBN 978-5-903081-23-3.
  11. Рундук // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  12. УКРЛІТ.ORG. Жайворонок В. В. Бо́дня // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 46.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.