Віллеміт

Віллемі́т, Вілемі́т — мінерал класу силікатів, ортосилікат острівної будови Zn2[SiO4], безбарвний, іноді зеленувато-жовтого, або червонуватого кольору.

Віллеміт
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[1]
Абревіатура Wlm[2]
Хімічна формула Zn2[SiO4]
Nickel-Strunz 10 9.AA.05
Dana 8 51.1.1.2
Ідентифікація
Колір безбарвний, іноді зеленувато-жовтий або червонуватий
Сингонія тригональна
Просторова група кристалографічна група 148d
Твердість 5—6
Блиск скляний, жирний
Густина 3,89—4,18
Інші характеристики
Названо на честь Віллем I[3]
Типова місцевість Kelmisd[3]
 Віллеміт у Вікісховищі
Віллеміт з родовища Франклін, шт. Нью-Джерсі
Кристалічна структура віллеміту.

Історія

Віллеміт був названий на честь Віллема I (1772-1843, король Нідерландів). Мінерал вперше був виявлений в Кельмісі в 1830 році (раніше також відомий як Альтенберг і, перш за все, через цинкову шахту і ливарний завод Вієль Монтань) і описаний французьким математиком і мінералогом Армандом Леві.

Загальний опис

Сингонія тригональна.

Густина 3,89—4,18 г/см³.

Твердість 5—6.

Блиск скляний, жирний.

Руда цинку, поширений мінерал зони окиснення цинкових родовищ. Зустрічається також у метасоматично змінених гранітах.

Віллеміт, як правило, утворюється як зміна раніше існуючих сфалеритів рудних тіл і зазвичай асоціюється з вапняком. Він також міститься в мармурі і може бути результатом метаморфізму більш ранніх геміморфітів чи смітсонітів.[4]

Кристали мають вигляд шестикутних призм, закінчених ромбоедричними площинами: є чіткі розщеплення, паралельні граням призми та основі. Гранульовані маси та маси розщеплення зустрічаються частіше[5].

Поширення

Бельгія (Альтенберг), Намібія (Цумеб), Замбія (Брокен-Гілл — Кабве), Квебек, Канада, Південна Австралія. Значні скупчення віллеміту відомі у США (шт. Арізона, родовище цинку, заліза, марганцю Франклін, шт. Нью-Джерсі).

Застосування

У великих масах може використовуватися як руда цинку. Використовують, зокрема, при виготовлені флуоресціюючих екранів. Цінується колекціонерами. Використовується в ювелірній справі, особливо цінуються жовті прозорі різновиди.

Див. також

Примітки
  1. Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Леві А. Der Willemit // Jahrbuch für Mineralogie, Geognosie, Geologie und Petrefaktenkunde — Гайдельберг: Georg Reichard, 1830. — Т. 1. — С. 71–71.
  4. Klein, Cornelis (2007). The Manual of Mineral Science, p.484. John Wiley and Sons, Inc., Hoboken. ISBN 9780471721574.
  5.  Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер знаходиться у суспільному надбанні: Spencer, Leonard James (1911) «Willemite» у Hugh Chisholm // Encyclopædia Britannica (11th ed.) V. 28 Cambridge University Press p. 658 (англ.)

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Віллеміт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Віллеміт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.